Перейти до вмісту

Резолюція Ради Безпеки ООН 2334

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дата23 грудня 2016
Засідання7853
КодS/RES/2334 (Документ)
Результат голосування
  • 14 за
  • 0 проти
  • 1 утрималися
РезультатУхвалена
Склад Ради Безпеки на 2016:
Постійні члени
КНР Франція Росія Велика Британія США
Непостійні члени
Ангола Сенегал Єгипет Японія Малайзія Уругвай Венесуела Нова Зеландія Іспанія Україна
Резолюція у Вікіджерелах
У Вікіджерелах є

Резолюція Ради Безпеки ООН № 2334 була прийнята на 7853-му засіданні 23 грудня 2016 року і стосується діяльності по створенню ізраїльських поселень на територіях Палестини, захоплених в 1967 році в результаті Шестиденної війни, включаючи й Східний Єрусалим. Резолюція підтверджує, що будівництво єврейських поселень є «грубим порушенням міжнародного права» і не має «ніякої юридичної сили». Радбез вимагає від Ізраїлю припинити таку діяльність і виконувати свої зобов'язання як держави-окупанта відповідно до четвертої Женевської конвенції.

Це перша резолюція Ради Безпеки ООН з питань, що стосуються Ізраїлю і Палестини з 2009 року, і перша, що стосується проблеми ізраїльських поселень, починаючи з резолюції № 465 від 1980 року. Хоча вона не передбачає ніякого покарання чи примусових заходів за її невиконання, згідно з ізраїльською газетою Haaretz таке рішення Радбезу «може мати серйозні наслідки для Ізраїлю в цілому і, зокрема, щодо фінансування поселень в середньостроковій і довгостроковій перспективі».[1]

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу заявив, що Ізраїль припиняє фінансування 5 інститутів ООН і скасував запланований візит прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана через «антиізраїльське» голосування, з інших країн, які голосували за дану резолюцію, були відкликані посли та інші дипломатичні представники.[2][3]

Передісторія

[ред. | ред. код]
Карта ізраїльських поселень (позначені бордовим кольором) на Західному березі річки Йордан станом на 2014 рік

Унаслідок перемоги в Шестиденній війні у 1967 році під контроль Ізраїлю перейшла частина Західного берегу річки Йордан, Східний Єрусалим і Голанські висоти. Відповідно до рішень ООН, ці території були оголошені окупованими, зокрема, резолюцією Радбезу № 242 від 22 листопада 1967 року. Вона передбачає створення 2 держав: палестинської та єврейської і вивід ізраїльських військ з даних територій.

Ряд джерел вважає, що існування ізраїльських поселень на окупованих територіях суперечить Женевській конвенції. Такі міжнародні міжурядові організації, як Конференція країн учасників Четвертої Женевської Конвенції, ООН і ЄС неодноразово заявляли, що ці поселення є серйозним порушенням міжнародного права. Неурядові організації, такі як Міжнародна Амністія і Human Rights Watch, також охарактеризували створення поселень як порушення міжнародних законів.

У резолюціях РБ ООН 446, 452, 465 та 471, прийнятих в 1979—1980 рр., вказувалося, що створення Ізраїлем поселень на окупованих територіях є незаконним, і висувалися вимоги припинити їх будівництво.[4][5][6][7]

Ізраїль не згідний з позицією, що його дії є порушенням міжнародного права, і вважає, що в даному випадку не можуть бути застосовані норми Женевської конвенції, оскільки «ці території раніше не належали жодній державі».

Він також заперечує визначення території Західного берега річки Йордан (включаючи Східний Єрусалим) як «окупованої», наполягаючи на міжнародному терміні «спірна територія». Як основні аргументи на користь цієї позиції наводяться оборонний характер арабо-ізраїльської і шестиденної воєн, відсутність визнаного міжнародного суверенітету над цими територіями до 1967 року та історичне право єврейського народу на Землю Ізраїлю.[8][9][10]

Зміст резолюції

[ред. | ред. код]
Карта голосування членів Ради Безпеки ООН щодо резолюції
Текст резолюції

У резолюції йдеться про те, що всі заходи, спрямовані на зміну демографічного складу і статусу палестинських територій, окупованих Ізраїлем, в тому числі будівництво та розширення поселень, конфіскація землі, знесення будинків і переміщення палестинських цивільних осіб є порушенням міжнародного гуманітарного права, обов'язку Ізраїлю як держави-окупанта відповідно до четвертої Женевської конвенції, і попередніх резолюцій з даної проблеми. У рішенні також міститься заклик розрізняти міжнародно визнану територію Держави Ізраїль та територію, додатково окуповану після 1967 року.

Резолюція засуджує всі акти насильства по відношенню до цивільних осіб, в тому числі тероризм, провокації і руйнування. За даними New York Times, це посилання «направлене до палестинських лідерів, яких Ізраїль звинувачує в заохоченні нападів на цивільне населення». Рада Безпеки ООН закликала обидві сторони дотримуватися спокою і стриманості і утримуватися від провокаційних дій і підбурювання з метою деескалації ситуації на місцях. Вона трактує політику розширення поселень як одну з ключових перешкод у мирному вирішенні конфлікту.[2]

Голосування

[ред. | ред. код]

Початково проект резолюції був підготовлений Єгиптом, однак 22 грудня через тиск обраного Президента США Дональда Трампа на єгипетського президента Ас-Сісі вона була відкликана. 23 грудня резолюцію знову внесли на розгляд Радбезу ООН вже інші члени, а саме: Малайзія, Нова Зеландія, Сенегал і Венесуела. Після обговорення вона була поставлена на голосування і прийнята 14 голосами, при цьому США утрималися, не скориставшись своїм правом вето.

Реакція

[ред. | ред. код]

Прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху, виступаючи по телебаченню на наступний день після прийняття резолюції, піддав критиці Організацію Об'єднаних Націй і адміністрацію США, назвав резолюцію «ганебною», заявивши, що «немає більшого абсурду, ніж назвати Стіну плачу і єврейський квартал Єрусалиму окупованою територією»; він також сказав наступне: «У 1980 році ООН прийняла резолюцію, яка прирівнювала сіонізм до нацизму. Ми домоглися скасування цієї резолюції. Нова резолюція теж буде скасована, і не завдяки поступкам, а завдяки нашій стійкості».[11][11]

Ізраїль відкликав своїх послів з Сенегалу і Нової Зеландії для консультацій. Припинено економічну допомогу Сенегалу. Скасовано візит до Ізраїлю прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, під час якого сторони планували підписати договір про надання ще 20 тисяч робочих місць українцям і про розширення військової допомоги Україні. Скасовано зустріч Нетаньяху з прем'єр-міністром Великої Британії Терезою Мей. Викликаний для розмови посол США в Ізраїлі Дан Шапіро. З 15 країн в РБ ООН, ноти протесту були вручені послам 11 з них, оскільки в Ізраїлі немає дипломатичних відносин з Венесуелою і Малайзією, а посли Сенегалу і Нової Зеландії в Ізраїлі тільки акредитовані, але там не перебувають. Міністрам ізраїльського уряду заборонено відвідувати всі країни, які проголосували за резолюцію. Скасовано міністерські візити в Росію, Україну, Велику Британію, Іспанію і Японію.[12][13][14]

Міністр оборони Ізраїлю Авігдор Ліберман дав вказівку військовому коменданту Західного берега річки Йордан генералу Йоаву Мордехаю припинити будь-яку співпрацю з адміністрацією Палестинської автономії з цивільних питань.[15]

Серед провідних політиків Ізраїлю також висловлювалися думки про більш жорстку відповідь на резолюцію. Серед них були пропозиції поширити повний ізраїльський суверенітет на територію «C» Західного берега, висловлену міністром освіти Нафталі Бенетом, і пропозиція про реакцію, «яка розвіє всі фантастичні мрії палестинців», глави парламентської комісії із закордонних справ та безпекової політики, Аві Діхтера.[16]

Обраний президент США Дональд Трамп піддав різкій критиці відмову Сполучених Штатів скористатися своїм правом вето, і пригрозив, що США припинять фінансувати діяльність ООН (25 % від бюджету ООН) і країн, які проголосували за резолюцію.[17][18]

Голосування України за резолюцію викликало критику в країні. Ряд політиків і політологів України визначили цей крок, як «провал міжнародної політики» і як «удар в спину одного з небагатьох вірних друзів України». Особливо жорстку критику висловили депутати з міжфракційної групи Верховної Ради «Україна-Ізраїль».[19][20]. За ізраїльськими відомостями, на президента України здійснював тиск віце-президент США Джо Байден[21][22][23]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ UN passes resolution on ending Israeli settlements. www.aljazeera.com. Процитовано 23 грудня 2016.
  2. ↑ а б Israel’s Settlements Have No Legal Validity, Constitute Flagrant Violation of International Law, Security Council Reaffirms: 14 Delegations in Favour of Resolution 2334 (2016) as United States Abstains. UN. 23 грудня 2016. Процитовано 25 грудня 2016.
  3. ↑ Israeli settlements: UN Security Council calls for an end. BBC News. 23 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
  4. ↑ Резолюция 446 (1979) от 22 марта 1979 года (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2003. Процитовано 26 грудня 2003.
  5. ↑ Резолюция СБ ООН 452 от 20 июля 1979 года (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 26 грудня 2003. Процитовано 26 грудня 2003.
  6. ↑ Резолюция СБ ООН 465 от 1 марта 1980 года (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 грудня 2003. Процитовано 25 грудня 2003.
  7. ↑ Резолюция СБ ООН 471 от 5 июня 1980 года (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 17 травня 2003. Процитовано 17 травня 2003.
  8. ↑ The Status of Jerusalem (англ.). МЗС Ізраїлю. March 1999. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 8 жовтня 2011.
  9. ↑ Disputed territories: Forgotten Facts About the West Bank and Gaza Strip (англ.). МИД Израиля. 1 февраля 2003. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 6 января 2010.
  10. ↑ Danny Ayalon.[en] Israel Palestinian Conflict: The Truth About the West Bank на YouTube (англ.) (рос.)
  11. ↑ а б Биньямин Нетаниягу распорядился прекратить финансирование структур ООН. newsru.co.il. 24 грудня 2016.
  12. ↑ נתניהו הורה לבטל את ביקור ר"מ אוקראינה בארץ
  13. ↑ Нетаниягу запретил министрам посещать страны, поддержавшие антиизраильскую резолюцию
  14. ↑ נתניהו נפגש עם שגריר ארה"ב, יבטל פגישה עם ראש ממשלת בריטניה. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 7 січня 2017.
  15. ↑ שגריר ארה"ב זומן לשיחת נזיפה, השרים הונחו לא לדבר על סיפוח
  16. ↑ בנט: התגובה להחלטה — סיפוח שטחי C
  17. ↑ טראמפ על ההחלטה באו"ם: «הדברים ייראו אחרת כשאכנס לתפקיד»
  18. ↑ הקונגרס האמריקאי צפוי לקצץ בתקציב האו"ם. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 26 травня 2021.
  19. ↑ В парламенте очень много людей не поддерживает позицию МИД по Израилю, - Логвинский. 112.ua. 26 грудня 2016. Архів оригіналу за 2 січня 2017.
  20. ↑ Сидоренко, Сергей (26 грудня 2016). Дипломатический скандал с Израилем: почему Киев не мог проголосовать иначе. Европейская правда.
  21. ↑ [1]
  22. ↑ [2]
  23. ↑ [3]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Резолюція_Ради_Безпеки_ООН_2334&oldid=38470683