Седулій Скот

Седулій Скот
Народився	9 століття[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1]
Помер	9 століття[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1]
Країна	Каролінзька імперія
Діяльність	поет, грамматик, філософ, богослов
Знання мов	латина[[d:Track:Q16744133]]-2">[2] і давньоірландська
Роки активності	848[[d:Track:Q13550863]]-3">[3] — 860[[d:Track:Q13550863]]-3">[3]
Напрямок	Каролінзьке Відродження

Седулій Скот (Sedulius Scottus; д/н після 874) — ірландський теолог, поет, письменник та граматик.

Життєпис

Народився на острові Ірландії. Ймовірно належав до скотів (предків ірландців). Тут став ченцем, здобув гарну освіту. Власне ім'я його було ймовірно Сіадхал або Суадбар, яке латинізовано в Седулія.

Перша письмова згадка про нього відноситься до 848 року, коли Седулій прибув до Карла Лисого, короля Західно-Франкського королівства, в складі посольства верховного короля Ірландії Маель-Шехналя.

При заступництві єпископів Гартгарія та Франіона заснував школу в Льєжі при соборі Св. Ламберта. Там же навчав синів франкського імператора Лотаря I — Лотаря і Карла.

Можливо у 860-х роках подорожував до північної Італії, зокрема Мілану. Остання згадка відноситься до 874 року.

Творчість

Написав для принців з династії Каролінгіа прозіметром «Книгу про християнських правителів» (Liber de rectoribus christianis), в жанрі «королівського свіцадо» (speculum principum), в якій відбиваються паралелі з «Втіхою філософією» Боеція та трактатом «Про дванадцять зловживань в миру».

Автор коментарів до давньоримських граматик Євтихія, Прісціана і Елія Доната (до «Малої граматики» та «Великій граматиці»).

Також є автором коментарів до Євангелій від Матвія, Марка, Луки та до Послання апостола Павла (Collectanea in omnes Pauli epistulas). В останніх наводяться тексти засновника єресі пелагіанства — Пелагія, що діяв в Ірландії.

У компіляції цитат (з коментарями) з латинських авторів Collectaneum miscellaneum («Збірка різного») Седулій посилається на 8 творів Марка Туллія Цицерона. Уривки з промови «На захист Пизона» (In Pisonem) збереглися лише завдяки цитатам в цій збірці.

З філософських робіт Седулій найбільш значний коментар до твору Порфирія «Введення» до «Органон» Аристотеля.

Седулію також приписують поетична збірка «Carmina», що складається з 83 віршів. Деякі вірші пов'язують автора з Північним Уельсом і, ймовірно, написані до приходу на континент. Одне з них, «Про розгром норманів» — урочистий гімн, приурочений до перемоги над вікінгами в Уельсі, який розповідає про загибель ватажка вікінгів Гормра. Цікавим є поетичне послання «Nos sitis atque fames …» ("Нас спрага і голод … ") до льєзького єпископа Гартгарія. Тут, використовуючи художні засоби буколічних жанру, Седулій створює комічний вірш, щось подібне до антиеклоги.

На основі Євангелій створив поетичним епос «De Quodam Verbece a Cane Discerpto» (вислів взято з «Енеїди» Вергілія). Іншим поезією став вірш «Flamina Nos Boreae», який ймовірно було написано перед або після прибуття до континентальної Європи.

Джерела

• MacManus, Seumas. The Story of the Irish Race: A Popular History of Ireland. Old Greenwich, CT: Devin-Adair, 1992, 1966.
• Nikolaus Staubach: Sedulius Scottus und die Gedichte des Codex Bernensis 363, in: Frühmittelalterliche Studien 20 (1986), S. 549—598.
• Brunhölzl 1991 — Brunhölzl F. Histoire de la Litterature Latine du Moyen Age. Brepols. T. I, 2
• Law, Vivien (2008). «Linguistics in the Earlier Middle Ages: The Insular And Carolingian Grammarians». Transactions of the Philological Society.