Сексуальні домагання в освіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сексуальні домагання в освіті — будь-яка небажана сексуальна поведінка з боку одного учасника освітнього процесу стосовно іншого, яка може мати місце як у навчальному закладі, так і за його межами. дана активність перешкоджає здобувачеві вчитися, працювати чи брати участь у заходах у навчальному закладі. Сексуальні домагання охоплюють діапазон поведінки від легкого роздратування до сексуального насильства та зґвалтування.[1][2] За словами педагогів, це часто називають «сексом заради оцінок» і привернули увагу медіа в усьому світі, частково у зв'язку з рухом #MeToo.[3]

Зміст

[ред. | ред. код]

Сексуальні домагання можуть мати руйнівний вплив на життя та емоційний стан жертви, шкодити її самооцінці, спричинити тривогу, депресію, посттравматичний стресовий розлад.

Домагання можуть мати такі форми:

  • Словесні домагання — непристойні коментарі, жарти, образливі зауваження сексуального характеру, погрози.
  • Невербальні домагання — демонстрація порнографії, непристойні жести, нав'язливі погляди.
  • Фізичні домагання — дотики, обійми, поцілунки, примусовий секс.

Важливо пам'ятати, що сексуальні домагання ніколи не є виною жертви.

Запобігання та боротьба проти сексуальних домагань в освіті має такі форми:

  1. Освітні програми — проведення навчальних програм та семінарів про сексуальні домагання, їхні форми й наслідки.
  2. Чіткі політики — упровадження чітких політик та процедур щодо запобігання сексуальним домаганням та розгляду скарг.
  3. Конфіденційність — забезпечення конфіденційності й безпеки для тих, хто повідомляє про домагання.
  4. Підтримка — наявність служб підтримки для постраждалих, таких як психологічна допомога та юридичні консультації.

Сполучені Штати

[ред. | ред. код]

У своєму опитуванні 2000 року серед 2064 здобувачів 8-11 класів Американська асоціація студенток (AAUW) повідомила:[4]

  • 81 % або 8 із 10 здобувачів зазнавали сексуальних домагань у школі;
  • 83 % дівчат зазнавали сексуальних домагань;
  • 78 % хлопців зазнавали сексуальних домагань;
  • 38 % учнів зазнали переслідувань з боку вчителів або працівників школи;
  • 36 % працівників або вчителів шкіл зазнали цькування з боку учнів;
  • 42 % працівників або вчителів шкіл зазнавали переслідувань один одного.

У своєму недавньому дослідженні (AAUW 2006) про сексуальні домагання в коледжах і університетах AAUW стверджував, що хоча як чоловіки, так і жінки є об'єктами сексуальних домагань, «жінки страждають від цього непропорційно більше».

  • 62 % студенток коледжу та 61 % студентів коледжу повідомляють, що зазнавали сексуальних домагань у своєму університеті;
  • 66 % здобувачів знають особисто когось, хто зазнав переслідувань;
  • 10 % або менше здобувачів, які постраждали від сексуальних домагань, намагаються повідомити про свій досвід співробітнику університету;
  • 35 % або більше здобувачів коледжу, які зазнали сексуальних домагань, нікому не розповідають про свій досвід;
  • 80 % здобувачів, які зазнали сексуальних домагань, повідомляють, що їх домагався інший здобувач або колишній здобувач;
  • 39 % здобувачів, які зазнали сексуальних домагань, кажуть, що інцидент або інциденти сталися в гуртожитку;
  • 51 % студентів-чоловіків визнають, що домагалися когось у коледжі, а 22 % зізналися, що домагалися когось часто або час від часу;
  • 31 % студенток зізнаються, що домагалися когось у коледжі;
  • Понад 70 % ЛГБТ-здобувачів зазнавали сексуальних домагань.

У звіті про гендерну рівність NCWGE повідомляє, що 30 % студентів бакалаврату та 40 % аспірантів зазнали сексуальних домагань (NCWGE, 1997).

У Сполучених Штатах сексуальні домагання є формою дискримінації відповідно до Розділу IX Поправок щодо освіти 1972 року.[5]

Німеччина

[ред. | ред. код]

Університет Бремена був першим університетом у Німеччині, який створив у 1992 році контактний пункт із питань сексуальних домагань. Загальноприйнято вважати, що різниця у владі між здобувачами університетів і професорами, які визначають оцінки та можуть пропонувати або продовжувати роботу для студентів PhD, призводить до ризику утисків. За нерепрезентативним опитуванням 12 663 здобувачів у 2012 році, кожен четвертий здобувач повідомив про ті чи інші форми сексуальних домагань, і близько 10 % цих випадків стосувалися домагань з боку викладачів. Занепокоєні здобувачі, які не хочуть повідомляти про погану поведінку, боячись наслідків для кар'єри, отримують поради щодо того, як впоратися з ситуацією. Наприклад, докторанту можна порадити додати зовнішнього оцінювача для оцінки його роботи або попросити призначити іншого консультанта.[6]

У середині 2010-х років проти викладачів вищих навчальних закладів Гамбурга, Дюссельдорфа та Мюнхена були висунуті звинувачення в сексуальних домаганнях.[7]

Гана і Нігерія

[ред. | ред. код]

BBC Africa Eye проводило річне розслідування сексуальних домагань, скоєних викладачами університету в Гані. У рамках розслідування таємно знімали чотирьох академіків. У ньому брали участь репортери під прикриттям, які видавали себе за студентів Університету Гани та Університету Лагосу. У жовтні 2019 року вийшов в ефір документальний фільм, який викриває неправомірну поведінку.[8]

Африканська феміністична ініціатива опублікувала заяву солідарності, засуджуючи домагання в закладі, який має запропонувати безпечне середовище для навчання.[9]

Двоє викладачів були відсторонені від Університету Гани на шість і чотири місяці відповідно без збереження зарплати. Вони повинні були пройти навчання щодо політики університету щодо сексуальних домагань і неналежної поведінки, поновитися на роботі лише після позитивної оцінки та проходити щорічне оцінювання протягом п'яти років. Деякі критикують покарання як надто м'яке.[8]

У 2020 році сенат Нігерії ініціював обговорення законопроєкту, спрямованого на запобігання сексуальним домаганням студентів університету.[8]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Dzeich, Billie Wright and Linda Weiner (1990). The Lecherous Professor: Sexual Harassment on Campus, University of Illinois Press.
  2. Drawing the Line: Sexual Harassment on Campus (2006), the American Association of University Women
  3. EDT, Marika Malaea On 10/8/19 at 8:15 PM (8 жовтня 2019). #SexForGrades documentary trending worldwide, reveals sexual harassment university scandal. Newsweek (англ.). Процитовано 27 квітня 2020.
  4. Hostile Hallways (PDF). American Association of University Women. 2001. Процитовано 24 червня 2016.
  5. ed.gov
  6. Philipp Seibt (27 лютого 2018). Tatort Universität. Der Spiegel. Процитовано 6 березня 2020.
  7. Stellungnahme des Hochschulpräsidenten. hfmt-hamburg.de (нім.). 2 травня 2019. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 6 березня 2020. [Архівовано 2020-08-07 у Wayback Machine.]
  8. а б в University of Ghana lecturers suspended after 'sex-for-grades' exposé. bbc.com. 18 лютого 2020. Процитовано 6 березня 2020.
  9. Solidarity Statement – Sex for Grades in African Universities. msafropolitan.com. 11 листопада 2019. Процитовано 6 березня 2020.

Зовнішні посилання та подальше читання

[ред. | ред. код]