Танагра-потрост темнощока
| Танагра-потрост темнощока | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mitrospingus cassinii (Lawrence, 1861) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Танагра-потрост темнощока[2] (Mitrospingus cassinii) — вид горобцеподібних птахів родини Mitrospingidae. Птах середнього розміру з тьмяним блакитно-сірим оперенням і чорною маскою, голова зверху і потилиця — гірчично-жовті, оперення з боків і на череві оливково-жовте. Населяє густі чагарники й узлісся на Карибському узбережжі у південній частині Центральної Америки та у передгір'ях Анд на північному заході Південної Америки. Переважно харчується фруктами, видобуваючи корм у нижньому і середньому ярусах лісу, збирається у зграї до 15 особин свого виду. Темнощока танагра-потрост будує чашеподібне гніздо в чагарнику коло струмків на висоті 1,5–3 м над землею і підвішує його поміж вертикальними стволами. У кладці бувають два білі яйця з коричневими та червоно-коричневими плямами. У годівлі пташенят беруть участина птахи-помічники.
Вид було описано Джорджем Ньюболдом Лоуренсом 1861 року. Міжнародна спілка орнітологів відносить темнощоку танагр-потрост до роду танагр-потрост виділяє два підвиди. На початку XXI століття танагри-потрости, зелені танагри та червонодзьобі танагри були виділені в родину Mitrospingidae.
Птах є середнього розміру з тілом 18 або 18,5 см завдовжки. Статевий диморфізм виражений слабо. У самців підвиду Mitrospingus cassinii cassinii довжина крила становить 80,0–87,0 мм, хвоста — 68,4–81,1 мм, дзьоба — 18,7–20,5 мм, заплесна — 22,8–25,3 мм; у самиць — 78,0–86,0 мм, 66,8–78,1 мм, 19,3–22,1 мм, 24,0–25,8 мм відповідно. Маса птахів різниться від 32 до 41 г[3].
.jpg)
Оперення тьмяне. Зверху голубувато-сіре, крила і хвіст є того ж забарвлення, хоча надхвістя має оливковий відтінок[3]. Голова зверху і потилиця — гірчично-жовті[3][4]. Пляма на потилиці, за описом Лоуренса, трикутної форми, вона починається з вузького кінця над очима і поступово розширюється на всю ширину голови[4]. На обличчі має коротке і жорстке пір'я. Відмінною рисою є велика чорна маска на обличчі, що включає вуздечку, вузьку область над очима та боки голови. Підборіддя має чорний відтінок, а горло світло-сіре. Поступово знизу колір переходить у брудний оливково-жовтий на грудях і боках, пір'я брюха і підхвістя, що криють, — темно-сірі і оливково-жовті. Оперення крила знизу сіре[3]. Першорядних махових пер дев'ять[5], найдовше — четверте, перше і дев'яте — рівної довжини[4]. Крила округліші, ніж у представників роду Eucometis, з якими темнощоку танагру-потрост порівнював дослідник Роберт Ріджвей[6]. Хвіст довгий[7] Відомості про линьку відсутні[3].
Номінативний підвид M. с. cassinii відрізняється тьмянішим підхвістям і темнішим, майже блакитним оперенням зверху. Підвид Mitrospingus cassinii costaricensis має яскраве і червоне підхвістя[8][9]. Горло забарвлене майже у той самий колір, як і боки голови, а оперення знизу швидше зелене, ніж жовте[10]. У молодих птахів жовта пляма на маківці та потилиці помітно менша, а оперення знизу має жовтіший відтінок[3]. Темнощоку танагру-потрост досить легко переплутати з самцем Tachyphonus delatrii[3].
Дзьоб довгий і тонкий, конічної форми[3], згідно з описом Александра Френка Скатча, злегка загнутий вниз. Надзьобок чорний[3][7], з синьо-сірою кромкою; підзьобок — сірий з чорним кінчиком[3], або жовтуватий[7]. За описом Роберта Ріджвея, який виділив танагр-потрост в окремий рід, ці птахи мають досить довгий дзьоб, його довжина майже досягає розмірів голови[6]. Райдужка ока забарвлена в блідо-сірий або сірувато-білий кольори[3]. Скатч виділяв блідо-жовтий колір райдужної оболонки, стверджуючи, що він «так рідко зустрічається у саякових, що його можна було б використовувати як ідентифікацію виду» (англ. «so rare in the tanager family that it almost serves for the identification of this species»)[7]. Лапи свинцево-сірі[3], із сильними пазурами[6].
Темнощокі танагри-потрост — досить галасливі птахи. Вони постійно видають різкі та гучні кличі «chet» або «chet-ut». Багатоголосність нагадує «серію маленьких хлопушок, що швидко і безладно вибухають» (англ. «strings of small firecrackers going off rapidly in an erratic pattern»). Серед інших звукових сигналів є високі «wsss» або «sszeet?», безладні «spssnks» або «sptzks», які іноді перемежовуються швидкими слабкими «swiss». На світанку птахи зазвичай співають «seety, seety, seety, seety, seety»[11]. За словами американської орнітологині Бі Ветмор[en], співочого птаха спостерігали на верхівці реліктового дерева, хоча зазвичай вони не показуються з підліску[12].
Темнощока танагра-потрост мешкає на Карибському узбережжі у південній частині Центральної Америки та на північному заході Південної Америки, у передгір'ях Анд. Ареал тягнеться на схід до пониззя долини річки Каука в північній частині Колумбії, на південь — до південних районів провінції Пічинча і північно-західних районів провінції Асуай в Еквадорі[13]. Площа ареалу становить 858 000 км²[14]. Ареал спорідненої оливкової танагри-потрост (Mitrospingus oleagineus) не перетинається з ареалом темнощокої танагри-потрост, вона населяє вологі зрілі вторинні ліси та їхні околиці на схилах гір або тепуй на землях Венесуели, Ґаяни і Бразилії[3].
У Коста-Риці птахи зазвичай зустрічаються на висоті до 300 м над рівнем моря, але можуть підніматися до 600 м, у Панамі — до 1200 м, у Колумбії — до 1100 м, в Еквадорі — до 800 м[13]. Окрім цих країн, птахів також відзначали у Венесуелі[14]. Населяє густі чагарники і зарості на узліссях лісу, вздовж лісових струмків і болот, а також на границі з лісом[15][7].
Номінативний підвид M. с. cassinii зустрічається в Панамі на березі Карибського моря від провінції Вераґуас і лагуни Чирікуї[es] до провінції Дар'єн і невеликої ділянки тихоокеанського узбережжя, у західній частині Колумбії на північному схилі Західних Анд від річки Нечі[es] до гірського масиву Серранья-де-Сан-Лукас[es] і на південному схилі Східних Анд у департаменті Кальдас, і навіть на узбережжі моря, й у західній частині Еквадору на південь від провінції Ґуаяс[8]. До 1990-их років околиці річки Нечі були найостаннішою західною точкою ареалу темнощокої танагри-потрост. Пізніше птахів відзначали у долині річки Маґдалена[16]. Геллмайр зазначав, що вивчені ним представники з Колумбії, західного Еквадору й околиць Панамського каналу не мають істотних відмінностей[10]. Підвид M. с. costaricensis зустрічається в провінції Ередія на карибському узбережжі Коста-Рики та в околицях Альміранте на крайньому північному заході Панами[8][10].
Міжнародний союз охорони природи відносить темнощоку танагру-потрост до видів у найменшій загрозі (LC)[14]. Вид досить поширений на більшій частині свого ареала[17]. Птахи зустрічаються, зокрема, у національному парку Брауліо-Каррільо[es] і заповіднику Ітой-Серере (ісп. Reserva Biológica Hitoy Cerere) у Коста-Риці, у національних парках Соберанія[es], Чаґрес[es], Дар'єн у Панамі, у національних парках Лос-Катіос, Енсенада-де-Утрія[es], Фаральонес-де-Калі[es] й у природному заповіднику Тамбіто (ісп. Tambito Nature Reserve) у Колумбії[18].
.jpg)
Основну частину раціону темнощокої танагри-потрост становлять фрукти, але птахи також споживають у їжу безхребетних. Особливо воліють плоди представників родин меластомові (Melastomataceae), маренові (Rubiaceae) і пасльонові (Solanaceae); насіння злаків роду Lasiacis[en] або плодових роду Alchornea[en][19][7]. У шлунку птахів було знайдено просо (Panicum), зантоксилум (Xanthoxylum), паслін (Solanum). Також, згідно з вмістом шлунка, темнощокі танагри-потрост харчуються жуками (Carabidae, Cerambycidae, Scarabaeidae), гусеницями, павуками; можуть з'їсти і коників[19].
Корм добувають у нижньому і середньому ярусах лісу, лише іноді піднімаючись вище за плодовими деревами. Задля збирання ягід можуть сідати на гілки і черешки, часто риються у листі та клюють гілки, збирають комах з листя геліконії (Heliconia) і пальмових гілок. Іноді їх можна зустріти коло роя мурах. Ці неспокійні птахи часто змахують крилами і хвостом та швидко пересуваються лісом, залишаючись часто прихованими в підліску[12].
Птахи збираються у зграї розміром до 15 особин[12]. За спостереженнями дослідника Скатча, зграї найчастіше включають до 8 особин[7]. Зазвичай вони складаються виключно з темнощоких танагр-потрост, але в долині річки Маґдалена в Колумбії птахів один раз спостерігали у змішаній зграї[12].
Дані стосовно розмноження темнощокої танагри-потрост дуже мізерні. У Коста-Риці повідомлення про розмноження припадають на березень – квітень, у Панамі дані про кладку птахів було зібрано в березні, на північному заході Колумбії про птахів, готових до розмноження, повідомлялося в лютому – травні, у червні гніздо було виявлено в долині річки Маґдалена, а у вересні молодих птахів відзначали на південному заході Колумбії[20]. Скатч спостерігав гніздо з двома пташенятами з квітня по травень. Ці спостереження були опубліковані 1972 року[7].
Чашоподібне гніздо птахи будують у чагарнику коло струмка на висоті 1,5–3 м над землею. Гніздо може бути як крихким, так і громіздким[20]. За описом Скатча, гніздо було збудовано з довгих ниткоподібних суцвіть рослин роду Myriocarpa[en] і корінців, вистелено волокнами грибів і підвішене, як кошик, між вертикальними гілками. Поперечник гнізда становив 12,7–14 см, глибина — 8 см[20][7]. За описами дослідника Окампо з долини річки Маґдалена, товщина стінок гнізда дорівнювала 29,1 мм, внутрішні розміри гнізда становили 87,2–94,7 мм, зовнішні — 132,7–150,4 мм, висота — 110,9 мм, а глибина — 48,1 мм[20].
Імовірно, кладка складається із двох яєць. Яйця білі, з коричневими та червонувато-коричневими плямами. За спостереженнями Скатча, птахи годують пташенят виключно комахами[20]. Своїм пташенятам птахи зазвичай приносять «коників й інших комах [і], зрідка, зелених гусеней чи павуків» (англ. «grasshoppers and other insects [and] an occasional green caterpillar or a spider»)[19][7]. Дорослі птахи не сідають на гніздо, а на гілля вище його, і сильно нахиляють голову, аби укласти корм до рота пташенят, по одній комасі за раз[7]. Із семи птахів біля гнізда його відвідувало три або більше особин[20][7]. Кооперативне розмноження темнощокої танагри-потрост представляє особливу зацікавленість для вчених[21], воно часто зустрічається у птахів, що традиційно належать до саякових, — справжніх (Tangara), сивих (Neothraupis) і рудогорлих (Cypsnagra) танагр, габій (Habia)[22].
Відомості про тривалість життя, вік статевого дозрівання або виживання темнощокої танагри-потрост наразі є відсутніми[17]. На дорослих птахів зазвичай не полюють, але в долині річки Маґдалена у Колумбії було відзначено викрадення яйця з гнізда[12].
| Філогенетичне дерево відповідної групи по Баркеру та іншим[5] | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
Вид було описано 1861 року американським орнітологом-любителем Джорджем Ньюболдом Лоуренсом на основі представника, отриманого на околицях Панамської залізниці[8]. Перший птах з'явився у колекції Міклера роком раніше. Лоуренс вирішив виділити його в окремий вид Tachyphonus cassinnii після того, як отримав додаткові екземпляри цього птаха, що належать до обох статей. Видову назву він дав на честь свого друга Джона Кессіна[4]. Вже 1864 року британські зоологи Філіп Склейтер й Осберт Селвін засумнівалися в такій класифікації і віднесли темнощоку танагру-потрост до сіроголових танагр (Eucometis), відзначаючи в першу чергу відсутність статевого диморфізму у темнощокої танагри-потрост та помітні відмінності в забарвленні оперення самців і самок в усіх представників родів Tachyphonus і Lanio[23].
1898 року американський орнітолог Роберт Ріджвей виділив рід танагри-потрост (Mitrospingus). За його словами, новий рід слід віднести до родини в'юркових (Fringillidae), хоча це й викликало у вченого деякі сумніви[6]. Ріджвей вважав рід монотиповим[24], але пізніше до нього було включено оливкову танагру-потрост (Mitrospingus oleagineus). 1936 року австрійський орнітолог Карл Едуард Геллмайр припустив, що ці два види синонімічні[3][10]. Ці птахи разом з тим помітно відрізняються вокалізацією і поведінкою[3].
Міжнародна спілка орнітологів виділяє два підвиди[25]:
- Mitrospingus cassinii costaricensis Todd, 1922 — Коста-Рика і північний захід Панами. Американський орнітолог Волтер Едмонд Клайд Тодд виділив новий підвид, вивчивши велику кількість добре підготовлених представників із різних регіонів у музеї Карнеґі[9].
- Mitrospingus cassinii cassinii (Lawrence, 1861) — центральна частина Панами та землі від Колумбії до заходу Еквадору.
Роди танагра-потрост, зелена танагра (Orthogonys) і червонодзьоба танагра (Lamprospiza) вчені традиційно включали до родини саякових (Thraupidae)[26]. Кіт Баркер (F. Keith Barker) та інші 2013 року опублікували висліди молекулярних досліджень близько 200 видів горобцеподібних птахів з дев'ятьма маховими перами. Побудоване ними філогенетичне дерево показало кілька нових клад або відокремлених груп, багато з котрих було запропоновано виділити в окремі родини. Зокрема, автори праці запропонували виділити роди Mitrospingus, Orthogonys і Lamprospiza, представники яких мешкають переважно у Південній Америці, у родину Mitrospingidae[25][5][8]. Дослідники вважають, що представники цієї родини походять від загального предка темнощокої танагри-потрост та червонодзьобої танагри (Lamprospiza melanoleuca). У роботі було також показано сестринське відношення цієї родини до клад саякових і кардиналових (Cardinalidae)[5].
- ↑ BirdLife International (2012). Mitrospingus cassinii: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Appearance
- ↑ а б в г (англ.) Lawrence G. N. Catalogue of a collection of birds, made in New Grenada, by James McLeannan, Esq., of New York, with notes and descriptions of new species. Part I // Annals of the Lyceum of Natural History of New York. — 1861. — Т. 7. — С. 288—302.
- ↑ а б в г (англ.) Barker F. K., Burns K. J., Klicka J., Lanyon S. M., Lovette I. J. Going to Extremes: Contrasting Rates of Diversification in a Recent Radiation of New World Passerine Birds // Systematic Biology. — 2013. — Т. 62, вип. 2. — С. 298—320. — DOI:.
- ↑ а б в г (англ.) Ridgway R. Descriptions of supposed new genera, species, and subspecies of American birds. I. Fringillidae // The Auk. — 1898. — Вип. 15. — С. 223—781.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н (англ.) Skutch A. F. Studies of tropical American birds // Nuttall Ornithological Club. — 1972. — № 10. — С. 204—208.
- ↑ а б в г д Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Systematics
- ↑ а б (англ.) Todd W. E. C. New forms of finches and tanagers from tropical America // Proceedings of the Biological Society of Washington. — 1922. — Вип. 35. — С. 89—93.
- ↑ а б в г (англ.) Hellmayr C. E. Catalogue of birds of the Americas and the adjacent islands. Tersinidae–Thraupidae // Field Mus. Nat. Hist. Publ. Zool.. — 1936. — Т. 13, вип. 9. — С. 352—354.
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Sounds and Vocal Behavior.
- ↑ а б в г д Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Behavior
- ↑ а б Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Distribution
- ↑ а б в Танагра-потрост темнощока: інформація на сайті МСОП (англ.)
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Habitat.
- ↑ (англ.) Stiles F. G., Rosselli L., Bohórquez C. I. New and noteworthy records of birds from the middle Magdalena valley of Colombia // Bull. Brit. Orn. Club. — 1999. — Т. 119, вип. 2. — С. 113—129.
- ↑ а б Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Demography and Populations
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Conservation and Management.
- ↑ а б в Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Diet and Foraging
- ↑ а б в г д е Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Breeding
- ↑ Birds of the World: Dusky-faced Tanager, Priorities for Future Research.
- ↑ (англ.) de Melo T. N., da Silva Xavier R. First data on breeding ecology of Red-billed Pied Tanager Lamprospiza melanoleuca, including the nest and egg // Bulletin of the British Ornithologists' Club. — 2017. — Т. 137, вип. 3. — С. 237—240.
- ↑ (англ.) Sclater P. L., Salvin O. Notes on a Collection of Birds from the Istmus of Panama // Proceedings of the general meetings for scientific business of the Zoological Society of London. — 1864. — С. 351.
- ↑ (англ.) Ridgway R. The birds of North and Middle America. Part II // United States National Museum Bulletin. — 1902. — Т. 50, вип. 2. — С. 167—169.
- ↑ а б Gill F., Donsker D. & Rasmussen P. (Eds.), ред. (25 липня 2020). New World warblers, mitrospingid tanagers. IOC World Bird List (v10.2) (англ.). doi:10.14344/IOC.ML.10.2. Процитовано 26 жовтня 2020.
- ↑ Birds of the World: Mitrospingidae.
- (англ.) Winkler D. W., Billerman S. M., Lovette I. J. (4 березня 2020). Mitrospingidae. Birds of the World. doi:10.2173/bow.mitros1.01. Процитовано 26 жовтня 2020.
- (англ.) Ocampo D., Montoya A. (11 квітня 2014). Dusky-faced Tanager (Mitrospingus cassinii). Birds of the World. doi:10.2173/bow.duftan1.01. Процитовано 26 жовтня 2020.
