Сіпарая сангезька
Сіпарая сангезька | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Пара сангезьких сіпарай (самець і самиця)
| ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Aethopyga duyvenbodei (Schlegel, 1871) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Сіпарая сангезька[2] (Aethopyga duyvenbodei) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae)[3]. Ендемік Індонезії[4]. Вид отримав свою латинську назву на честь Маартена Дірка ван Ренесса ван Дуївенбоде, голландського торгівця з Тернате.
Довжина птаха становить 12 см. Самець має блискучу синьо-зелену пляму на лобі, блискучі фіолетові плями на плечах і на надхвісті, жовту нижню частину тіла, червоні скроні, оливкову спину, жовте горло, рудий комірець на шиї і жовту нижню частину спини. Самиця має жовтувато-оливкову верхню частину тіла, лускоподібний візерунок на потилиці і жовту нижню частину тіла.
Сангезькі сіпараї є ендеміками невеликого острова Сангір, що розташований на північ від Сулавесі. Вони мешкають в гірських лісах навколо гори Сахендаруман на півдні острова.
МСОП вважає цей вид таким. що знаходиться під загрозою зникнення. Популяцію птаха оцінюють в 18900–43800 птахів. Велику небезпеку становить подальше знищення первинних лісів острова.
- ↑ BirdLife International (2016). Aethopyga duyvenbodei. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds (англ.). IOC World Bird List (v11.1). Процитовано 14 липня 2021.
- ↑ Clive F. Mann, Robert A. Cheke, Clive F. Mann & Robert A. Cheke: Sunbirds: A Guide to the Sunbirds, Flowerpeckers, Spiderhunters and Sugarbirds of the World. Bloomsbury Publishing, 2010, s. 334. ISBN 9781408135679.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |