Сей Сьонаґон
Сей Шьонаґон | ||||
---|---|---|---|---|
清少納言 | ||||
Ім'я при народженні | Кійохара Наґіко[1] | |||
Псевдонім | Сей Шьонаґон | |||
Народилася | 966 Хейан-кьо | |||
Померла | 1025 Кіото, Японія | |||
Країна | Японія | |||
Діяльність | фрейліна, поетеса, есеїстка, авторка щоденника, письменниця, історикиня | |||
Сфера роботи | поезія і есей | |||
Заклад | Fujiwara no Teishid | |||
Мова творів | японська | |||
Роки активності | з 1000 | |||
Magnum opus | Записки в узголів'ї | |||
Конфесія | буддизм | |||
Батько | Кійохара но Мотусуке | |||
Брати, сестри | Kaishūd і Kiyohara no Munenobud | |||
У шлюбі з | Tachibana no Norimitsud і Fujiwara no Muneyod | |||
Діти | Tachibana no Norinagad і Jōtōmoninkomanomyōbud | |||
| ||||
Сей Сьонаґон у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Сей Сьонаґон або Сей Шьонаґон[4] (яп. 清少納言, せいしょうなごん; 966—1025) — японська придворна дама, письменниця, есеїстка, історикиня, поетеса, авторка щоденників. Справжнє ім'я невідоме. Авторка шедевру японської літератури «Записки в узголів'ї».
Сей Шьонаґон народилася близько 966 року у сім'ї столичного аристократа, 59-річного Кійохари Мотосуке. Сестри дівчини були набагато старші за неї і стали дружинами службовців: Утанокамі но Тамешіґе, Дадзай-но-Шьоґен но Муненобу, Кадзаїн Кайшю та Фуджівару но Масато. Рід Кійохара славився вченістю, знанням японської поезії та китайської літератури, тому Сей Шьонаґон зростала у середивощі, яка сприяло проявленню її талантів.
У 981 році майбутня письменниця одружилася з Тачібаною но Норіміцу, провінціалом північнояпонської провінції Муцу. Вона народила сина Норінаґу, але невдовзі розлучилася. Після чого втратила і батька: він помер у 990 у віці 83 років, перебуваючи на посаді провінціала західнояпонської провінції Хіґо.
У 993 році Сей Шьонаґон вступила на придворну службу до Імператриці Садако, дружини Імператора Ічіджьо, і виконувала обов'язки її служниці протягом 10 років. В цей час вона стала використовувати псевдонім «Сей Шьонаґон»[5]. Завдяки перебуванню при дворі, в оточенні освіченої еліти тогочасного японського суспільства, вона змогла проявити свої літературні здібності. Вона перебувала у близьких стосунках з тогочасними поетами Фуджіварою но Санекатою, Фуджіварою но Кінто, Фуджіварою но Таданобу, Фуджіварою но Юкінарі та іншими.
Загалом Сей Шьонаґон проводила розкішне життя, але час-від-часу потерпала від політичних інтриг. У 995 році помер батько Імператриці, Фуджівара но Мітітака, який фактично правив країною від імені японського монарха. Влада перейшла до рук його суперника, Фуджівари но Мітінаґи, який задля укріплення свого положення у столиці понизив у рангах братів Імператриці: Фуджівару но Коретіку і Фуджівару но Такаїе[6]. Серед придворних дам поширилися чутки, що Сей Шьонаґон була таємно пов'язана із Мітінаґою, тому знак протесту проти цих неправдивих поговорів поетеса зачинилася у власній кімнаті і тривалий час не виходила з неї. Саме там вона написала перші сувої «Записки в узголів'ї», які принесли їй славу. Письменниця доповнювала їх до 1000 року, поки не померла її покровителька Імператриця.
Подальша біографія Сей Шьонаґон має багато білих плям. Вважається, що вона встапила в шлюб з поетом Фуджіварою но Мунейо і народила доньку, майбутню поетесу Кома но Мьобу, проте точні дати цих подій невідомі.
Сей Шьонаґон виступала з гострою критикою осіб, які відрізнялися від загалу і мали оригінальні погляди на життя. Зокрема, письменниця недолюблювала Мурасакі Шікібу і висловлювала сумніви щодо її освіченості та літературних талантів. Проте це не заважало самій Сей Шьонаґон описувати навколишній світ на основі власного неординарного бачення. Вона була добре знайома з поетесами Акадзоме Емон та Ідзумі Шікібу і була шанована багатьма придворними дамами.
Наприкінці життя Сей Шьонаґон відсторонилася від життя двору й усамітнилася у місцевості Цуківа, у горах на схід від японської столиці. Там вона склала «Безіменні записки», «Бесіди про старе» та антологію власних вибраних віршів «Збірку Сей Шьонаґон».
- Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї / пер. Н. Бортнік; прим. І. Бондаренка. — Харків: Фоліо, 2014.
- ↑ 清原諾子. Лише гіпотеза. Справжнє ім'я невідоме
[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]_[http://d-nb.info/gnd/119045834/_Record_#119045834]_//_Gemeinsame_Normdatei _—_2012—2016. [[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]
- Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї / пер. Н. Бортнік; прим. І. Бондаренка. — Харків: Фоліо, 2014.([1] [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.])
- 枕草子(新潮日本古典集成 第11, 12回) / 清少納言 [著]; 萩谷朴校注. 東京: 新潮社, 1977—1977.
- 枕草子(新日本古典文学大系 25) / 清少納言 [著]; 渡辺実校注. 東京: 岩波書店, 1991.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
- Сэй-Сёнагон. Записки у изголовья / Пеервод В. Марковой. — , СПб.: Кристалл, 1999. 576 с. (Б-ка мировой лит. Малая серия).
- Сей Сьонагон // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 492. — ISBN 966-692-744-6.
- Сей Шьонаґон. Записки в узголів'ї (укр.) [Архівовано 3 грудня 2019 у Wayback Machine.]