Русин Василь Павлович

Василь Павлович Русин
Василь Павлович Русин
голова Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради
червень 1963 — 1974
Попередник:	Гарагонич Іван Георгійович
Спадкоємець:	Волощук Михайло Юрійович
Народження:	2 січня 1919(1919-01-02) Лецовиця
Смерть:	21 жовтня 2005(2005-10-21) (86 років) Київ
Поховання:	Байкове кладовище
Країна:	СРСР  Україна
Освіта:	Львівський університет
Партія:	КПРС
Нагороди:	СРСР: Україна: Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Василь Павлович Русин (2 січня 1919, Лецовиця — 21 жовтня 2005, Київ) — український радянський правознавець, партійний і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання і Верховної Ради УРСР 3—8-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР у 1969—1974 роках.

Біографія

Народився 2 січня 1919 року в селі Лецовиці (нині Мукачівського району Закарпатської області) в бідній селянській родині. Навчався в народній школі і Мукачівській гімназії.

У 1939 році нелегально перейшов угорсько-радянський кордон. Був засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів. Після звільнення у 1942 році вступив до Першої Чехословацької окремої бригади, що формувалася в Бузулуку, воював у її складі. Пізніше був направлений у партизанську школу при Українському штабі партизанського руху, після якої 13 вересня 1944 року був десантований на Закарпаття командиром партизанського руху. Його загін діяв в Мукачівському і Свалявському районах.

Могила Василя Русина, Байкове кладовище

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1945 році очолив Спеціальний суд Закарпатської України, потім працював головою Закарпатського обласного суду (в 1946—1952 роках). У 1952 році заочно закінчив Львівський університет.

У 1952—1955 роках — прокурор Закарпатської області.

У 1955—1958 роках — заступник голови виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих.

У серпні 1958—1963 роках — прокурор Закарпатської області.

З червня 1963 року по 1974 рік — голова виконавчого комітету Закарпатської обласної ради депутатів трудящих. З 1974 року був заступником міністра соціального забезпечення УРСР.

Помер в Києві на 87-му році життя 21 жовтня 2005 року. Похований разом з родиною (зокрема заслуженим лікарем України Михайлом Хилинським) на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′3.22″ пн. ш. 30°30′2.61″ сх. д.).

Нагороди

Нагороджений чотирма орденами Трудового Червоного Прапора (в тому числі 3.01.1969), орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, орденом Жовтневої Революції, українськими орденами Богдана Хмельницького і «За заслуги» 3-го ступеня, чехословацьким орденом.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918—1991), Київ, Генеза, 2005

Джерела

• Закарпаття. Хто є хто [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Довідник з історії КПРС [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)