Сапанів
| село Сапанів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Тер. громада | Кременецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020070400082884 |
| Облікова картка | Сапанів |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 1 656 |
| Територія | 21.310 км² |
| Густота населення | 77.71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47012 |
| Телефонний код | 380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°8′51″ пн. ш. 25°40′35″ сх. д. / 50.14750° пн. ш. 25.67639° сх. д. |
| Водойми | Іква |
| Відстань до районного центру |
5 км |
| Найближча залізнична станція | Кременець |
| Відстань до залізничної станції |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67 |
| Вебсторінка | Сайт села |
| Карта | |
  Сапанів | |
 Сапанів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Сапані́в — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, на півночі району. До 2020 було центром сільської ради. До Сапанова приєднано хутори Борочок, Жиравка і Сапанівська Хотівка.
Населення — 1636 осіб (2007).
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки доби мезоліту і неоліту.
Перша писемна згадка — 1545. Належало до Кременецького староства, було відоме млином на Ікві.
У переліку замкових сіл та людей при Кременецькому замку (дані за люстраціями 1542, 1545, 1552 рр): Сапанів (людей дворищ 21, димів 22, огородників 10);[1]
Після третього поділу Речі Посполитої належало Волинській гімназії (Кременецькому ліцею), після закриття якої 1833 року — університетові Святого Володимира у Києві.
Під час Першої світової війни перебувало на лінії фронту, було спалене. Діяли «Просвіта» та інші товариства, кооперативи.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади[2].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.[3]
Є православная церква Покрови Пресвятої Богородиці (1993 року, мурована). Давнійша церква того ж імені в селі згадується у джерелах XVIII століття, як вже існуюча.
Споруджено пам'ятник радянським воїнам-односельцям, полеглим у Німецько-радянській війні (1975), встановлено пам'ятний хрест на честь закінчення Першої світової війни.
Працюють ЗОШ 1-3 ступенів, будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, торговельні заклади.
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,52 | |
| російська | 0,36 | |
| білоруська | 0,06 |
- Юрій Красевич — релігійний діяч, публіцист;
- Василь Плисюк — доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри українознавства Львівського аграрного університету;
- Володимир Мазурчук — педагог, письменник.
-
В'їзд у село -
Церква Покрови Пресвятої Богородиці -
Старий дерев'яний млин -
Сільський пейзаж -
Автобусна зупинка -
Річка Іква біля села -
Річка Іква біля села
- ↑ Кременецький замок | Спадщина Предків. spadok.org.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 березня 2022. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
- Бігус М., Лещук А. Сапанів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 227. — ISBN 978-966-528-279-2.