Перейти до вмісту

Ткаченко Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Ткаченко
Олександр Петрович Ткаченко
Ім'я при народженніАлександр Петрович Ткаченко
Народився19 квітня 1945(1945-04-19)
Сімферополь
Помер6 грудня 2007(2007-12-06) (62 роки)
Москва
ПохованняПередєлкінський цвинтарd
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Діяльністьпоет, мемуарист, правозахисник
Alma materТНУ
Мова творівросійська
Роки активності1975–2007
Напрямокпоезія, мемуари
Жанрпоезія, мемуарна література
Magnum opus«Футболь»
Преміїпремія ім. Маяковського (1979), медаль Германа Кестена (1999)
CMNS: Ткаченко Олександр Петрович у Вікісховищі
Ф
Олександр Ткаченко
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Петрович Ткаченко
Народження 19 квітня 1945(1945-04-19)
  Сімферополь
Смерть 6 грудня 2007(2007-12-06) (62 роки)
  Москва
Поховання Передєлкінський цвинтарd
Зріст 168 см
Вага 70 кг
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
«Таврія» (Сімферополь)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1963-1964 СРСР «Таврія» (Сімферополь) 40 (1)
1965 СРСР «Локомотив» (Москва) 0 (0)
1966 СРСР «Зеніт» 0 (0)
1966-1967 СРСР «Таврія» (Сімферополь) 3 (0)
1968 СРСР «Торпедо» (Вл) 38 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ткаченко Олександр.

Олександр Петрович Ткаченко (рос. Алекса́ндр Петро́вич Ткаче́нко; 19 квітня 1945(19450419), Сімферополь — 6 грудня 2007, Москва) — російський радянський поет та мемуарист, та російський правозахисник. У 60-х роках ХХ століття був відомий як футболіст команд класу «Б», другої групи класу «А» та дублюючих складів команд вищої ліги.

Кар'єра футболіста

[ред. | ред. код]

Олександр Ткаченко народився в Сімферополі у сім'ї українця і кримчачки.[1] Розпочав займатися футболом у групі підготовки місцевої «Таврії», й уже в 17 років дебютував у основному складі команди, у 1965—1966 роках грав у дублюючих складах команд вищої ліги, у другій половині 1966 року повернувся до «Таврії», сезон 1968 року провів у команді класу «Б» «Торпедо» (Владимир), проте у зв'язку із травмою хребта вимушений був достроково завершити виступи на футбольних полях.[2] Після закінчення виступів на футбольних полях кілька років працював тренером заводських футбольних команд.[1]

Літературна та правозахисна діяльність

[ред. | ред. код]

Олександр Ткаченко розпочав писати вірші ще в останні роки виступів на футбольних полях, під час перебування в різних лікувальних закладах, де він лікувався після наслідків чисельних футбольних травм. Спочатку він закінчив фізико-математичний факультет Кримського педінституту, а пізніше навчався на Вищих літературних курсах у Москві.[2] Перша книга віршів Ткаченка вийшла друком у 1972 році. Щоправда, творчість поета-початківця часто критикували за ідеологічні відхилення, проте допомога з боку Андрія Вознесенського та Євгена Євтушенка дозволила Ткаченку стати членом Спілки письменників СРСР та продовжити літературну діяльність.[1] За час літературної діяльності Ткаченко випустив 14 збірок віршів[2], а також кілька прозових творів. найвідомішим прозовим твором Олександра Ткаченка є книга його мемуарів, як колишнього футболіста, «Футболь» (комбінація слів «футбол» і «біль»). Футболу присвячена також повість автора «Лівий напівсолодкий». Іншими найвідомішими прозовими творами автора є «Джет літ» і «Жінки, яких ми не кохаємо».[1][2] В останні роки життя Олександр Ткаченко написав великий твір з історії кримчацького народу, до якого сам належав по матері, «Сон кримчака або Відірвана земля», щоправда він вийшов лише невеликим тиражем.[1]

Після розпаду СРСР Олександр Ткаченко розпочав займатися громадською та правозахисною діяльністю. З 1994 року він був керівником російського ПЕН-центру, який очолював до 2007 року. Як громадський захисник, брав участь у судових процесах над молодою письменницею Аліною Вітухновською, а з 1997 до 1999 років у судовому процесі над військовим моряком і журналістом Григорієм Паськом, якого звинувачували у шпигунстві на користь Японії.[2][1]

6 грудня 2007 року Олександр Ткаченко помер у Москві.[3] Похований футболіст і письменник на Передєлкінському цвинтарі.[4]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Обгоняя бегущих: Стихи / Александр Ткаченко; [Худож. В. И. Верещак]. — Симферополь: Таврия, 1980.
  • Отпечатки грядущего: Стихи и поэмы / Александр Ткаченко. — Симферополь: Таврия, 1983
  • Подземный мост: Стихи, поэмы / Александр Ткаченко; [Вступ. ст. З. Паперного]. — Симферополь: Таврия, 1986. Циклы: Степень свободы; Минута молчания; Повседневность; Левобережье чувств; Поворот вверх; Поэмы: Разведка жизнью; Человек с улицы; Подземный мост: Повесть; Моль: Полуфантаст. Повесть
  • Игра на вылет: Стихи [и поэмы] / Александр Ткаченко; [Худож. И. Бороздина]. — М.: Сов. писатель, 1988. Содерж.: Циклы: Порода; Тишина каштанов; Человек с улицы; Игра на вылет; Тень человечества
  • Облом: Стихи и поэмы / Александр Ткаченко; Худож. В. Скрылев. — М.: МП «МИК», 1993. Содерж.: Стихи; Поэмы: Вавилонская пашня; Блуждающая боль; Пьяный угол: Иронич. повесть с фантаст. сюжетом; Моль: Полуфантаст. повесть, Игра на вылет: Повесть
  • Футболь: Зап. футболиста / Александр Ткаченко. — СПб.: Рус.-балт. информ. центр «БЛИЦ», 1997.
  • Левый полусладкий: [Повести] / Александр Ткаченко. — М.: АСТ: Олимп, 2001. — 297, [2] с.; 20 см.
  • Избрань: стихи и поэмы разных лет / Александр Ткаченко. — Москва: Пик, 2002.
  • Париж — мой любимый жулик: избр. проза / Александр Ткаченко. — М.: Хроникер, 2005 (Киров: АОА Дом печати — Вятка).
  • Сон крымчака, или Оторванная земля / Александр Ткаченко. — Москва: Хроникер, 2007.
  • Происхождение вида: стихи, переводы / Александр Ткаченко. — Москва: Вест-Консалтинг, 2007.
  • Стукач: (новеллы и повести) / Александр Ткаченко. — Москва: Вест-Консалтинг, 2007.
  • Русский суд. Дело военного журналиста Григория Пасько / Александр Ткаченко. — Москва: Права человека, 2004.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е УМЕР АЛЕКСАНДР ТКАЧЕНКО (рос.)
  2. ↑ а б в г д Александр Ткаченко — «крымский мустанг» (рос.)
  3. ↑ Скончался поэт Александр Ткаченко[недоступне посилання] (рос.)
  4. ↑ Ткаченко Александр Петрович (1945—2007) (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ткаченко_Олександр_Петрович&oldid=43782677