Перейти до вмісту

Птахокаліпсис: Шок і терор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Птахокаліпсис: Шок і терор
англ. Birdemic: Shock and Terror
Жанрижахи[1]
трилер[1]
мелодрама
РежисерДжеймс Нгуєн
ПродюсерДжеймс Нгуєн
СценаристДжеймс Нгуєн
На основіПтахи
У головних
ролях		Алан Баг
Вітні Мур
ОператорДеніел Мей
КомпозиторЕндрю Сегер
МонтажКім Чоу
ХудожникДжон Девіс
КінокомпаніяMoviehead Pictures
Дистриб'юторSeverin Films
Тривалість93 хв.
Моваанглійська
КраїнаСША США
Рік2010
Кошторис10 000 $
IMDbID 1316037
НаступнийПтахокаліпсіс 2: Воскресіння
birdemic.com
CMNS: Птахокаліпсис: Шок і терор у Вікісховищі

«Птахокаліпсис: Шок і терор» (англ. Birdemic: Shock and Terror) — американський низькобюджетний романтичний фільм жахів 2010 року[2] Джеймса Нгуєна, який виступив в ролі сценариста, режисера і продюсера. Натхненний фільмом Альфреда Гічкока «Птахи», «Птахокаліпсис» розповідає історію про кохання на тлі атаки птахів.

Фільм був профінансований самим Джеймсом Нгуєном з бюджетом 10 тис. доларів. Фільм став відомий через свою низьку якість операторської роботи, акторської гри, спецефектів, сценарію і монтажу і був названий критиками «Найгіршим фільмом всіх часів і народів»[3][4]. Після кінотеатрального релізу «Птахокаліпсис» придбав культовий статус, також як і «Кімната» Томмі Вайзо.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Зграя орлів і стерв'ятників атакує жителів невеликого містечка. Багато людей гинуть. Ніхто не розуміє причини агресивної поведінки птахів. Двоє людей вирішують боротися проти птахів, але чи зможуть вони вижити під час Птахокаліпсису?

У ролях

[ред. | ред. код]
  • Алан Баг — Род
  • Вітні Мур — Наталі
  • Адам Сесса — Ремзі
  • Кетрін Бетча — Беккі
  • Джені Кастер — С'юзен
  • Колтон Осборн — Тоні
  • Рік Кемп — Доктор Джонс
  • Стівен Густавсон — Том Хілл
  • Ерік Шварц — Білл Стоун
  • Петті ван Еттінгер — Мати Наталі
  • Мона Ліза Мун — Маі
  • Денні Веббер — Рік
  • Лора Кассіді — Телеведуча
  • Грегор Мартін — Телеведучий
  • Фрейзер Джерві, Ші Кларк — Члени банди
  • Деміен Картер — Співак у нічному клубі
  • Джейк Пеннінгтон — Кларк

Виробництво

[ред. | ред. код]

Нгуєн під час відпочинку в Каліфорнії написав сценарій для «Птахокаліпсису»[5]. Велика частина фільму була знята в затоці біля острова Хаф-Мун, а також в околицях селища. Виробництво фільму почалося в 2006 році і тривало чотири роки[6] почасти через обмеження за часом, а також через фінансові труднощі.

Фільм містить посилання на відомий хоррор Альфреда Гічкока 1963 року «Птахи». Актриса Тіппі Хедрен, що знімалася у фільмі «Птахи», з'явилася в більш ранньому фільмі Нгуєна «Джулі і Джек». У «Птахокаліпсисі» є кадри з цього фільму, які показуються по телебаченню.

У фільмі також є кілька антивоєнних заяв. У коментарі до DVD режисер пояснив, що одним з перших джерел натхнення для фільму був антивоєнний фільм «Апокаліпсис сьогодні», і що в кінці фільму Птахи припинили напад, тому що вони хотіли миру, а також хотіли дати людям другий шанс допомогти навколишньому середовищу. Він додав, що в міру продовження виробництва на нього все більше впливав фільм Ела Гора «Незручна правда» про глобальне потепління. Цей фільм надихнув режисерів на створення серії фільмів жахів про птахів, включаючи фільми Хічкока, починаючи з фільмів «Вороння» і «Вісники судного дня».

Під час зйомок «Птахокаліпсису» Нгуєн просив актрису Уїтні Мур не спілкуватися зі своїм партнером Аланом Багом після робочого дня. У коментарі Мур сказала, що група не отримувала дозволу на зйомку в певних місцях, а просто з'являлася там, хоча іноді весь склад знімальної групи проганяли. Вона сказала, що в якийсь момент вони знімали громадську бігову доріжку, і Нгуєн став кричати на бігунів, які потрапляли в кадр, щоб вони не заважали зйомці. Мур заперечила, що не можна кричати на людей, не пов'язаних з фільмом. Режисер відповів тим, що не розмовляв з нею три тижні. Він давав їй вказівки, використовуючи її колегу Баг в якості посередника[7].

Бюджет фільму склав 10 000 доларів, а витрати на маркетинг виявилися більшими, ніж витрати на виробництво фільму і купівлю прав[8]. У фільмі було не так багато членів знімальної групи, і на епізодичні ролі, які зазвичай виконуються членами знімальної групи, запрошували акторів. Мур відповідала за грим після того, як перші дві гримерки звільнилися. У титрах фільму використовуються вигадані імена членів знімальної групи, щоб вони виглядали більш законними[7].

Маркетинг

[ред. | ред. код]

У січні 2009 року Нгуєн відправився на кінофестиваль «Sundance», для просування свого фільму. Він роздавав перехожим листівки з фургона, прикрашеного опудалами птахів і паперовими знаками з написом «BIRDEMIC.COM» і «WHY DID THE EAGLES AND VULTURES ATTACKED?», а також орендував місцевий бар для показу фільму[9]. Чутка про фільм в кінцевому підсумку привернула сайти Dread Central[10] і Bloody Disgusting[11].

Трейлер фільму був показаний 30 липня 2009 року.

Критика

[ред. | ред. код]

«Птахокаліпсис» став відомий через низьку якість: критики відзначали бездарну акторську гру, погано написані діалоги, жахливий звук і монтаж, незграбну операторську роботу, безглуздий сюжет, дешеві спецефекти, що складаються з погано деталізованих і анімованих орлів і стерв'ятників, змодельованих в комп'ютерній графіці. Крім виконання фізично незручних повітряних маневрів (наприклад, обертання на 360°) вони плюються кислотою і вибухають з нереальним димом при ударі об землю і звуковим ефектом, що нагадує пікірування літака. Також було відзначено, що птахи з'явилися лише ближче до середини фільму[12].

У списку кращих фільмів 2009 року Bloody Disgusting вказав «Птахокаліпсис» серед своїх почесних згадок, назвавши його «кращим гіршим фільмом, який ви побачите в 2010 році»[13]. Huffington Post назвав «Птахокаліпсис» «воістину найгіршим фільмом, з коли-небудь створених». Variety написав, що в «Птахокаліпсисі» є «дурні діалоги, невірна музика, жахливий звук і спецефекти, дерев'яна акторська гра і примітивний монтаж, які необхідно побачити, щоб повірити: птахи пікірують і вибухають в червоно-жовтих клубах диму, і орли з картинок, грубо приклеєні на екран, з механічно змахують лише кінчиками крил». The Village Voice описав «Птахокаліпсис» як «ще один фільм у пантеоні улюблених треш-терпкейсів»[14]. Salon прокоментував «жахливу комп'ютерну графіку» і сказав, що «Птахокаліпсис» став «культовим хітом серед фанатів поганих фільмів»[15].

В онлайн-огляді Independent Film Channel говориться, що фільм «зобов'язаний „Плану 9 з відкритого космосу” Едварда Вуда мол. з його сумішшю наднизькобюджетного кіновиробництва та екологічного послання»[16]. The New York Times написав про придбання культового статусу фільму[17], а The Guardian написав, що «Птахокаліпсис» має дерев'яну акторську гру, незграбну операторську роботу і грубі спецефекти, які доводять глядача тільки від сліз до сміху»[18]. Slate пише, що аспекти «Птахокаліпсис» можуть «здатися занадто поганими, щоб бути правдою... Невигадливість фільму починає функціонувати як свого роду галюцинаторне мистецтво..., і ми бачимо, як оповідний простір фільму постійно руйнується і відновлюється — криваві шви на його чолі, болти на шиї. Ця поламка може бути дуже неприємною і дивно заразливою».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Птахокаліпсис: Шок і терор на сайті IMDb (англ.)
  2. ↑ Brad Miska (21 січня 2010). Tim & Eric Host the Greatest Night of Your Life: Red Carpet Premiere of ‘Birdemic’!. Bloody Disgusting! (амер.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  3. ↑ Review: Birdemic: Shock and Terror. HuffPost (англ.). 8 травня 2010. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 24 листопада 2021.
  4. ↑ Jonah Weiner (6 квітня 2010). Birdemic, The Room, and what makes a horrible film great. Slate Magazine (англ.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  5. ↑ Brad Miska (11 березня 2010). Video Interview with ‘Birdemic’ Director Part 2, New York Premiere Announced!. Bloody Disgusting! (амер.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  6. ↑ For the Birds | Backstage. web.archive.org. 30 червня 2017. Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 24 листопада 2021.
  7. ↑ а б Коментар до DVD
  8. ↑ Is Birdemic worst film ever made?. 6 квітня 2010. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 24 листопада 2021.
  9. ↑ Birden Of Dreams: The Story Of Birdemic | Severin. archive.ph. 11 вересня 2012. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 24 листопада 2021.
  10. ↑ Ti West Fends Off Bedbugs in Brooklyn. Dread Central (амер.). 10 квітня 2012. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  11. ↑ Bloody Disgusting - Interview Birdemic: Star Whitney Moore. web.archive.org. 11 лютого 2010. Архів оригіналу за 11 лютого 2010. Процитовано 24 листопада 2021.
  12. ↑ Ronnie Scheib, Ronnie Scheib (30 березня 2010). Birdemic: Shock and Terror. Variety (амер.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  13. ↑ Tex Massacre (22 грудня 2009). Best & Worst of 2009: Tex Massacre Picks His Top 10!. Bloody Disgusting! (амер.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  14. ↑ The Village Office. The Village office (англ.). Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 24 листопада 2021.
  15. ↑ Bob Calhoun (26 лютого 2011). "Birdemic": The magic of atrocious CGI, confirmed. Salon (англ.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.
  16. ↑ A Half-Moon Bay film. IFC.com (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2021.
  17. ↑ Itzkoff, Dave (24 березня 2010). A Cheesy Horror Turkey Becomes a High-Flying Cult Hit. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 24 листопада 2021.
  18. ↑ Horror film Birdemic earns cult status for bad acting and worse special effects. the Guardian (англ.). 7 квітня 2010. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021.

Посилланя

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Птахокаліпсис:_Шок_і_терор