Теллус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теллус
лат. Tellus Mater
лат. Terra Mater
лат. Tellus
лат. Terra
Божество вдавньоримська релігія
Покровитель дляЗемля і поверхня Землі[d]
Брати/сестриОпс
ДітиОпс, Famad і Сатурн
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Те́ллус, Теллу́ра (лат. Tellus Mater — мати-земля) — італьське божество Матері-Землі, яке звалося також Терра Матер. Це божество тотожне давньогрецькій богині Геї.

Ім'я

[ред. | ред. код]

Вважається, що два слова terra і tellus походять від формульного виразу tersa tellus, що означає «суха земля». можливо, воно пов’язане з санскритським talam, «рівна земля»[1].

Втім, Мавр Сервій Гонорат у своїх працях розрізняє використання телусу та терри. На його думку, назву "Терра" правильно використовувати до елементу землі як одного з чотирьох класичних елементів, разом з повітрям, водою і вогнем. Теллус він ототжнює з богинєю, чиє ім’я можна замінити (ponimus ... pro) на її функціональну сферу Землю, так само як ім’я Вулкан використовується для вогню[2].  Теллус, таким чином одночасно і божество і, як наслідок, сама земна куля.

Також Теллус може бути аспектом духу, якого арвальські жерці називають Деа Дія[3].

Опис

[ред. | ред. код]

У молитвах Теллуру згадували разом із Керерою (Церерою). Існувало відповідне чоловіче божество на ймення Теллумон. Як уособлення землі, Теллура протиставилася Юпітерові — богові неба. У клятвах зверталися до обох божеств разом. Уособлюючи материнське лоно землі, що приймає сім'я й дає нове життя, Теллура вважалася творцем усього сущого. З другого боку, до неї звертались як до богині смерті, бо вона являла собою немов би загальну могилу всього, що пішло з життя. Крім того, Теллура дбала про світовий порядок, добробут, була покровителькою шлюбу, захисницею від землетрусів. На честь Теллури був споруджений храм на західному схилі Есквілінського пагорба. В часи правління Октавіана Августа на Марсовому полі було споруджено Вівтар Миру, який присвячувався Теллур. Вона зображена на одному з рельєфів огорожі жертовника. Щорічно їй приносили у жертву свиню.

На честь Теллуса названий хімічний елемент Телур.

Вшанування

[ред. | ред. код]

Храм Теллуса був найвидатнішою пам’яткою одного з районів Риму - Каріней[4]. Цей храм був розташований поблизу будинків, що належали Помпею  та родині Цицерона. Достеменно не відомо храм був побудований на народний кошт чи а результатами голосування[5],[6] та вотумом за ініціативи Публія Семпронія Софома у 268 році нашої ери[7].

Він займав колишнє місце будинку, що належав Спурію Кассію, який було знесено, коли його стратили в 485 році до нашої ери за спробу зробити себе королем[8][6][5]. Храм, збудований Софусом понад два століття потому, швидше за все, був перебудованим народом[9] ,а освячений 13 грудня.

У храмі зберігався таємничий об’єкт під назвою магментарій[10] , який також був відомий тим, що на стіні було зображено Італію у формі карти чи алегорії[11].

Статуя Квінта Цицерона, встановлена його братом Марком, була серед тих, що стояли на території храму[12]. Цицерон стверджує, що через близьке розташування храму до його дому деякі римляни припускали, що він несе відовідальність за підтримку храму[13].

Свята, що відзначалися для Теллуса, були в основному пов'язані з сільським господарством і часто пов'язані з Церерою(Кіркою). У січні обидві богині вшановувалися як «матері плодючості» на святі посіву[14] [44]. 13 грудня відзначали річницю храму Теллуса разом із лектистерніумом (бенкетом) для Церери, яка втілювала «зростаючу силу» та продуктивність землі.[45]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Augoustakis, Antony (2010). Motherhood and the Other: Fashioning female power in Flavian epic (англійська) . Oxford University Press. с. 124. ISBN 978-0-19-958441-3.
  2. ↑ Maurus Servius Honoratus, Commentary on the Aeneid of Vergil, SERVII GRAMMATICI IN VERGILII AENEIDOS LIBRVM PRIMVM COMMENTARIVS., line 171. www.perseus.tufts.edu. Процитовано 24 листопада 2023.
  3. ↑ Who's Who in the World, 1912 (англ.). International Who's Who Publishing Company. 1911.
  4. ↑ LacusCurtius • Suetonius' Twelve Caesars. penelope.uchicago.edu. Процитовано 24 листопада 2023.
  5. ↑ а б Valerius Maximus, Book 6 (a). attalus.org. Процитовано 24 листопада 2023.
  6. ↑ а б LacusCurtius • Dionysius' Roman Antiquities — Book VIII Chapters 63‑80. penelope.uchicago.edu. Процитовано 24 листопада 2023.
  7. ↑ Florus • Epitome — Book I, Part 4 of 13. penelope.uchicago.edu. Процитовано 24 листопада 2023.
  8. ↑ Livy. From the Founding of the City/Book 2 - Wikisource, the free online library. en.wikisource.org (англ.). Процитовано 24 листопада 2023.
  9. ↑ Richardson, Lawrence (1992). New Topographical Dictionary of Ancient Rome (англійська) . MD: Johns Hopkins University Press.
  10. ↑ Cicero: De Haruspicum Responso. attalus.org. Процитовано 24 листопада 2023.
  11. ↑ Terentius Varro, Marcus. Rerum rusticarum libri tres [Agricultural Topics in Three Books].
  12. ↑ Wiseman, T. P. (1966). The Ambitions of Quintus Cicero. The Journal of Roman Studies. Т. 56. с. 108—115. doi:10.2307/300137. ISSN 0075-4358. Процитовано 24 листопада 2023.
  13. ↑ Цицерон, Марк Тулій. De haruspicum responsis.
  14. ↑ Овідій. Fastorum Libri Sex (Fasti) [Фасти, або Римський календар].

Література

[ред. | ред. код]
Вовчиця годує Ромула та Рема Це незавершена стаття з римської міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теллус&oldid=41671892