Слободан Райкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Слободан Райкович
Слободан Райкович
Слободан Райкович
Слободан Райкович у футболці
московського «Локомотива» (2020)
Особисті дані
Повне ім'я Слободан Райкович
Народження 3 лютого 1989(1989-02-03) (35 років)
  Белград, СР Сербія, СФР Югославія
Зріст 191 см
Вага 85 кг
Громадянство Югославія Югославія
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія
Сербія Сербія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Номер 32
Юнацькі клуби
?—2004 Сербія та Чорногорія «ОФК Белград»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2005—2007 Сербія та Чорногорія/Сербія «ОФК Белград» 37 (1)
2007—2011 Англія «Челсі» 0 (0)
2007—2008 → Нідерланди ПСВ 13 (0)
2008—2010 → Нідерланди «Твенте» 23 (1)
2010—2011 → Нідерланди «Вітессе» 24 (0)
2011—2015 Німеччина «Гамбург» 42 (2)
2012—2014 → Німеччина «Гамбург II» 5 (1)
2015—2016 Німеччина «Дармштадт 98» 15 (1)
2016—2019 Італія «Палермо» 46 (3)
2020 Італія «Перуджа» 12 (0)
2020—2021 Росія «Локомотив» (М) 5 (0)
2021—2022 Сербія ТСЦ 5 (1)
2022 Угорщина МТК 11 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004—2005
2007—2010
2008—2016 		Сербія Сербія (U-17)
Сербія Сербія (U-21)
Сербія Сербія 		5 (1)
8 (0)
19 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Слободан Райкович (серб. Слободан Рајковић; нар. 3 лютого 1989, Белград, СР Сербія, СФР Югославія) — сербський футболіст, захисник.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився в Белграді. Вихованець «ОФК Белград». Вже в 15-річному віці був переведений до першої команди вище вказаного клубу. Під час свого другого сезону в «ОФК Белград» настільки добре себе зарекомендував, що в листопаді 2005 року клуб англійської Прем'єр-ліги «Челсі» вирішив заплатити 2 мільйони євро за 16-річного центрального захисника. Згідно з умовами договору, Слободан залишився в столичній сербській команді в оренді до завершення сербської Суперліги сезону 2006/07 років.

Оренди в клуби Ередивізі

[ред. | ред. код]

У червні 2007 року «Челсі» вирішив віддати Райковича в оренду ПСВ напередодні старту сезону 2007/08 років, як частину угоди щодо переходу Алекса в «Челсі»[1]. Дебютував за нову команду в поєдинку проти «Гераклеса» (0:2)[2]. За підсумками сезону 2007/08 років разом з клубом став чемпіоном Нідерландів.

Після річного перебування в ПСВ нідерландський клуб хотів продовжити термін оренди ще на рік, але «Челсі» їм відмовив через обмежену кількість ігрового часу, яку гравець отримував протягом сезону в Ейндговені. Однак, зрештою, Слободан повернувся до Ередивізі 9 липня 2008 року, в 1-річну оренду до «Твенте».

Після того, як Слободан на літніх Олімпійських іграх 2008 року плюнув у суддю, 4 вересня 2008 року ФІФА дискваліфікувала його на 12 місяців. Це був перший випадок, коли ФІФА дискваліфікувала гравця поза матчами національних збірних. «Твенте», «Челсі» та Футбольний союз Сербії подали апеляцію на дискваліфікацію. 19 листопада 2008 року ФІФА оголосила, що Райкович може знову грати за «Твенте», але його дискваліфікація у збірній залишилася чинною. Зрештою у вище вказаному році зіграв тринадцять матчів чемпіонату за «Твенте», у яких відзначився 1-м голом. У червні 2009 року його оренду продовжили до червня 2010 року. На початку року виходив на позицію лівого захисника. Проте травма залишила його поза стартовим складом, після чого йому стало важко завоювати місце в основному складі захисту команди. Зрештою, у вище вказаному сезону зіграв десять матчів чемпіонату, які того ж року став чемпіоном Нідерландів. Наприкінці сезону 2009/10 «Челсі» вирішив скористатися опцією в його контракті, що означало, що контракт з лондонцями продовжується до середини 2012 року.

23 серпня 2010 року перейшов в оренду на 1 сезон до іншого клубу Ередивізі, «Вітессе», разом зі своїми колишніми одноклубниками по «Челсі» Неманьєю Матичем і Матеєм Делачем[3]. Райкович став капітаном команди та зіграв у вище вказаному сезоні 24 матчі. За підсумками сезону вболівальники визнали Слободана гравцем року у «Вітессе».

«Челсі»

[ред. | ред. код]

На прохання нового головного тренера Андре Віллаша-Боаша ровернувся до «Челсі» напередодні старту сезону 2011/12 років. 12 липня 2011 року дебютував у футболці «Челсі» в товариському матчі проти «Вікем Вондерерз» на Тренувальному центрі Кобгем. Відіграв другий тайм та відзначився третім м'ячем своєї команди, пробив з льоту після подачі Юрія Жиркова[4].

Через чотири роки після підписання контракту з «Челсі» все ще не мав права ні на дозвіл на роботу, ні на паспорт ЄС, що позбавляло б його можливості грати в матчах, відкритих для публіки (зіграв у закритій грі з «Вікем», але не зміг грати проти «Портсмута»). Однак він зрештою дебютував у передсезонній товариській грі проти Малайзії XI, у якій відіграв увесь перший тайм. Також зіграв проти «Кітчі» на турнірі Азійському турнірі Прем'єр-ліги 2011 у Гонконгу.

«Гамбург»

[ред. | ред. код]

23 серпня 2011 року приєднався до клубу німецької Бундесліги «Гамбург» за 2 мільйони євро, з яким підписав 4-річний контракт. Отримав футболку з 23-м ігровим номером, яку востаннє носив Рафаел ван дер Варт. Дебютував за команду 27 серпня 2011 року в програному (3:4) домашньому поєдинку 4-го туру «Бундесліги» проти «Кельна», в якому відзначився своїм першим голом за «Гамбург» (встановив рахунок 2:2)[5][6]. За чотири роки в клубі йому не вдалося закріпитися в стартовому складі, провів лише 46 матчів у всіх турнірах.

У середині липня 2012 року, під час підготовки до сезону 2012/13 років, було оголошено, що Райкович посварився з Сон Хин Міном на тренуванні команди, в якому випадково рвану рану отримав ще й Толгай Арслан. За даними клубу, серб став ініціатором конфлікту. Потім його перевели до другої команди[7][8]. Тренер Торстен Фінк підкреслив, що Райкович не повернеться в першу команду. Окрім того, в інтерв'ю Hamburger Abendblatt Слободан розкритикував Фінка за те, що його оштрафували. У серпні з'явилася інформація, що «Аякс» та «Лаціо» зацікавлені у придбанні сербського захисника[9]. Перед закриттям літнього трансферного вікна донецький «Металург» звернувся до «Гамбурга» з пропозицією оренди Райковича. Але футболіст відмовився від варіанта з «Металургом», мотивуючи це тим, що втомився від оренд[10]. На початку жовтня 2012 року вибачився за свою поведінку. Фінк прийняв вибачення, але спочатку не повертав його до професіональної команди. 28 жовтня 2012 року Райкович вперше зіграв за Гамбург (U-23) у Регіональній лізі «Північ» та відзначився голом у переможному (3:1) домашньому матчі проти «Любека». Раніше, як «іноземець не з ЄС», не мав права грати за команду U-23.

На початку листопада 2012 року Торстен Фінк повернув його до основної команди[11]. 27 січня 2013 року повернувся на футбольне поле, вийшов на заміну Хен Мін Сона наприкінці переможного (3:2) домашнього матчу Північного дербі проти «Вердера»[12]. До завершення сезону зіграв ще в 12-ти поєдинках.

У сезоні 2013/14 років знову втратив місцк в першій команді, цього разу разом з Майклом Мансьєнном, Робертом Тешем і Гойко Качаром, цього разу зі спортивних причин, й переведений до команди U-23. Згодом Слободана й Мансьєнна повернули до першої команди, але на футбольне поле не виходив. Незадовго до того, як Берт ван Марвейк став новим тренером, на тренуванні порвав медіальну зв'язку лівого коліна[13], через що не тренувався до грудня. Двічі потрапляв до заявки на матчі під керівництвом ван Марвейка, але в жодному з них на поле не виходив. Напередодні 22-го туру клуб знову змінив тренера. Під керівництвом Мірко Сломки, який через проблеми з травмами в боротьбі за виліт вирішив дати шанс усім гравцям проявити себе, Райкович зграв у стартовому складі, 22 лютого 2014 року в переможному (3:0) матчі проти «Боруссії». Це була його перша поява в основній команді з 18 травня 2013 року. Але вже через тиждень порвав хрестоподібну та медіальну зв’язки лівого коліна у програному (0:1) поєдинку Північного дербі проти бременського «Вердера»[14].

Повернувся на футбольне поле 29 листопада 2014 року в програному (1:2) поєдинку другої команди проти «Ольденбурга»[15]. 31 січня 2015 року дебютував у Бундеслізі після свого одужання в програному (0:2) домашньому поєдинку проти «Кельна». У другій половині сезону грав регулярно в складі «Гамбурга», який боровся за виживання, провів одинадцять матчів. В останньому турі забезпечив клубу місце поза межами зони прямого вильоту, відзначився голом у переможному матчі проти «Шальке 04» (2:0). «Гамбургу» вдалося обіграти в плей-оф «Карлсруе». Проте клуб не продовжив контракт з гравцем, який закінчувався наприкінці сезону[16]. Після чого не відразу знайшов новий клуб.

У липні 2015 року з'явилася інформація про те, що сербський захисник може перейти в грецький ПАОК, але трансфер не відбувся[17]. Восени колишній головний тренер «Рубіна» Рінат Білялетдінов розповів, що був зацікавлений у запрошенні Слободана до казанського клубу, але керівництво команди сказало, що цей футболіст не потрібен[18].

«Дармштадт 98»

[ред. | ред. код]

29 вересня 2015 року підписав 2-річний контракт з «Дармштадтом 98»[19][20]. Дебютував за нову команду 7 листопада 2015 року в нічийному (1:1) поєдинку чемпіонату проти свого колишнього клубу, «Гамбурга», в якому в доданому часі до другого тайму замінив Марселя Геллера[21]. Відзначився своїм єдиним голом у Бундеслізі за «Дармштадт» у виїзній переможному поєдинку проти «Гоффенгайма 1899», в якому на 85-й хвилині зробив рахунок 2:0.

«Палермо»

[ред. | ред. код]

1 серпня 2016 року підписав контракт з клубом Серії А «Палермо». Дебютував у складі сицилійців 12 серпня 2016 року в матчі Кубку Італії «Палермо» – «Барі» (1:0), а 21 серпня дебютував у Серії А в матчі «Палермо» – «Сассуоло» (0:1), в якому отримав вилучення[22]. 18 вересня під час виїзного матчу (1:1) проти «Кротоне» залишив поле на 29-й хвилині через зламаний ніс після сутички зі своїм одноклубником (воротарем) Йосипом Посавецем[23]. Після цього отримав травму коліна[24]. 7 листопада 2016 року у програному (1:2) поєдинку проти «Мілана» отримав нову травму коліна, через що достроково завершив сезон, у якому провів лише 4 гри[25]. За підсумками року із 26-ма набраними очками вилетів з елітного дивізіону італійського чемпіонату (результат 6 перемог, 8 нічиїх і 24 поразки), але вирішив залишитися в команді[25]. Після 1 року і 1 місяця, в грудні 2017 року повернувся до тренера сицилійців Бруно Тедіно[26], повернувся до гри через 2 місяці (після 14 місяців відсутності на полы) у виїзному матчі проти «Перуджі» (1:0), в якому вийшов у стартовому складі та був замінений на 72-й хвилині[27][28]. 27 лютого 2018 року повернувся на футбольне поле, щоб зіграти усі 90 хвилин у переможному матчі проти «Асколі» (4:1)[29]. Однак через 2 дні після матчу отримує нову травму: цього разу це складний перелом плато великогомілкової кістки[30]. Своїм першим голом у футболці «Палермо» на виїзді в програному (2:3) матчі Серії B проти «Парми»[31]. 5 серпня 2018 року відзначився своїм першим дублем у матчі проти «Віченци», який «роcанеро» виграв у серії післяматчевих пенальті з рахунком 8:7 (2:2 у додатковий час) у другому раунді Кубку Італії (Райкович реалізував 5-й удар у серії післяматчевих пенальті)[32]. Влітку 2019 року, після банкрутства «Росанеро», залишився без команди (разом з усіма іншими гравцями отримав статус вільного агента).

«Перуджа»

[ред. | ред. код]

Першу частину сезону 2019/20 років залишався без клубу. Протягом листопада 2019 року тренувався з «Партизаном», але до укладення договору справа так і не дійшла. 27 січня 2020 року підписав контракт на два з половиною роки з представником Серії B «Перуджею»[33]. Одразу ж став гравцем основного складу, але втратив своє місце в команді наприкінці сезону[34].

«Локомотив» (Москва)

[ред. | ред. код]

Після розірвання контракту з умбрійським клубом[35], 13 серпня 2020 року підписав 1-річний контракт з клубом російської Прем'єр-ліги «Локомотива» (Москва). 19 січня 2021 року його контракт з «Локомотивом» було розірвано за згодою сторін.

ТСЦ

[ред. | ред. код]

На початку вересня 2021 року підписав контракт з командою ТСЦ з Бачки-Тополи. 25 вересня 2021 року в своєму дебютному поєдинку на ТСЦ Арені став автором переможного голу проти новосадської «Воєводини» (1:0). Загалом зіграв у п’яти матчах сербської Суперліги протягом першої частини сезону 2021/22 року

МТК (Будапешт)

[ред. | ред. код]

10 січня 2022 року підписав контракт з угорським МТК (Будапешт).

Кар'єра в збірній

[ред. | ред. код]

Уже в 16-річному віці постійно грав у молодіжній збірній Сербії, а згодом став наймолодшим гравцем, який коли-небудь з’являвся у кваліфікаційному матчі молодіжного чемпіонату Європи[36]. 17 червня 2007 року на «срібному» для сербів молодіжному чемпіонаті Європи, став учасником другого (скандального) голу збірної Англії. Слободан лежав на землі, отримавши травму, а сербські гравці очікували, що їхні суперники виб’ють м’яч з поля, натомість Метт Дербішир у боротьбі з розгубленими сербськими захисникам відзначився другим голом збірної Англії, викликавши бурхливу негативну реакцію з боку сербських гравців. Також виступав на Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні. У збірній Сербії дебютував у 2008 році в поєдинку проти збірної Ірландії. Востаннє до національної збірної викликався 2016 року, після понад 2-річної перерви.

Стиль гри

[ред. | ред. код]

Відомий як дуже агресивний гравець. Після приходу до «Гамбурга» він заявив в інтерв’ю: «Мені подобається грати агресивніше, ніж люблять арбітри».

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна

[ред. | ред. код]

Станом на 3 лютого 2021.

Сезон Команда Чемпіонат Нац. кубок Конт. кубок Інші кубки Загалом
Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Змаг. Матчі Голи Матчі Голи
2004-2005 Сербія «ОФК Белград» СЛ 6 0 КС 0 0 - - - - - 6 0
2005-2006 СЛ 20 1 КС 1 0 КУ 2 0 - - - 23 1
2006-2007 СЛ 11 0 КС - - КУ 1 0 - - - 12 0
Загалом за «ОФК Белград» 37 1 1 0 3 0 - - 41 1
2007-2008 Нідерланди ПСВ ЕД 13 0 КН 0 0 ЛЧУ 5 0 - - - 18 0
2008-2009 Нідерланди «Твенте» ЕД 13 1 КН 0 0 ЛЧУ 3 0 - - - 16 1
2009-2010 ЕД 10 0 КН 0 0 ЛЧУ 3 0 - - - 13 0
Загалом за «Твенте» 23 1 0 0 6 0 - - 29 1
2010-2011 Нідерланди «Вітессе» ЕД 24 1 КН 3 0 - - - - - - 27 1
2011-2012 Німеччина «Гамбург» БЛ 16 1 КН 1 0 - - - - - - 17 1
2012-2013 БЛ 13 0 КН 0 0 - - - - - - 13 0
2013-2014 БЛ 2 0 КН 0 0 - - - - - - 2 0
2014-2015 БЛ 11 1 КН 2 0 - - - - - - 13 1
Загалом за «Гамбург» 42 2 3 0 - - - - 45 2
2015-2016 Німеччина «Дармштадт 98» БЛ 15 1 КН 2 0 - - - - - - 17 1
2016-2017 Італія «Палермо» A 4 0 КІ 1 0 - - - - - - 5 0
2017-2018 B 12 4 1 0 КІ 0 0 - - - - - - 16 1
2018-2019 B 26 1 КІ 2 2 - - - - - - 28 3
Загалом за «Палермо» 42 4 2 0 3 2 - - - - 49 4
січ.-лип. 2020 Італія «Перуджа» B 7 0 КІ 0 0 - - - - - - 7 0
2020-січ. 2021 Росія «Локомотив» (Москва) ПЛ 5 0 КР 0 0 ЛЧУ 4 0 - - - 9 0
Загалом за кар'єру 212 8 12 2 18 0 - - 242 10

У збірній

[ред. | ред. код]

По роках

[ред. | ред. код]
Матчі та голи по національній збірній та роках
Національна збірна Рік Матчі Голи
Сербія 2008 2 0
2009 0 0
2010 2 0
2011 7 0
2012 2 0
2013 1 0
2014 0 0
2015 0 0
2016 5 0
Загалом 19 0

По матчах

[ред. | ред. код]
 Статистика матчів і голів за збірну — Сербія Сербія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
24-5-2008 Дублін Ірландія Ірландія 1 – 1 Сербія Сербія товариський матч -
28-5-2008 Москва Росія Росія 2 – 1 Сербія Сербія товариський матч -
12-10-2010 Генуя Італія Італія 3 – 0 Сербія Сербія Відбір до ЧЄ 2012 -
17-11-2010 Софія Болгарія Болгарія 0 – 1 Сербія Сербія товариський матч -
3-6-2011 Сеул Південна Корея Південна Корея 2 – 1 Сербія Сербія товариський матч -
7-6-2011 Мельбурн Австралія Австралія 0 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
10-8-2011 Москва Росія Росія 1 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
2-9-2011 Лурган Північна Ірландія Північна Ірландія 0 – 1 Сербія Сербія Відбір до ЧЄ 2012 -
7-10-2011 Белград Сербія Сербія 1 – 1 Італія Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
12-11-2011 Керетаро Мексика Мексика 2 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
15-11-2011 Сан-Педро-Сула Гондурас Гондурас 2 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
28-2-2012 Лімасол Сербія Сербія 2 – 0 Вірменія Вірменія товариський матч -
31-5-2012 Реймс Франція Франція 2 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
14-8-2013 Барселона Колумбія Колумбія 1 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
23-3-2016 Познань Польща Польща 1 – 0 Сербія Сербія товариський матч -
29-3-2016 Таллінн Естонія Естонія 0 – 1 Сербія Сербія товариський матч -
25-5-2016 Ужице Сербія Сербія 2 – 1 Кіпр Кіпр товариський матч -
31-5-2016 Новий Сад Сербія Сербія 3 – 1 Ізраїль Ізраїль товариський матч -
5-6-2016 Монако Сербія Сербія 1 – 1 Росія Росія товариський матч -
Усього Матчів 19 Голів 0

Досягнення

[ред. | ред. код]
ПСВ
«Твенте»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Blues to place defender at PSV. jesternix.net. Архів оригіналу за 11 December 2008. [Архівовано 11 грудня 2008 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Rajkovic terug in selectie PSV, website Voetbalprimeur (5 november 2007) (нід.)
  3. ↑ Vitesse presenteert Matic en Rajkovic (нід.)
  4. ↑ MATCH REPORT: CHELSEA 3 WYCOMBE WANDERERS 0. Chelsea F.C. 12 July 2011. Архів оригіналу за 15 February 2013. Процитовано 13 January 2013.
  5. ↑ HAMBURG VS. FC COLOGNE 3 - 4 (англ.)
  6. ↑ Perfekt: HSV verpflichtet Slobodan Rajkovic (нім.)
  7. ↑ Rajkovic bis auf weiteres nicht im HSV-Training (нім.)
  8. ↑ Eklat beim HSV-Training: Rajkovic nach Prügelei suspendiert (нім.)
  9. ↑ «Лацио» и «Аякс» претендуют на Райковича. Архів оригіналу за 11 серпня 2012. Процитовано 13 серпня 2012.
  10. ↑ Райкович отказал донецкому Металлургу. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 25 грудня 2012. [Архівовано 2014-09-04 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Rajkovic: Ab Mittwoch wieder bei den Profis (нім.)
  12. ↑ HSV siegt im farbenfrohen Nordderby (нім.)
  13. ↑ HSV-Training: Diekmeier bricht sich Fuß, Rajkovic erleidet Innenbandriss (нім.)
  14. ↑ Wunden lecken und Doppel-Heimspiel anpacken (нім.)
  15. ↑ U23 unterliegt dem VfB Oldenburg mit 1:2 (нім.)
  16. ↑ Alles Gute, Boban! (нім.)
  17. ↑ Райкович близок к переходу в ПАОК. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 11 червня 2015.
  18. ↑ Р. Билялетдинов: я хотел остаться в «Рубине», но…. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  19. ↑ Lilien verstärken sich mit Slobodan Rajkovic (German) . sv98.de. 29 September 2015. Архів оригіналу за 1 October 2015. Процитовано 29 September 2015.
  20. ↑ Lilien verstärken sich mit Slobodan Rajkovic (нім.)
  21. ↑ 1:1 - HSV holt einen Punkt in Darmstadt (нім.)
  22. ↑ Palermo-Sassuolo 0-1: è sempre Berardi, i neroverdi esultano (італ.)
  23. ↑ Palermo, frattura alle ossa nasali per Rajkovic: il report medico (італ.)
  24. ↑ Palermo, fantasma Rajkovic: un calvario prevedibile (італ.)
  25. ↑ а б Palermo, che fine ha fatto Slobodan Rajkovic? La situazione - Mediagol
  26. ↑ Repubblica Palermo – Il mercato? Il recupero degli infortunati. Le condizioni di Balogh e Rajkovic (італ.)
  27. ↑ Serie A Palermo, Rajkovic: «Tornare in campo è stata una grande emozione» (італ.). Процитовано 21 лютого 2018.
  28. ↑ La sorpresa in serbo si chiama Rajkovic: "Palermo, finalmente sono tornato". PalermoToday. Процитовано 21 лютого 2018. {{cite news}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  29. ↑ Palermo-Ascoli 4-1: il tabellino. Процитовано 2 marzo 2018.
  30. ↑ Palermo, tegola Rajkovic: il bollettino medico. Процитовано 2 marzo 2018. {{cite news}}: |archive-url= вимагає |archive-date= (довідка)
  31. ↑ PARMA-PALERMO 3-2 - IL TABELLINO - Parma Calcio 1913 (італ.). Parma Calcio 1913. 2 квітня 2018. Архів оригіналу за 13 luglio 2018. Процитовано 13 липня 2018. [Архівовано 2018-07-13 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Folle Palermo, figuraccia sfiorata: col Vicenza vittoria ai rigori e tanta sofferenza. PalermoToday. Процитовано 6 серпня 2018.
  33. ↑ RAJKOVIC È BIANCOROSSO (Пресреліз) (Italian) . Perugia. 27 січня 2020.
  34. ↑ Antonello Ferroni (7 серпня 2020). Grifo, addio Rajkovic: storia e retroscena di un matrimonio finito (e iniziato) male. Процитовано 10 серпня 2020.
  35. ↑ Risoluzione per Slobodan Rajkovic. 3 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
  36. ↑ U21 Championship: Facts and figures [Архівовано 10 липня 2006 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слободан_Райкович&oldid=43845011