Третя Українська Республіка (політична партія)
| Політична партія «Третя Українська Республіка» | |
| Заснована / зареєстрована | 1999 |
| Штаб-квартира | Київ |
| Політична ідеологія | лівоцентризм |
| Союзники, блоки | ВО «Батьківщина» |
| Очільник партії | Роман Безсмертний |
| Кольори | червоно-білі |
| Кількість членів |
|
| Вебсторінка | |
| Політика України Політичні партії Вибори | |
Третя Українська Республіка — політична партія в Україні, створена в 1999 році.
Політична партія «Третя Українська Республіка» існує паралельно з громадянською ініціативою «Третя Українська Республіка», заснованою Юрієм Луценком у 2013 році.
- 13 травня 1999 — 2010: Партія «Вперед, Україно!»
- 13 квітня 2010 — 2014: Політична партія «Народна Самооборона»
- з 1 липня 2014 — Політична партія «Третя Українська Республіка»
6 лютого 1999 року була заснована партія «Вперед, Україно!»[1]. Головою партії став Віктор Мусіяка. 13 травня вона була зареєстрована міністерством юстиції[1]. 22 травня відбувся перший з'їзд партії[1].
На президентських виборах 1999 року партія «Вперед, Україно!» підтримала кандидатуру Олександра Мороза. 2000 року партія припинила співпрацю з СПУ. Заступником голови партії став Володимир Сівкович. 2001 року Сівкович став виконувачем обов'язки голови партії.
У грудні 2001 році партія ухвалила рішення про входження до виборчого блоку «Наша Україна». Посаду голови партії знову обійняв Віктор Мусіяка. На парламентських виборах 2002 року партія в складі виборчого блоку «Наша Україна» увійшла до Верховної ради четвертого скликання[1]. 8 вересня 2005 року внаслідок реорганізації депутатської групи „Демократична Україна” у Верховній Раді України утворилася депутатська фракція політичної партії “Вперед Україно”[2]. До її складу увійшло 19 народних депутатів, керівником було обрано народного депутата Ігоря Шарова. Уповноваженими представниками були Ігор Шаров, Віктор Мусіяка і Микола Нощенко.
У парламентських виборах 2006 року партія «Вперед, Україно!» брала участь самостійно, але не отримала потрібної кількості голосів[1] (лише 6 934 голоси — 0,02 %, останнє місце серед 45 кандидатів).
У січні 2007 року екс-міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко створив громадянський рух «Народна самооборона»[1]. Згодом було ухвалено рішення про перетворення руху на політичну партію шляхом об'єднання з політичною партією «Вперед, Україно!», члени якої були активними учасниками руху «НС»[1].
У квітні 2007 року на об'єднавчому з'їзді партій «Вперед, Україно!» і «Християнсько-демократичного союзу» було вирішено створити виборчий блок для участі в парламентських виборах 2007 року[1]. Пізніше ці партії увійшли до єдиного блоку націонал-демократичних сил України «Наша Україна — Народна самооборона» (НУНС)[1]. За підсумками виборів блок «Наша Україна — Народна самооборона» посів третє місце, отримавши 14,15 % голосів (72 місця в парламенті)[1]. У складі фракції НУНС в парламенті діє депутатська група «Народна Самооборона»[1].
13 квітня 2010 року партія «Вперед, Україно!» отримала свідоцтво від міністерства юстиції про перейменування партії «Вперед, Україно!» в політичну партію «Народна Самооборона»[1]. Упродовж всього існування «Народної Самооборони» її лідером був Юрій Луценко[3].
28 грудня 2011 року стало відомо, що партії «Батьківщина» і «Народна самооборона» сформують єдиний список кандидатів у депутати на парламентських виборах в 2012 році[4].
У лютому 2012 року лідер партії Юрій Луценко був засуджений до 4 років позбавлення волі[5]. Вирок був розкритикований українською опозицією і європейськими політиками як випадок політичної заангажованості та вибіркового переслідування[6][7].
У березні 2012 року Юрій Луценко заявив про те, що партія «Народна Самооборона» буде приєднана до партії «Батьківщина»[8].
19 жовтня 2012 року «Народна самооборона» разом із іншими демократичними силами, що входили до Об'єднаної опозиції «Батьківщина», підписала політичну угоду про створення коаліції демократичних сил у Верховній Раді VII скликання.
У квітні 2013 року, після виходу із Менської виправної колонії, лідер «Народної самооборони» Юрій Луценко в ефірі телеканалу ТВі повторно підтвердив, що політичний проект «Народна самооборона» припинив існувати у 2012 році, коли партія влилася із Батьківщиною напередодні виборів до ВР[9]. Проте, юридично партія не була ліквідована.
Після свого звільнення Юрій Луценко заявив про намір створити новий громадський рух «Третя Республіка», який буде прив'язано до майбутніх президентських виборів, а одним з його підсумків стане підтримка одного з кандидатів у президенти[10].
У 2014 році відбувся технічний з'їзд «Народної самооборони», на якому внесли зміни у статут, перейменували партію на «Третя Українська Республіка».
1 липня 2014 було зареєстровано нову назву партії — «Третя Українська Республіка»[11][12][13][14].
 | Цей розділ потребує доповнення. (лютий 2020) |
Партія виступає за повне перезавантаження влади та втілення інших рішень Майдану в життя; рішучий спротив російській агресії; європейську інтеграцію України. Робить ставку на участь молодих громадян у державотворчих процесах.
Партія також активно просувала себе в інтернеті, щоправда до того часу, як Юрій Луценко почав асоціювати себе з політичною силою Петра Порошенка[15].
- Народна самооборона
- Наша Україна — Народна самооборона
- Християнсько-демократичний союз (Україна)
- Луценко Юрій Віталійович
- Гримчак Юрій Миколайович
- Безсмертний Роман Петрович
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Хто ми. Народна Самооборона. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 30 березня 2012. [Архівовано 2012-08-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. www.rada.gov.ua. Процитовано 12 лютого 2024.
- ↑ http://www.unn.com.ua/uk/news/570484-obednannya-partiy-batkivschina-ta-narodna-samooborona.-pidsumki-spilnoyi-pres-konferentsiyi [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.] UNN: Об'єднання Партій «Батьківщина» Та «Народна Самооборона». Підсумки Спільної Прес-Конференції
- ↑ «Батьківщина» і «Народна самооборона» підуть одним списком. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 6 лютого 2012.
- ↑ Луценко дали 4 роки. Українська правда. 27 лютого 2012. Архів оригіналу за 16 березня 2012. Процитовано 30 березня 2012.
- ↑ Опозиціонери підбадьорюють Луценка своєю близькою перемогою. Українська правда. 27 лютого 2012. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 30 березня 2012.
- ↑ У Європі і Канаді говорять про вибіркове переслідування Луценка. Українська правда. 28 лютого 2012. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 30 березня 2012.
- ↑ Луценко оголосив злиття з «Батьківщиною». Українська правда. 30 березня 2012. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 30 березня 2012.
- ↑ http://un.ua/ukr/article/444301.html [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] Луценко: «Народна Самооборона» себе вичерпала
- ↑ Ю.Луценко спростував чутки про те, що «Третю республіку» фінансує П.Порошенко / УНН, 12 липня 2013, 12:10. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014.
- ↑ Для Луценка зареєстрували партію / УП, 01 липня 2014, 13:55. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014.
- ↑ Партію «ТУР» зареєстровано у Мін'юсті / Третя Українська Республіка, 01.07.14 11:07. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014. [Архівовано 2014-07-07 у Wayback Machine.]
- ↑ «ТРЕТЯ УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКА» ЛУЦЕНКА СТАЛА ПАРТІЄЮ / ТВі, 01 липня 2014, 12:16. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014. [Архівовано 7 липня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ «Третя Українська Республіка» стала політпартією / Інтерфакс-Україна, 01.07.2014 13:30. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 1 липня 2014.
- ↑ «Підозрюю, нинішня парламентська коаліція проіснує недовго» (інтерв'ю з Тарасом Стецьківом) / Високий Замок, 8 січня 2015 року 12:00. Архів оригіналу за 9 січня 2015. Процитовано 9 січня 2015. [Архівовано 9 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт
- Канал на YouTube [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Твіттер [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Вконтакт [Архівовано 29 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Фейсбук
- Офіційний сайт
- Партія «Вперед, Україно!» на виборах 2006 року
- Партія «Вперед, Україно!» на сайті «Політичний компас виборця»
|
Це незавершена стаття про політичну партію України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |