Перейти до вмісту

Сермешаг (комуна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
комуна
Сермешаг
Sărmășag
Країна Румунія Румунія
Повіт  Селаж
Телефонний код 40 260 (Romtelecom, TR)
40 360 (інші оператори)
Координати 47°20′42″ пн. ш. 22°49′55″ сх. д.H G O
Висота 189 м.н.р.м.
Площа 68,37 км²
Населення 6522[1] (2009)
Розташування
Мапа
Влада
Примар
Мандат
Dombi Attila-Ianos[2] (UDMR)
2008-2012
Офіційна сторінка

Сермешаг (рум. Sărmășag) — комуна у повіті Селаж в Румунії. До складу комуни входять такі села (дані про населення за 2002 рік):

Комуна розташована на відстані[3] 410 км на північний захід від Бухареста, 24 км на північний захід від Залеу, 85 км на північний захід від Клуж-Напоки.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2002 року[4] у комуні проживали 6547 осіб.

Національний склад населення комуни:

Національність Кількість осіб Відсоток
угорці 5168 78,9%
румуни 1156 17,7%
цигани 217 3,3%
українці 4 0,1%
німці 1 < 0,1%
росіяни-липовани 1 < 0,1%

Рідною мовою назвали:

Мова Кількість осіб Відсоток
угорська 5204 79,5%
румунська 1181 18,0%
циганська 160 2,4%
українська 1 < 0,1%
російська 1 < 0,1%

Склад населення комуни за віросповіданням:

Релігія Кількість осіб Відсоток
реформати 4635 70,8%
православні 1164 17,8%
римо-католики 426 6,5%
баптисти 232 3,5%
греко-католики 25 0,4%
п'ятдесятники 13 0,2%
унітарії 9 0,1%
не релігійні 5 0,1%
бретрени 2 < 0,1%
лютерани (Синодально-пресвітеріанська церква) 1 < 0,1%
не вказали релігію 1 < 0,1%

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Populația stabilă la 1.01.2009 total din care de 18 ani și peste (румунською) . Архів оригіналу за 10.09.2012. Процитовано 19 грудня 2011.
  2. Biroul Electoral Central. Alegeri locale 2008 TUR I TUR II TUR III. Primari aleşi pe municipii,oraşe şi comune (PDF) (румунською) . Архів оригіналу (PDF) за 17 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2011.
  3. Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
  4. Structura Etno-demografică a României (румунською) . Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 15 грудня 2011.