Перейти до вмісту

Рукопис «Хамсе» (1636)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рукопис «Хамсе» —  переписаний у 1636 році[1] рукопис, що містить чотири поеми з «Хамсе», класичного твору перської поезії Нізамі Гянджеві. Зберігається в Інституті рукописів Національної академії наук Азербайджану. Поеми розташовані таким чином: «Махзан ал-асрар» (1б−38б), «Хафт пейкар» (39б−129а), «Хосров і Ширін» (129б−242а), «Іскендер-наме» (242б−408а). Рукопис виконано дуже гарно[2].

Список починається художнім, квітково-орнаментованим фронтисписом, виконаним на високому художньому рівні рідким золотом, лазур'ю, білилами та червоними фарбами. Перед початком кожної поеми є унван досить тонкої роботи, виконаний тими ж фарбами, що і фронтиспис[2].

В рукописі є одинадцять витончених мініатюр ісфаханської школи перського живопису, що мають винятковий інтерес для вивчення мініатюрного мистецтва XVII століття[1]. Текст переписано в чотири стовпчики дрібним чітким каліграфічним[1] насталиком на тонкому східному папері горохового кольору і обрамлено блакитними, чорними й золотистими лініями[3]. На полях є рідкісні глоси. Палітурка — шкіряна, малинового кольору. Дата завершення рукопису на аркуші 408 відзначена 1046 роком хіджри (1636/1637), яка пізніше явно перероблена на 746 рік. Переписувач — Дуст Мухаммад ібн Дарвін ад Дарахджі. Кількість аркушів — 408. Розмір: 17 × 23 см, шифр: М-207[3][1].

Унікальність даного списку полягає в тому, що переписувач після завершення виготовлення рукопису придбав найдавнійший список «Хамсе» і шляхом текстологічного звірення дав вичерпні нотатки різночитань на полях рукопису. Рукопис привертає увагу своїм оформленням і палеографічними особливостями. Заголовок кожної поеми прикрашений витонченим орнаментом, виконаним золотом і яскравими фарбами[1].

Галерея мініатюр

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Каграманов Дж. В. . — Т. VI.
  2. а б Каграманов, 1979, с. 78.
  3. а б Каграманов, 1979, с. 79.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Хамсэ // Низами Гянджеви: Краткий справочник. — Элм, 1979. — С. 92.