Тархунна
Тархунна | |
---|---|
Діти | Телипину, Камама, Мезуллаd, Інараd, Зіппаландаd і Нерік[d] |
Медіафайли у Вікісховищі |
Тархунна[1] — хетський бог грози. В інших мовах Анатолії носив ім'я Taru (хаттська), Tarḫu(wa)nt(a)- (лувійська)[2], DEUS TONITRUS (передача лувійських ієрогліфів), Zaparwa (палайська)[3], Trqqas/Trqqiz [2] лікійська[2] та Trquδe (дат. п.)(карійська)[4].
Його еквівалентами в Месопотамії були Адад (шумерська), Адад/Хадад (аккадська[5]) і Тешуб (хуритська).
Бів богом грози, який відповідав за різні погодні явища, такі як грім, блискавка, гроза, дощ, хмари та бурі. Крім того, він керував небом і горами. Оскільки саме він вирішує, чи буде врожай чи посуха та голод, він стоїть на чолі хетського пантеону[6].
Давав хетському цареві місце «керуючого» країною Хатті від імені богів[7]. Крім царської влади, у його віданні знаходяться інші державні інститути та проходження кордонів та доріг[8].
Чоловік богині сонця Арінни. Їхні діти — боги Телепіну та Каммамма[9], богині Мецулла[10] та Інара[9], а також боги грози міст Циппаланда та Нерік[11].
Був верховним божеством хетів і в святилищі на скелі в Язиликаї очолював чоловічі божества. Він описується як бородатий чоловік у гостроверхому ковпаку і зі скіпетром, що стоїть на згорблених богах гір Намні та Хацці. Він тримає зв'язку з трьох блискавок у руці. На барельєфі з Івріза він зображений у подвійній рогатій короні, туфлях з довгим вузьким носом, з колоссями зерна та гронами винограду. Пізніші зображення показують його з бойовою сокирою у формі тесла[12].
У залізну добу у новохетських царствах шанувався під ім'ям Тархунца[13]. Лікійці знали його під ім'ям Trqqas/Trqqiz[2] . У карійській жертовній формулі зафіксовано форму trquδe «Тархунту»[4] . Навіть ще в римський час у південній Анатолії засвідчено особисте ім'я Трокондас, що сходить до Таргунту[14].
- ↑ Tarhun (ancient god) - Encyclopedia Britannica
- ↑ а б в г Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, S. 107 ( в «Книгах Google»).
- ↑ Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, S. 58 ( в «Книгах Google»).
- ↑ а б Maciej Popko: Völker und Sprachen Altanatoliens. Wiesbaden 2008, S. 107.
- ↑ Volkert Haas, Heidemarie Koch: Religionen des alten Orients: Hethiter und Iran. Göttingen 2011, S. 230.
- ↑ Volkert Haas, Heidemarie Koch: Religionen des alten Orients: Hethiter und Iran. Göttingen 2011, S. 228.
- ↑ Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, S. 46 f. ( в «Книгах Google»).
- ↑ Volkert Haas, Heidemarie Koch: Religionen des alten Orients: Hethiter und Iran. Göttingen 2011, S. 211 f.
- ↑ а б Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, S. 46 ( в «Книгах Google»).
- ↑ Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, S. 52 ( в «Книгах Google»).
- ↑ Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia. Harrassowitz, Wiesbaden 2009, S. 91 ( в «Книгах Google»).
- ↑ Calvert Watkins: How to Kill a Dragon. Aspects of Indo-European Poetics. Oxford University Press, New York u. a. 1995, ISBN 0-19-508595-7, S. 430 (Seitenansicht in archive.org).
- ↑ Calvert Watkins: The Golden Bowl: Thoughts on the New Sappho and its Asianic Background. In: Classical Antiquity Bd. 26, 2007, S. 321 f.
- ↑ Tyler Jo Smith: Votive Reliefs from Balboura and Its Environs. In: Anatolian Studies. Band 47, 1997, ISSN 0066-1546, S. 3-49, hier S. 36; Philo H. Houwink TenCate: The Luwian Population Groups of Lycia and Cilicia Aspera during the Hellenistic Period (= Documenta et Monumenta Orientis Antiqui. Band 10). Brill, Leiden 1961, ISSN 0169-7943, S. 125 ff. (Doktorarbeit 1961, Universität Amsterdam).
- Gerhard J. Bellinger: Knaurs Lexikon der Mythologie. 3100 Stichwörter zu den Mythen aller Völker von den Anfängen bis zur Gegenwart. Droemer Knaur, München 1989, ISBN 3-426-26376-9 .
- Volkert Haas: Die hethitische Literatur. Texte, Stilistik, Motive. Gruyter, Berlin u. a. 2006, ISBN 3-11-018877-5 .
- John David Hawkins: What does the Hittite Storm-God hold? In: Diederik JW Meijer (Hrsg. ): Natural Phenomena. Свої дані, депіктиви та описи в Стародавньому Еасті (= Koninklijke Nederlandse Akademie van Wetenschappen, Afd. Letterkunde. Verhandelingen. NR Band 152). North-Holland, Amsterdam ua 1992, ISBN 0-444-85759-1, S. 53-82.
- Einar von Schuler: Kleinasien: Die Mythologie der Hethiter und Hurriter - Der Hauptwettergott. In: Hans Wilhelm Haussig (Hrsg. ): Götter und Mythen im Vorderen Orient (= Wörterbuch der Mythologie. Abteilung 1: Die alten Kulturvölker. Band 1). Klett-Cotta, Stuttgart 1965, S. 208-212, hier S. 209-210.
- Piotr Taracha: Religions of Second Millennium Anatolia (= Dresdner Beiträge zur Hethitologie. Band 27). Harrassowitz, Wiesbaden 2009, ISBN 978-3-447-05885-8 .
- Volkert Haas, Heidemarie Koch: Religionen des alten Orients: Hethiter und Iran . Vandenhoek & Ruprecht, Göttingen 2011, ISBN 978-3-525-51695-9 .
- Попко, Мацей : Völker und Sprachen Altanatoliens . Harrassowitz Verlag: Wiesbaden 2008 ISBN 978-3-447-05708-0 .
- Calvert Watkins: The Golden Bowl: Thoughts on the New Sappho and its Asianic Background . In: Classic Antiquity Bd. 26, 2007, S. 305-324.