Туризм у Нагірно-Карабахській Республіці

Туризм в Нагірному Карабасі є важливою галуззю економіки. З кожним роком популярність країни серед туристів динамічно збільшується,^[1] зокрема за даними Консульської служби Міністерства закордонних справ Нагірно-Карабаської Республки, в першому півріччі 2010 р. загальна кількість іноземних громадян збільшилося у порівннянні з аналогічним періодом 2009 р. на 45%.^[2]

Готелі

У Нагірному Карабасі є готелі «Armenia», «Yerevan», «Егнар», «Лотус», «Наїрі» (всі в Степанакерті), «Shushi» (м. Шуші) та «Ani Paradise» (с. Ванк, Мартакертський район).^[3]

Степанакерт (столиця)

Докладніше: Степанакерт

«Ми — наші гори». Символ Нагірного Карабаху, також зображений на гербі Нагірно-Карабаської Республіки, а також на поштових марках республіки. «Ми — наші гори» (народна назва — «Татік у папік», що перекладається з вірменської, як «Дід да баба») — це пам'ятник, який був збудований на честь того, що у радянські часи в Нагірному Карабасі була найбільша відносна кількість довгожителів.
Арцаський державний музей.
Центр міста з новим стадіоном, парком розваг, центральною площею з урядовими будівлями, парламентом та резиденцією Президента.

Аскеранський район

Докладніше: Аскеранський район

Тигранакерт. Один з чотирьох древньовірменських міст, заснованих Тиграном II в I столітті до н. е., що носили його ім'я. Розташовувався в провінції Арцах Великої Вірменії. На місці стародавнього міста збереглися кургани, кам'яні статуї, видовбані в скелях культові споруди, церкви. Американські газети порівняли виявлення Тигранакерта з відкриттям Трої.
Фортеця Майраберд. Фортеця розташована у південній околиці Аскерана на обох берегах річки Трту на дорозі Степанакерт — Акн в лісистій місцевості. Знаходиться в 16-17 км на північний схід від Степанакерта. Може згадуватися також як Аскаран, Аскатран, Аскетран. Товщина стін фортеці становить 2 м, висота — 9 м. На стінах знаходяться круглі вежі, побудовані з дрібної гальки і колотого вапняку на вапняному розчині. Вежі служили наглядовими пунктами. На стінах були вузькі коридори, що служили для сполучення між вежами. Неприступною фортецею робили подвійні стіни і ландшафт: вона розташована серед гір в ущелині.

Гадрутський район

Докладніше: Гадрутський район

Азоська печера. Розташована на лівому березі річки Гуручай. Вхід в неї знаходиться на висоті 900 метрів над рівнем моря, з півночі і півдня її оточує густий ліс. Має 7 виходів, з них 5 вивчені. Під час досліджень в Азоській печері була знайдена нижня щелепа людини пренеандертальца — азохантропа.
На території села Тог були проведені розкопки, які виявили руїни однієї з найбільших споруд дізакського періоду (Дізак — це сучасний Гадрут) меліка Авана (Єгана) князівської фортеці XVIII століття. Наразі там будується база активного відпочинку;
Долина Араксу;
Гтчаванк;
Фортеця Горозаберд;
Худаферинські мости

Кашатазький район

Докладніше: Кашатазький район

Монастир Цицернаванк. Датується IV-VI століттями і визнаний як вірменський приклад східного архітектурного типу. Перебував у області Ахаечк Сюніка. Церква Св. Георгія Побідоносця відкрита після реставрації у 1999—2000 роках.
Монастир Арахіш;
Монастир Дзохадзор;
Фортеця Воротнаберд;
Фортеця Крваберд;
Фортеця Шушанц;
Монастир Амутех.

Мартакертський район

Докладніше: Мартакертський район

Гандзасар — найвідоміший монастир у Нагірному Карабасі. Заснований у XIII столітті. Наразі є центром Арцаської єпархії Вірменської апостольської церкви. Біля монастиря є дуже гарна інфраструктура — два сучасних готеля, кафе, бари, ресторани, басейн і навіть зоопарк;
Фортеця Хоханаберд;
Фортеця Качахакаберд;
Монастир Хатраванк;
Сарсанське водосховище — найбільша прісна водойма у Нагірному Карабасі, яка з усіх сторін оточена лісистими горами;
Монастир Сарахач;
Фортеця Хакаракаберд;
Фортеця Джраберд;
Монастир Ванкасар;
Монастир Єріц Манканц;
Монастир Хорекаванк;
Монастир Єгіше Аракял;
Гюлістанська фортеця.

Мартунинський район

Докладніше: Мартунинський район

Монастир Амарас. Монастир заснований у V столітті Григорієм Просвітителем. Пізніше до монастиря були прибудовані величезні стіни, які відмінно збереглися і зараз.
2,000-річне дерево біля села Сехторашен.
Фортеця Майраберд;
Монастир Брі Єхці;
Монастир Гхленкар.

Шаумянівський район

Докладніше: Шаумянівський район

Найвідомішим монастирем Шаумянівського району є монастир Дадіванк. Вірменський монастир IX—XIII століть, в півкілометрі на північ від річки Трту. Архітектурний комплекс розташований на схилі пагорбу, з усіх сторін оточений лісами.