Тібо Куртуа
 | ||||||||||||||||||||||
.jpg) | ||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Тібо Ніколя Марк Куртуа | |||||||||||||||||||||
| Народження | 11 травня 1992 (32 роки) | |||||||||||||||||||||
| Бре, Бельгія | ||||||||||||||||||||||
| Зріст | 201 см | |||||||||||||||||||||
| Вага | 96 кг | |||||||||||||||||||||
| Прізвисько | The Wall | |||||||||||||||||||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Бельгія
| |||||||||||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб |  «Реал Мадрид»
| |||||||||||||||||||||
| Номер | 1 | |||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||
| 1997–1999 1999–2009 |
«Білзен» «Генк»
| |||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||
| Нагороди | ||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||
Тібо́ Ніколя́ Марк Куртуа́ (фр. Thibaut Nicolas Marc Courtois; нар. 11 травня 1992, Бре, Бельгія) — бельгійський футболіст, воротар мадридського «Реала» і збірної Бельгії. Найкращий спортсмен Бельгії 2014 року.
Свою кар'єру розпочав у місцевому клубі «Білзен» 1997 року, але незабаром перебрався в «Генк». У віці восьми років він почав виступати на позиції лівого захисника і лише згодом перейшов на нову для себе позицію воротаря.
Доросла кар'єра Тібо почалася в клубі «Генк» у сезоні 2008/09. Дебют Куртуа відбувся 17 квітня 2009 року в матчі проти «Гента», коли йому було 16 років. Із сезону 2010/11 Куртуа став ключовим гравцем основного складу. Також Куртуа назвали гравцем року і найкращим воротарем бельгійської Про-ліги.
Влітку 2011 року «Генк» домовився з «Челсі» про трансфер воротаря, після чого футболіст підписав з новим клубом контракт на 5 років, але майже відразу в липні 2011 року Тібо віддали в «Атлетіко Мадрид» з іспанської Прімери, в довгострокову оренду. У складі мадридського клубу виграв в першому сезоні Лігу Європи УЄФА та Суперкубок УЄФА, а в наступному — Кубок Іспанії. У своєму третьому і останньому сезоні в Іспанії допоміг команді виборити титул чемпіонів Іспанії, дозволивши суперникам забити лише 24 голи у 37 матчах першості, в яких захищав ворота «Атлетіко».
Після трьох років, проведених в Іспанії, влітку 2014 року було повідомлено, що Куртуа повертається до «Челсі». З перших матчів сезону 2014/15 наставник лондонської команди Жозе Моурінью дав зрозуміти, що розглядає бельгійця як можливу заміну її багаторічному голкіперу Петру Чеху. У своїх перших матчах Куртуа виправдав довіру тренера і вже по ходу першого ж сезону в Англії став основним воротарем «Челсі», саме у такому статусі завоювавши чемпіонський титул 2014/15. Раніше, у вересні 2014, він уклав новий п'ятирічний контракт із клубом.
За два роки, в сезоні 2016/17 здобув свій другий титул чемпіона Англії, маючи в активі 36 ігор першості та пропустивши в них лише 28 голів.
8 серпня 2018 року лондонський «Челсі» та мадридський «Реал» домовилися про трансфер 26-тирічного бельгійського голкіпера до іспанської команди. Сума трансфера становила близько £35 млн. (приблизно €40 млн.)
3 червня 2011 року Куртуа був викликаний до збірної Бельгії на матч проти збірної Туреччини в рамках відбіркового матчу до чемпіонату Європи 2012 року. 10 серпня 2011 року він знову був викликаний до збірної на матч проти збірної Словенії, але знову не вийшов на поле. Дебютував у складі збірної Бельгії в товариському матчі проти збірної Франції 15 листопада 2011 року, який закінчився внічию 0:0.
Основним воротарем збірної Бельгії 20-річний на той час Куртуа став восени 2012 року, з початком відбору на чемпіонат світу 2014. Відстояв у всіх десяти матчах відбору, пропустивши в них лише чотири голи, допомігши команді впевнено кваліфікуватися до участі у фінальній частині мундіалю. На самому чемпіонаті світу в Бразилії допоміг «червоним дияволам» не менш впевнено подолати груповий етап, пропустивши по його ходу лише один гол у трьох матчах. Після перемоги з рахунком 2:1 над збірною США на стадії 1/8 фіналу Куртуа пропустив лише один гол у чвертьфіналі проти Аргентини, якого, утім, південноамериканцям вистачило аби пройти до півфіналу.
За два роки, на Євро-2016 знову був безальтернативним основним голкіпером бельгійців. У першій грі групового етапу пропустив два голи від збірної Італії, проте згодом не дозволив суперникам відзначитися ані в решті двох матчах у групі, ані в матчі 1/8 фіналу проти угорців (4:0). Але у чвертьфіналі проти Уельсу пропустив відразу тричі, його збірна програла 1:3 і завершила боротьбу за титул континентальних чемпіонів.
2018 року поїхав на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії, також як основний воротар.
Станом на 25 вересня 2022 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 2008–09 | «Генк» |
ПЛ | 1 | -2 | КБ | 0 | -0 | - | - | - | - | - | - | 1 | -2 |
| 2009–10 | ПЛ | 0 | -0 | КБ | 0 | -0 | ЛЄ | 0 | -0 | СБ | 0 | -0 | 0 | -0 | |
| 2010–11 | ПЛ | 30 10 | -27 -12 | КБ | 1 | -2 | ЛЄ | 3 | -6 | - | - | - | 44 | -47 | |
| Усього за «Генк» | 31 10 | -29 -12 | 1 | -2 | 3 | -6 | 0 | -0 | 45 | -49 | |||||
| 2011–12 | «Атлетіко» |
ПД | 37 | -41 | КІ | 0 | -0 | ЛЄ | 15 | -9 | - | - | - | 52 | -50 |
| 2012–13 | ПД | 37 | -29 | КІ | 8 | -5 | ЛЄ | 0 | -0 | СУ | 1 | -1 | 46 | -35 | |
| 2013–14 | ПД | 37 | -24 | КІ | 5 | -5 | ЛЧ | 12 | -10 | СІ | 2 | -1 | 56 | -40 | |
| Усього за «Атлетіко» | 111 | -94 | 13 | -10 | 27 | – | 3 | -2 | 154 | -125 | |||||
| 2014–15 |  «Челсі» |
ПЛ | 32 | -30 | КА КЛ | 0 2 | -0 -1 | ЛЧ | 5 | -4 | - | - | - | 39 | -35 |
| 2015–16 | ПЛ | 23 | -29 | КА КЛ | 3 0 | -4 -0 | ЛЧ | 3 | -4 | СА | 1 | -1 | 30 | -38 | |
| 2016–17 | ПЛ | 36 | -28 | КА КЛ | 3 0 | -4 -0 | - | - | - | - | - | - | 39 | -32 | |
| 2017–18 | ПЛ | 35 | -34 | КА КЛ | 1 1 | -0 -0 | ЛЧ | 8 | -12 | СА | 1 | -1 | 46 | -47 | |
| Усього за «Челсі» | 126 | -121 | 10 | -9 | 16 | -20 | 2 | -2 | 154 | -152 | |||||
| 2018–19 | «Реал Мадрид» |
ПД | 27 | -36 | КІ | 1 | -2 | ЛЧ | 5 | -8 | СУ КЧС | 0 2 | 0 -2 | 35 | -48 |
| 2019–20 | ПД | 34 | -20 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 7 | -11 | СІ | 2 | -1 | 43 | -32 | |
| 2020–21 | ПД | 38 | -28 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 12 | -14 | СІ | 1 | -2 | 51 | -44 | |
| 2021–22 | ПД | 36 | -29 | КІ | 1 | -1 | ЛЧ | 13 | -14 | СІ | 2 | -2 | 52 | -46 | |
| 2022–23 | ПД | 6 | -6 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 2 | 0 | СУ СІ КЧС | 1 0 0 | 0 | 9 | -6 | |
| Усього за «Реал Мадрид» | 141 | -119 | 2 | -3 | 39 | -47 | 8 | -7 | 190 | -176 | |||||
| Усього за кар'єру | 419 | -375 | 26 | -24 | 85 | -92 | 13 | -11 | 543 | -502 | |||||
Станом на 27 листопада 2022 року
Бельгія
- Чемпіон Бельгії (1): 2010-11
- Чемпіон Іспанії (1): 2013-14
- Володар кубка Іспанії (1): 2012-13
- Переможець Ліги Європи УЄФА (1): 2011-12
- Володар Суперкубка УЄФА (1): 2012
- Чемпіон Англії (2): 2014-15, 2016–17
- Володар кубка Футбольної ліги (1): 2014-15
- Володар Кубка Англії (1): 2017–18
- Переможець Клубного чемпіонату світу (2): 2018, 2022
- Володар Суперкубка Іспанії (3): 2019, 2021, 2023
- Чемпіон Іспанії (3): 2019-20, 2021-22, 2023-24
- Переможець Ліги Чемпіонів УЄФА (2): 2021-22, 2023-24
- Володар Суперкубка УЄФА (1): 2022
- Володар кубка Іспанії (1): 2022-23
- Найкращий голкіпер року за версію ФІФА (1): 2018
- Золота рукавиця англійської Прем'єр-ліги (1): 2016-17
- Трофей Самори (3): 2012-13, 2013-14, 2019-20
- Найкращий голкіпер чемпіонату світу (1): 2018
- Офіційний профайл [Архівовано 18 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Тібо Куртуа на сайті Soccerbase (англ.)
- Тібо Куртуа на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
«Реал Мадрид» — поточний склад | |
|---|---|
1 Куртуа (в) ·
2 Карвахаль ·
3 Мілітао ·
4 Алаба ·
5 Беллінгем ·
6 Камавінга ·
7 Вінісіус Жуніор ·
8 Вальверде ·
9 Мбаппе ·
10 Модрич |
| Воротар команди зірок чемпіонату | |
|---|---|
| Нагорода Яшина | |
| Золоті рукавички | |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
