Справжні попелиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Справжні попелиці
Aphis glycines
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Паранеоптера (Paraneoptera)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Підряд: Sternorrhyncha
Надродина: Попелиці (Aphidoidea)
Родина: Справжні попелиці (Aphididae)
Підродини
Посилання
Вікісховище: Aphididae
EOL: 552
ITIS: 109191
NCBI: 27482
Fossilworks: 176538

Справжні попелиці (Aphididae) — родина напівтвердокрилих комах надродини Попелиці (Aphidoidea). Відомо понад 4700 описаних видів, з них в Україні — 700 видів. Серед представників родини багато сільськогосподарських шкідників (близько 200 видів).

Опис

[ред. | ред. код]

Довжина тіла — 0,5-8 мм. Деякі види настільки малі, що вони можуть переноситися вітром на досить великі відстані. Вони часто мають зелене забарвлення, але можуть бути червоного або коричневого кольору. Вони рухаються дуже повільно і не можуть стрибати або бігати.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Дорослі особини попелиці та її личинки досить рухливі, у деяких є крила. Зазвичай вони селяться цілими колоніями на кінцях молодих пагонів, бутонах і на нижній стороні листочка.

Попелиця висмоктує з рослин соки, що призводить до скручування листя і деформації бутонів. Також попелиця є основним переносником збудників вірусних захворювань рослин. Від виділень цієї комахи листя стають липкими, на них з часом з'являється темно-сірий наліт — сажистий гриб.

Розмноження

[ред. | ред. код]

У попелиць дуже складний цикл розвитку. Для них найтиповішим є цикл розвитку із зимуючими заплідненими яйцями. Навесні з цих яєць виходять безкрилі самиці, які розмножуються партеногенетично, тобто без участі партнера. Ці самки народжують живих дитинчат.

Симбіоз з мурахами

[ред. | ред. код]

Більшість видів попелиць виділяють солодкі екскременти, які називають медяною росою. Причина виділення цієї субстанції полягає в тому, що в цих комах ніжні покриви тіла, через які легко випаровується вода. Саме тому попелиці багато «п'ють», щоб не загинути від висихання. Соки рослин для попелиці — не тільки напій, але і їжа. Ці комахи поглинають величезну кількість соків, тому надмірний цукор виводиться з організму в неперетравленому вигляді. Цікаво, що в жарких регіонах попелиці виділяють набагато більше медяної роси, ніж у районах з вологим кліматом. Солодкими екскрементами попелиць живляться мурашки. Завдяки цьому між ними за тисячоліття виробилися певні складні відносини: деякі види попелиць і мурашок настільки зблизилися, що перші перетворилися на «дійних корів», а другі — на їхніх «пастухів» та захисників.

Мурашка-пастух підходить до попелиці, лоскоче її вусиками, а та негайно виділяє крапельку медяної роси. Пастух передає цю крапельку мурашці-носильникові, функція якого — доставити «мед» у мурашник. Мурашка охороняє попелицю і захищає її від сонечок і золотоочок, які харчуються попелицями.

Еволюція

[ред. | ред. код]

Попелиці виникли наприкінці крейдяного періоду близько 100 мільйонів років тому, але Aphidinae що становить близько половини описаних видів і родів попелиць, які живуть сьогодні походять від спільного предка, який мешкав наприкінці третинного періоду менше 10 мільйонів років тому.

Роди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Справжні_попелиці&oldid=43314111