Сара Лош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сара Лош
Народилася1785
Wreayd, St Cuthbert Withoutd, Carlisled, Камбрія, Англія, Королівство Велика Британія
Померла29 березня 1853(1853-03-29)
Woodside[d]
Країна Англія
Діяльністьархітекторка
Знання мованглійська
Magnum opusSt Mary's Churchd

Сара Лош (1785 — 29 березня 1853) — англійська архітекторка і дизайнерка[1], власниця землі біля міста Рей у Камбрії. Головною її роботою є церква Святої Марії[2][3][4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Папери Сари Лош були знищені, і жоден з її журналів чи малюнків не зберігся, але її життя було описане у книзі «Вартові Кемберленду», що була опублікована у 1867 році Генрі Лонсдейлом.

Сара Лош народився в Вудсайді в районі Рей, поблизу Карлайла і була охрещена 6 січня 1786 року. Вона була старшою з чотирьох дітей Джона Лоша (1756—1814) та Ізабелли (до шлюбу Боннер). Її батько володів землею в Вудсайді і був партнером на лужній фабриці в Уолкері на штаті Тайнсайд.

Із двох її братів один помер у молодому віці, а інший був емоційно нестабільний, тому Сара та її сестра Кетрін стали спільними спадкоємицями маєтку батька. 1835 році після смерті Кетрін, у якої не було сім'ї, Сара успадкувала її частку маєтку.

Її дядько Джеймс Лош був адвокатом у Ньюкаслі, впливовим членом Літературно-філософського товариства Ньюкасл-апон-Тайн та другом Вільяма Вордсворта, Семюела Тейлора Колріджа та Роберта Сауті[5].

Сара Лош померла в Вудсайді 29 березня 1853 року. Похована разом сестрою Кетрін на подвір'ї своєї церкви в Рей.

Освіта

[ред. | ред. код]

Лонсдейл стверджував, що Сара Лош багато читала і була добре освіченою. Вона відвідувала школи в Реї, Лондоні та Баті, а у період з 1814 по 1817 року подорожувала Францією, Італією та Німеччиною. Окрім того, вільно володіла французькою та італійською мовами і перекладала з латини. Лонсдейл порівнював її з Джорджем Еліотом. Хоча вона ніколи не була одружена, сучасники приписують їй романтичну прихильність до шкільного друга майора Тайна, який був убитий на перевалі Хейбер у 1842 році.

Творчий доробок

[ред. | ред. код]

З кінця 1820-х років Сара Лош спроєктувала і побудувала за власний кошт кілька архітектурних проєктів в районі Рею. Наприклад, вона побудувала:

  • репліку хреста Бевкасла як згадку про батьків (1835);
  • будинок вчителя школи на базі вілли в Помпеях;
  • сільські школи.

До 1840 року стара каплиця в Реї майже не ремонтувалась, і Лош запропонувала пожертвувати землю та заплатити за ремонт, за умови, що їй нададуть свободу щодо реконструкції каплиці. Дозвіл був наданий у травні 1841 року.

Основою дизайну Сари Лош стала ранньохристиянська базиліка з прямокутним неф, що закінчується напівкруглою апсидою. Вона характеризувала цей стиль як «ранній саксонський або модифікований ломбард». В апсиді є колони, які утворюють простір для тринадцяти місць. Вівтар — це плита з італійського мармуру поставлена ніжки у формі на латунних орлів. Внутрішня та зовнішня частини церкви прикрашені натуралістичним різьбленням у виді рослин і тварин. Багато з них авторства Вільяма Гіндсона, сина місцевого будівельника. Певснер порівняв результати з кращими зразками декоративно-прикладного мистецтва зробленими десятиліттями пізніше.

Церква була добудована за 1200 фунтів стерлінгів і відкрилася в грудні 1842 року. У церковному подвір'ї знаходиться мавзолей, побудований 1850 року Сарою Лош у пам'ять про її сестру Кетрін.

Сара Лош також реставрувала церкву святого Іоанна Євангеліста.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Церква Святої Марії
    Церква Святої Марії
  • Церква Святої Марії
    Церква Святої Марії
  • Вівтар та частина апсиди
    Вівтар та частина апсиди
  • Репліка Хреста Бекасла на церковному подвір’ї церкви Святої Марії
    Репліка Хреста Бекасла на церковному подвір’ї церкви Святої Марії
  • Надгробні камери Кетрін та Сари Лош у церкві Святої Марії
    Надгробні камери Кетрін та Сари Лош у церкві Святої Марії
  • Оздоблення вікна з комахами, птахами та шишками.
    Оздоблення вікна з комахами, птахами та шишками.
  • Головні двері церкви Святої Марії
    Головні двері церкви Святої Марії
  • Мавзолей
    Мавзолей
  • Мармурова статуя Кетрін Лош
    Мармурова статуя Кетрін Лош

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Uglow, Jenny (2012). The Pinecone : the story of Sarah Losh, forgotten Romantic heroine - antiquarian, architect, and visionary. London: Faber and Faber. с. xi, 332. ISBN 9780571269518.
  2. ↑ St Mary's Church Wreay [Архівовано 3 березня 2020 у Wayback Machine.] (Accessed Sept 2012)
  3. ↑ Uglow, Jenny (2012) The Pinecone, Faber and Faber
  4. ↑ Bullen, J. B. (2001) Sara Losh: Architect, Romantic, Mythologist The Burlington Magazine, Vol. 143, No. 1184, Nov., pp. 676—684
  5. ↑ Charles Plouviez, «Losh, Sara (bap. 1786, d. 1853)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004 accessed 27 Jan 2012
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сара_Лош&oldid=42846647