Соколине (Бахчисарайський район)
| село Соколине | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Голубинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020130080078137 |
| Облікова картка | Соколине |
| Основні дані | |
| Засноване | 1686 |
| Колишня назва | Коккоз |
| Населення | 1 396 |
| Поштовий індекс | 98475 |
| Телефонний код | 380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°33′3″ пн. ш. 33°57′18″ сх. д. / 44.55083° пн. ш. 33.95500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
281 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Голубинка, вул. Леніна, 12а |
| Карта | |
  Соколине | |
 Соколине | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Соколи́не (до 1945 року — Кокко́з[2], крим. Kökköz) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Голубинській сільській раді. Розташоване на півдні району.
Неподалік села (за 3 кілометри) протікає річка Коккозка. Історична назва села в перекладі з кримськотатарської означає «блакитне око», «блакитноокий» (kök — блакитне, köz — око).
Судячи з назви села, його з давнини (можливо, з III століття) населяли блакитноокі готи[3], що відрізнялися від темнооких представників індоіранських і тюркських народів, що здавна населяли Крим.
Документальна згадка селища зустрічається в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років», згідно з яким у 1686 році (1097 хідджри) Коккоз, або Папайалниз входив до Мангупського кадилика еялета Кефе.[4]
У документах назва села вперше зустрічається в Камеральному Описі Криму 1784 року як Кокос і Другой Кокос Мангупського кадилику Бахчисарайського каймакамства[5]
Після захоплення Криму Росією 1783 року Коккози були включені з 8 лютого 1784 року до Махульдурської волості Сімферопольського повіту Таврійської області. За правління Павла I, з 1796 року — Акмечетські повіт Новоросійської губернії, а з 8 (20) жовтня 1802 року — в колишній повіт нової Таврійської губернії[6]. Згідно зі складеною 1805 року Відомістю про всі селища, що до Сімферопольського повіті входять… в Коккоз в 86 дворах проживало близько 400 чоловік кримських татар, а земля належала статського раднику Мегметчі-бею[7], а на військовій карті 1817 року значиться вже 115 будинків[8].
В результаті реорганізації волосного поділу 1829 року Коккози приписали до Озенбашської волості[9], а через 9 років — до новоствореної Богатирської нового, Ялтинського повіту[10], у складі якого село складалася до радянської територіальної реформи 1921 року[11].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1687 осіб (890 чоловічої статі та 797 — жіночої), з яких , 1639 — магометанської[12].
На початку 1920-х років в селі була утворена Коккозька сільрада, 1926 року за новим адміністративним поділом Коккози були віднесені до Бахчисарайського району[13]. З 1930 року Коккози увійшли до Фотисальського району, що в 1933 році був перейменований у Куйбишевський[14]. На початок війни населення Коккоз зросло майже до 2 000 осіб (більшість-кримські татари), але після відвоювання Криму, 18 травня 1944 року, згідно з постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року[15] корінне населення було депортоване у Середню Азію, а в спорожнілі будинки завезли переселенців з України[16]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року селище Коккози перейменовано в Соколине, а Коккозька сільрада — в Соколинську[17]. В 1962 році Куйбишевський район і відповідно, Соколине, приєднали до Бахчисарайського[18], в ті ж роки, на хвилі укрупнення господарських одиниць, Соколинська сільрада була об'єднана з Голубинською.
- 1864 — 869 чол.
- 1887 — 1449 чол.
- 1897 — 1687 чол. (1669 кримських татар)
- 1926 — 1630 чол. (1545 кримських татар, 51 росіян, 15 українців, 2 греки)
- 1939 — 1898 чол.
- 1989 -?
- 2001 — 1396 чол.
- ↑ weather.in.ua
- ↑ також Кокко́зи
- ↑ А. Г. Герцен, Ю. М. Могаричев. О некоторых вопросах истории таврики…. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 27 червня 2011.
- ↑ Османский реестр земельных владений Южного Крыма 1680-х годов. Выпуск 1-ый: транслитерация (2020). www.avetruthbooks.com. Процитовано 11 листопада 2024.
- ↑ Камеральное Описание Крыма л. А
- ↑ Крым в 1784–1917 гг. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Исторический очерк Крымско-татарскаго землевладения
- ↑ «Военная топографическая карта полуострова Крым … 1817-го года». Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 27 червня 2011. [Архівовано 2016-04-10 у Wayback Machine.]
- ↑ «Ведомость о казённых волостях Таврической губернии» от 31 августа 1829 г
- ↑ Ялта с 1771 года[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Прохоров В. В. Деятельность симферопольской окружной милиции в начальный период НЭПа. Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 30 липня 2013.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-217. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Крым 1783—1998 гг., стр. 308
- ↑ Крым в 1917–1991 гг. Архів оригіналу за 10 листопада 2004. Процитовано 10 листопада 2004.
- ↑ Постановление № ГОКО-5859 от 11 мая 1944 г. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 червня 2011. [Архівовано 2010-06-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Гульнара Бекирова. Стереотипы советского времени …. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 27 червня 2011.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 21 августа 1945 г
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР 30 декабря 1962 г.[недоступне посилання з червня 2019]
