Раска
село Раска | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Київська область |
Район | Бучанський район |
Тер. громада | Пісківська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA32080230030067878 |
Основні дані | |
Засноване | XVIII ст. |
Населення | ▲176 |
Площа | 0,4 км² |
Густота населення | 380 осіб/км² |
Поштовий індекс | 07800 |
Телефонний код | 380 8–04477 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°45′34″ пн. ш. 29°35′50″ сх. д. / 50.78634° пн. ш. 29.59722° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
123 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 07820, Київська обл., Бучанський р-н, смт Пісківка, вул. Дачна, 66 |
Карта | |
Мапа | |
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (січень 2024) |
Ра́ска — село в Україні, в Пісківській селищній територіальній громаді Бучанського району Київській області. Населення становить 176 осіб.
Населення села становить 176 чоловік. Село було засноване селянами-переселенцями з Польщі ймовірно на початку XVIII ст., коли для освоєння малозаселених поліських земель Київщини, польська шляхта заохочувала селян із Центральної Польщі колонізувати наш край і на Бородянщині було засновано декілька польських сіл.
У 1900 р. про село було написано таке: хутір Ряска належить поміщику графу Йосипу Адамовичу Шембеку, у ньому дворів 30, жителів обох статей 238, із них чоловіків 125 та жінок 113. Головне заняття жителів — рубка дров у лісах та випалювання вугілля, і цей промисел дає прибутку — 600 руб. в рік. Жителі своєї землі не мають, а живуть на садибах, які орендують у поміщика.
18 листопада 1921 року під час Листопадового рейду через Раску проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
Село розросталось — за статистичними даними 1924 р. у селі на цей час налічувалось 50 дворів і мешкало 320 чоловік. У їхньому володінні було 44,62 дес. землі, із них присадибної — 20,7 дес. та орної — 23,92 дес.
Поруч із Раскою існував хутір Мар'янівка. За шкільними відомостями у 1926 р. у Расці налічувалось 164 дітей до 15 років, із них 149 — із селянських родин і 15 дітей — з сімей робітників. Всі діти були за національністю поляками. На хуторі Мар'янівка було 62 дитини, з них тільки двоє з українців, решта теж з поляків.
Тяжка доля випала ращанам. У 1937 р. більшовицька влада безпідставно репресувала 14 жителів села. Серед них 8 колгоспників, два робітники, службовець, кустар та два курсанти. Повернувся у село один Григорій Курята, який невдовзі помер. Уже в наш час всі вони були реабілітовані.
На території села до початку німецько-радянської війни знаходився завод з видобування скла.
11 квітня 1943 року село було повністю спалене нацистами. Тоді загинуло 613 осіб, з яких 120 — діти. Каральною операцією керував Оскар Валлізер, на той момент комендант Бородянської ортскомендатури. Після закінчення війни, він постав перед судом взимку 1946 року та був страчений через повішення.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 145 | 95.39% |
російська | 5 | 3.29% |
білоруська | 1 | 0.66% |
інші/не вказали | 1 | 0.66% |
Усього | 152 | 100% |
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
- Коваль Роман. Отаман Орлик. — Київ: Видавництво «Стікс», 2010.
Це незавершена стаття з географії Київської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |