Перейти до вмісту

Тягно Борис Хомич

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тягно Борис Хомич
Зображення
Зображення
Народився10 (23) серпня 1904
Харків, Російська імперія
Помер18 січня 1964(1964-01-18) (59 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
ПохованняЛичаківський цвинтар[[:Криса_Любомир_Степанович|Криса Л.]]_[[:d:Q62416080|Личаківський_некрополь]]_—_2006._—_С. 157._—_ISBN_978-966-8955-00-6[[d:Track:Q62416080]][[d:Track:Q116966495]]-1">[1]
Громадянство Російська імперія
 УНР
 Українська РСР
Діяльністьтеатральний режисер, театральний педагог
Alma materДержавний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Відомі учніЯчмінський Володимир Дмитрович
ЗакладБерезіль-2">[2]
Роки діяльностіз 1926
У шлюбі зДаценко Ольга Андріївна і Босенко Ганна Єфремівна
ДітиТягно Юрій Борисовичd
Нагороди та премії

Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»

Народний артист УРСР

Бори́с Хоми́ч Тягно́ (* 23 серпня 1904, Харків — † 11 січня 1964, Львів) — український режисер школи Леся Курбаса. Народний артист Української РСР (1954).

Життєпис

[ред. | ред. код]

1923 — закінчив Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка в Києві.

Згодом художній керівник Харківського театру робітничої молоді (1932–1937), Дніпропетровського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка (1938–1940), Дніпродзержинського театру російської драми ім. Т. Шевченка (1940—1944), Одеського українського драматичного театру імені Жовтневої революції (1944–1947) та головний режисер Львівського українського драматичного театру імені Марії Заньковецької (1948–1962).

До найцікавіших вистав Тягна повоєнного часу належать «Дванадцята ніч» (1946) і «Гамлет» (1957) Вільяма Шекспіра, «Сон князя Святослава» Івана Франка (1955) і «Фавст і смерть» О.Левади (1960).

Режисер кінофільмів «Охоронець музею» (1930) і «Фата морґана» за Михайлом Коцюбинським (1931).

Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 5).

Нещодавно дирекцією ЛКП Музей «Личаківський цвинтар» надгробок на могилі Б. Тягна відремонтовано.

Постановки у театрі «Березіль»

[ред. | ред. код]
  • «Протигази» Третякова, 1924 р.
  • «Секретар профспілки» за Скоттом, 1924 р.
  • «Жакерія» Меріме, 1925 р.
  • «Король забавляється» Гюго, 1927 р.
  • «Жовтневий огляд», текст колективний, 1927 р.
  • «Бронепоїзд 14-69» Іванова, 1928 р.
  • «Смерть ескадри» Корнійчука, 1933 р.
Режисерська лабораторія театру «Березіль», 1925 р. Сидять (зліва направо): Ханан Шмаїн, Я. Бортник, В. Василько, Борис Тягно, З. Пігулович, Л. Курбас, Ф. Лопатинський, Ю. Лішанський. Стоять: Павло Береза-Кудрицький, І. Крига, А. Авраменко-Ирій

1922–1929 — працював актором і режисером у «Березолі».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [[:Криса_Любомир_Степанович|Криса Л.]]_[[:d:Q62416080|Личаківський_некрополь]]_—_2006._—_С. 157._—_ISBN_978-966-8955-00-6[[d:Track:Q62416080]][[d:Track:Q116966495]]
_1-0">↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 157. — ISBN 978-966-8955-00-6
    • _2-0">↑ http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages\B\E\Berezil

    Джерела

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тягно_Борис_Хомич&oldid=43883148