Р-27
| Р-27 | |
|---|---|
 Р-27Т | |
| Тип | «повітря — повітря», середньої дальності |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1983 — по цей час |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СРСР, КБ «Вимпел» |
| Виробник |  Україна, «Артем» |
| Характеристики | |
| Вага | 253 кг. |
| Довжина | 4,08 м. |
| Діаметр | 230 мм. |
Р-27 у Вікісховищі | |
Р-27 — авіаційна керована ракета класу «повітря — повітря», середньої дальності.
Забезпечує перехоплення та знищення пілотованих та безпілотних літаків, а також крилатих ракет у повітряному бою на середніх і великих відстанях, при автономних і групових діях літаків-носіїв, вдень і вночі, за простих і складних метеоумов, з будь-яких напрямків, на тлі землі і моря, при активній інформаційній, вогневій і маневровій протидії супротивника.
З початком розробки в 1974 році винищувачів 4 покоління МІГ-29 і Су-27 Міністерством оборони СРСР було видано завдання розробити для них аванпроект ракет «повітря — повітря» Р-27 (Перша назва К-27). За результатами конкурсу переможцем став проект ленінградського КБ «Вимпел», якому і була доручена подальша розробка.
Проектування велося під керівництвом П. П. Дементьєва і В. Т. Корсакова. Спочатку передбачалося створити дві уніфіковані ракети: Р-27А для МіГ-29 і Р-27Б для Су-27, що відрізнялися силовими установками і дальністю пуску. На кожній модифікації ракети передбачалося застосування теплової або радіолокаційної головок самонаведення. При цьому двигуни мали бути взаємозамінними, тобто ракети створювали за модульним принципом. Вперше у радянській практиці було вирішено відмовитися від елеронів і здійснити управління по всіх каналах диференціальним відхиленням рулів. Для цього були застосовані керма унікальної форми — «метелик» (з від'ємним звуженням).
Принципово нові технічні рішення були застосовані і при розробці бортової апаратури. Для радіолокаційної системи керування фахівці вибрали комбіновану схему функціонування: на основній ділянці польоту управління здійснюється по радіоканалу з носія, а на відстані 25 км від цілі ракета захоплює ціль самостійно і переходить в режим самонаведення. У результаті вдалося у 2-2,5 рази збільшити дальність пуску.
Вперше застосована антенна система з тривісною стабілізацією. Аналоговий та цифровий обчислювальні пристрої забезпечують реалізацію адаптивної логіки при впливі природних і організованих перешкод.
У 1977 році, після появи перших прототипів носіїв, почалися льотні випробування ракети. Відпрацювання ракети велася на літаючій лабораторії Ту-124ЛЛ. Перші запуски Р-27 були виконані в 1979 році з доопрацьованого МіГ-23МЛ. У 1980 році з нього ж виконувалися перші пуски по мішенях (парашутним і Ла-17). Подальші випробування проводилися з використанням МіГ-29 і тривали до вересня 1984 року.
Серійне виробництво Р-27 («виріб 470») організовано в 1984 році у Москві (КБ «Вымпел») та Києві (ГАХК «Артем», а ПАТ «Київський завод «Радар» (колишній «Комуніст») під назвою виріб 1101, випускав частину ракети без двигуна та бойової частини. Після розпаду СРСР виробництво було припинено.)[джерело?].
У 1987 році ракета прийнята на озброєння (у варіантах Р-27ЕР і Р-27ЕТ). У 1991 році група розробників ракети удостоєна Державної премії[джерело?].
Ракети сімейства Р-27 побудовані за аеродинамічною схемою «качка».
Конструкція модульна: ракети мають однакові бойові частини, блоки керування та енергоживлення, несні поверхні і рулі. Розрізняються силовими установками і головками самонаведення.
Крила малого подовження трапецієвидні. Рулі мають форму, що звужуються до основи (хорда в корені в два рази менше, ніж у кінцівок), що обумовлено специфікою надзвукової інтерференції корпусу і рухливих рулів великої площі.
Рулі розташовані поблизу аеродинамічного фокуса ракети, що забезпечує безпосереднє управління підйомною силою і робить можливим перехоплення маневрених цілей за оптимальними траєкторіями. Приводи рулів гідравлічні з живленням від гідронасосу (вперше на радянських ракетах такого класу).
У носовій частині корпусу ракети знаходиться ГСН. У відсіку за нею розташовані радіопідривач і автопілот. У третьому відсіку знаходиться енергопривідний блок (турбогенератор, привід гідронасосу і рульові машини). Четвертий блок містить бойову частину (осколково-фугасну або стрижневу). У п'ятому відсіку розташовується силова установка, що складається з твердопаливного ракетного двигуна з титановим корпусом.
Для навчання льотно-технічного персоналу передбачене виробництво навчальних ракет.
Модифікації Р-27 виробництва ДАХК «Артем».
| Р-27ЕР1 | Р-27Р1 | Р-27ЕТ1 | Р-27Т1 | |
|---|---|---|---|---|
| Маса, кг | 350 | 253 | 343 | 245 |
| Довжина, м | 4,7 | 4 | 4,5 | 3,7 |
| Калібр, м | 0,23 | 0,23 | 0,23 | 0,23 |
| Діаметр двигуна, м | 0,26 | 0,23 | 0,26 | 0,23 |
| Розмах крил, м | 0,8 | 0,77 | 0,8 | 0,77 |
| Розмах керм, м | 0,97 | 0,97 | 0,97 | 0,97 |
| Висота пуску, км | до 27 | до 25 | до 30 | до 24 |
| Дальність максимальна (передня півсфера), км | 95 | 60 | 90 | 50 |
| Дальність мінімальна (задня півсфера), км | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| Максимальне перевантаження, g | 8 | 8 | 8 | 8 |
| Маса бойової частини, кг | 39 | 39 | 39 | 39 |
| Система наведення | 1* | 1 | 2* | 2 |
1 — напівактивна радіолокаційна головка з радіокорекцією
2 — інфрачервона головка
Ракети Р-27 перехоплюють повітряні цілі, що летять зі швидкостями до 3500 км / год
Цілевказуваня може здійснюватися від бортових радіолокаційних, теплопеленгаційних або оптико-електронних прицілів літака-носія, від надшоломної системи льотчика. Можливий запуск ракети в бік літака супротивника з подальшим автономним захопленням цілі ракетою у польоті.
Станом на початок 2019 року на ДАХК «Артем» тривали роботи над створенням нових модифікацій ракети Р-27 та голівок самонаведення, в тому числі активних голівок самонаведення (АГСН). Випробування з практичними пусками мають відбутись вже після 2021 року[1].
В 2021 році на виставці «Зброя та безпека — 2021» українське підприємство «Радіонікс» представило нову пасивну головку самонаведення для модернізації ракет Р-27. Нова головка самонаведення здатна виявляти таки цілі як Су-27 в задній напівсфері на відстані до 90 км (в порівнянні з 35-40 зі старою ГСН)[2].
В березні 2017 року генеральний директор концерну «Укроборонпром» Роман Романов, офіційно запропонував польському міністерству оборони спільну розробку системи протиповітряної оборони малої дальності з використанням авіаційних ракет Р-27, яка проводиться київським ДАХК «Артем»[3].
Прототип системи ППО малої дальності, отримав робочу назву Р-27 ADS (Air Defence System), та підготовлений державним підприємством «Артем».
Нова система ППО може отримати назву «Нарва» і включатиме в себе компоненти польського виробництва: оглядовий радар, радіолокатор наведення ракет, мобільну пускову установку, пасивну оптико-електронну систему спостереження за повітряними цілями і супроводу ракети, систему бойового управління і систему зв'язку між компонентами.
Відзначається, що перший демонстраційний пуск української ракети «земля — повітря» з використанням польської радіолокаційної станції призначено на червень 2017 року. Надалі планується подальше проведення спільних наукових досліджень і розробок за участю польських компаній Polską Grupą Zbrojeniową і приватного підприємства WB Electronics.
Демонстрація системи планується у червні 2018 року, проведення попередніх випробувань за участю представників Міністерства національної оборони Польщі в жовтні 2018 року.
Дослідне виробництво компонентів системи за участю Polską Grupą Zbrojeniową, WB Electronics і ДАХК «Артем» передбачається почати влітку 2018 року з тим, щоб пройти військові приймальні випробування в листопаді 2018 року. Запуск масового виробництва передбачено з листопада 2019 року.
16 липня 2014 року російський МіГ-29 порушив повітряний простір України та з відстані 35-40 км запустив ракету Р-27Т по українському Су-25. Ракета влучила в сопло двигуна коли літак знаходився в районі Амвросіївки, пілоту вдалось здійснити аварійну посадку та евакуюватись в безпечне місце[4].
В серпні 2022 року було поширене відео злету українського винищувача МіГ-29МУ1 із стандартним бойовим навантаженням — дві ракети середньої дальності типу Р-27 (швидше за все Р-27ЕР), чотири ракети малої дальності типу Р-73 та підвісний паливний бак[5].
- Ракети Р-27 на сайті ДАХК «Артем»
- На “Зброя та Безпека” покажуть ГСН для авіаційних ракет. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 30 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
- ↑ "Вистрілив та забув": українська ракета Р-27 отримає нові можливості. Український мілітарний портал (укр.). 1 лютого 2019.
- ↑ Нова ГСН до Р-27 виявляє цілі на вдвічі більшій дальності – директор «Радіонікс». Мілітарний. 27 червня 2021.
- ↑ Україна запропонувала Польщі спільну розробку нового комплексу ППО малої дальності. Військові сторінки України. 21.03.17.
- ↑ Радбез надав докази, що український СУ-25 збив саме російський літак. Еспресо. 18 липня 2014.
- ↑ Повітряні Сили "засвітили" рідкісний МіГ-29МУ1 з "таємничою" модифікацією Р-27 (відео). Defense Express. 8 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |