Тука Георгій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тука.
Георгій Борисович Тука
Георгій Борисович Тука
Георгій Борисович Тука
Георгій Тука у своєму кабінеті в офісі «Народного тилу»
Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України[1].
29 квітня 2016 — 4 вересня 2019
3-й керівник Луганської обласної військово-цивільної адміністрації[2]
22 липня 2015 — 29 квітня 2016
ПопередникЮрій Клименко (в.о.)
НаступникЮрій Гарбуз
Народився24 листопада 1963(1963-11-24) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
ОсвітаКПІ
Alma materНТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
ПрофесіяIT-спеціаліст
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
tuka.com.ua
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Тукá Гео́ргій Бори́сович (нар. 24 листопада 1963(19631124), Київ, Українська РСР, СРСР) — український бізнесмен, волонтер, засновник та керівник волонтерської групи «Народний тил», голова однойменного благодійного фонду. Голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (22 липня 2015[2][3] — 29 квітня 2016[4]). Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (з 29 квітня 2016 року по 4 вересня 2019 року)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 24 листопада 1963 року в Києві.

У 1980 році закінчив загальноосвітню середню школу № 32.

У 1982—1986 навчався на факультеті АСУ Київського політехнічного інституту.

У 2009—2010 роках працював керівником відділу продаж ТОВ «Ен-Ті Телеком».

У 2011—2012  — директор ТОВ «Зеніт-Телеком»[5].

З перших днів Євромайдану брав участь у протистоянні, був поранений у сутичці з «Беркутом» 18 лютого 2014 року[6].

2014 року разом з іншими волонтерами створив волонтерську спільноту та заснував громадську організацію «Народний тил». Того ж року взяв участь у виборах до Верховної ради України, п'ятий номер у списку партії «Україна — єдина країна»[5].

Волонтерська діяльність

[ред. | ред. код]
Докладніше: Народний тил

Волонтерську діяльність розпочав ще навесні 2014 року, під час анексії Криму. Тоді він разом з Олександром Рудомановим та Романом Сініциним поповнював картки мобільного зв'язку військовиків у Криму, закуповував захисні окуляри[7]. Про свою діяльність Георгій писав у мережі Facebook. З часом навколо них об'єдналися інші волонтери, спільнота отримала назву «Народний тил». Діяльність організації переросла у широку підтримку військових Збройних сил України та добровольчих батальйонів. Об'єднання «Народний Тил» забезпечує військових всім необхідним від одягу, камуфляжу, пічок-«буржуйок», касок, бронежилетів та індивідуальних аптечок до коліматорних та оптичних прицілів, тепловізорів, автомобілів-позашляховиків та обладнаних реанімобілів[7]. Спільно з іншими волонтерськими проєктами організовує виробництво розгрузок, підсумків, спальних мішків тощо[8]. У 2015 році було зареєстровано також благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд „Народний тил“».

Зовнішні відеофайли
3kp25jKno0Q на YouTube, 18 квітня 2015
dpCcFYdGnVU на YouTube — Адміністрація Президента України, 9 липня 2015

Восени 2014 року волонтери групи «Народний тил» під керівництвом Туки створили сайт «Миротворець», на якому розміщено базу даних з інформацією про терористів[9]. Завдяки цій базі на блок-постах затримують терористів та їх посібників, зібраною інформацією зацікавилися також спецслужби різних країн[10].

У квітні 2015 року після перевірки солдатської їдальні міністр оборони С. Т. Полторак доручив волонтерам перевірку об'єктів побуту та складів речового забезпечення. Проєкт отримав назву «Волонтерський ревізор», керівником було призначено Георгія Туку[11][12].

У червні 2015 року обрано головою консультативно-волонтерської ради при Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України[13].

У липні 2015 року взяв участь у зустрічі волонтерів з Президентом України[14] та нараді в Адміністрації Президента[15], присвячених боротьбі з корупцією та контрабандою. Результатом цих зустрічей стало створення мобільних груп по боротьбі з контрабандою, до складу яких входять волонтери, співробітники СБУ, ДФС, МВС, прикордонної служби та військової служби правопорядку[16].

Державна служба

[ред. | ред. код]

Після призначення 15 липня 2015 року Геннадія Москаля головою Закарпатської ОДА Президент України Петро Порошенко розглядав три кандидатури на посаду голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. 22 липня 2015 року на цю посаду було призначено Георгія Туку[2]. Першими завданнями новому голові адміністрації стали продовження боротьби з нелегальними перевезеннями товарів на окуповані території та викорінення корупції при видачі перепусток[17].

28 квітня 2016 року присвоєно третій ранг державного службовця[18].

29 квітня 2016 року Георгія Туку було звільнено з посади голови Луганської обласної ВЦА[4] та призначено заступником міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України[1].

Критика

[ред. | ред. код]

Після зайняття державної посади відзначився неодноразовими звинуваченнями на адресу військовослужбовців. Так, 3 вересня 2015, разом із Дмитром Корчинським[19], звинуватив бійців 92-ї бригади у причетності до розстрілу борців з контрабандою[20], а 9 вересня заявив, що батальйон «Айдар» «перетворився на одну велику банду»[21].

Звинувачення Г. Туки викликали обурення командира та бійців 92-ї бригади, вони стверджують, що Г. Тука поширює неправдиву інформацію[22][23].

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

Має сина, який добровольцем пішов до Збройних сил України, й доньку-підлітка[6].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Тетяна Кусок (29.04.2016). Туку призначили заступником міністра з питань окупованих територій. Українська правда. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 07.05.2016.
  2. ↑ а б в Порошенко призначив Туку: Ти маєш повну підтримку президента. Українська правда. 22.07.2015. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22.07.2015.
  3. ↑ Указ Президента України від 22 липня 2015 року № 448/2015 «Про призначення Г.Туки головою Луганської обласної державної адміністрації»
  4. ↑ а б Указ Президента України від 29 квітня 2016 року № 194/2016 «Про звільнення Г.Туки з посади голови Луганської обласної державної адміністрації»
  5. ↑ а б Наші кандидати. ВПО «Україна — Єдина Країна». Архів оригіналу за 22.07.2015. Процитовано 21.10.2014. [Архівовано 2015-07-22 у Wayback Machine.]
  6. ↑ а б Ганна Гончаренко (22.07.2015). 10 фактів з життя Георгія Туки. espreso.tv. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 22.07.2015.
  7. ↑ а б Галина Титиш (18.09.2014). Воїни добра. Георгій Тука. Українська правда. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 18.07.2015.
  8. ↑ Галина Титиш (30.10.2014). Воїни добра. Роман Сініцин. Українська правда. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 18.07.2015.
  9. ↑ Волонтери запустили в інтернеті сайт про зрадників і найманців, які воюють проти України. 15.12.2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 22.07.2015.
  10. ↑ Сайт "Миротворець" опублікував відомості про дев'ять тисяч терористів. espreso.tv. 8.01.2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 22.07.2015.
  11. ↑ Бірюков анонсував проект "Волонтерський ревізор". IPress.ua. 11.04.2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 19.07.2015.
  12. ↑ Голова волонтерського об’єднання "Народний тил" Георгій Тука в гостях у Першого. UA: Перший. 18.04.2015. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 19.07.2015. [Архівовано 2015-07-21 у Wayback Machine.]
  13. ↑ При Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України утворено Консультативно-волонтерську Раду. Генеральна прокуратура України. 12.06.2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19.07.2015.
  14. ↑ Президент та волонтери готують наступ на корупцію та контрабанду в зоні АТО. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 6.07.2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 19.07.2015.
  15. ↑ Президент запросив волонтерів до активної взаємодії у боротьбі з контрабандою та корупцією на Донбасі. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 9.07.2015. Архів оригіналу за 28 листопада 2017. Процитовано 19.07.2015.
  16. ↑ До зони АТО надіслали 7 мобільних груп для боротьби з контрабандою. espreso.tv. 17.07.2015. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 19.07.2015.
  17. ↑ Порошенко дав перше завдання новому очільнику Луганщини. УНІАН. 22.07.2015. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 23.07.2015.
  18. ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2016 року № 182/2016 «Про присвоєння рангу державного службовця»
  19. ↑ Мобільну групу, яка боролася з контрабандою, могла знищити 92 бригада ЗСУ, — Корчинський. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015. [Архівовано 2015-09-05 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Тука також звинуватив 92 бригаду у причетності до розстрілу борців з контрабандою. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015. [Архівовано 2015-09-05 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Георгій Тука заявив, що знаменитий батальйон перетворився на збіговисько бандитів. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020.
  22. ↑ Я з Тукою жодного разу не зустрічався — комбріг 92-ї про звинувачання у розстрілі мобільної групи. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  23. ↑ Леонид Маслов. Квинтэссенция подлости или почему аборигены съели Туку. Архів оригіналу за 14 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  24. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тука Георгій Борисович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тука_Георгій_Борисович&oldid=43904132