Регент
Ре́гент (від лат. rego — «правлю») — особа, яка у монархічних державах тимчасово править замість монарха (під час неповноліття, хвороби дійсного монарха). Регент також призначався під час неможливості монарха виконувати свої обов'язки, його відсутності або коли монарший рід скінчився.
- У Ісландії регент представляв короля Данії, поки країна не була проголошена республікою у 1944 р.;
- дочка Ярослава Мудрого Анна Ярославна, ставши королевою Франції, була регентом малолітнього короля Філіпа І;
- мати Людовика XIV Анна Австрійська була регентом під час малолітства майбутнього короля.
Обов'язки індивідуального регента у період, коли англійський монарх був малолітнім чи з іншої причини не міг правити самостійно виконувала особа з титулом лорда-протектора. Не плутати з другим значенням цього титулу — у період Англійської революції, після страти короля, титул лорда-протектора отримав Олівер Кромвель. З часу закінчення епохи Англійської республіки та реставрації монархії і до сьогодні титул у Британії не вживається. Майбутній Георг IV, який у 1811—1820 роках був регентом при хворому батькові Георгу III, використовував титул «принц-регент».
- Олександр Меншиков був регентом 12-річного імператора Петра ІІ.
Ре́гент (【摂政】, せっしょう, сешшьō, «той, хто тримає управління») — імператорський регент в Японії. Призначають у випадку неповноліття правлячого імператора або обіймання престолу імператором-жінкою. Традиційно обирали з членів імператорської родини, але з IX століття стали призначати з членів аристократичного роду Фуджівара. Пост регента передбачений чинним японським законодавством, зокрема Законом про імператорський дім 1949 року.
Згідно з японськими письмовими джерелами VIII століття, першим регентом була напівлегендарна японська імператриця Джінґу (170—269). Проте факт використання нею цього титулу і посади не підтверджений документами її епохи. Відповідно першим історичним регентом вважається принц Шьотоку. Він був призначений на цю посаду указом Імператора-жінки Суйко у 593 році.
Традиційно регентів призначали з членів імператорської родини. Однак 866 року цю посаду зайняв Фуджівара-но Йошіфуса, голова роду Фуджівара, що не був членом імператорської родини. Відтоді на цій посаді були лише піддані імператора, голови або члени аристократичних родів Японії.
Питанню регента присвячено Статті 16-21 Розділу ІІІ Закону про імператорський дім Японії, що є чинним від 1949 року. Він передбачає встановлення цієї посади рішенням Ради імператорського дому у випадку неповноліття імператора (Стаття 16.1[1]) або його неспроможності виконувати державні обов'язки через тяжку душевну чи тілесну недугу чи з інших вагомих причин (Стаття 16.2[1]). Призначення на посаду регента (сешшьо) відбувається у такому порядку: Великий син Імператора або Великий онук Імператора, Імператорський принц або Принц, Імператриця, Імператриця-мати, Велика Імператриця-мати, Імператорська принцеса або Принцеса (Стаття 17.2[1]). Зазвичай на час виконання обов'язків регента не можуть притягувати до кримінальної відповідальності (Стаття 21[1]).
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.566.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
- Закон про Імператорський Дім. Редакція 1947 року (яп.)
- Закон про Імператорський Дім. Редакція 1947 року (англ.)
- Л. Кушинська. Регентство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.628 ISBN 978-966-611-818-2
- Регентство // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
Це незавершена стаття про урядування. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |