Пружанська залізниця
Пружа́нська залізниця — вузькоколійна 600-міліметрова дорога з Пружан до Лінового[be-tarask], що існувала в першій половині XX сторіччя. Протяжність 13 км.
Збудована у 1915 році під час німецької окупації[be-tarask]. Стала частиною величезної мережі вузькоколійок[be-tarask] протяжністю 325 кілометрів крізь Біловезьку пущу, призначеною для вивезення вирубаного лісу і убитих тварин.
За часів Польщі належала PKP, доходила до Каменюк (до 1922 року цю гілку здебільшого розібрали)[1]. Через Семенчу[be-tarask], Слобудка[be-tarask] і фільварок Ізабелін[be-tarask] з'єднувала місто зі станцією Лінове[be-tarask] (тепер Аранчиці[be-tarask]) на залізниці Берестя—Барановичі. По ній ходив маленький потяг з чотирьох вагонів.
Після вторгнення Радянського Союзу поїзд ходив від військового містечка Слобудка[be-tarask] до Пружан. Розклад був довільний: «машиніст міг зупинитися на будь-якому хуторі, сходити до знайомої, випити пів-жбану молока, повернутися і їхати далі»[1].
Зруйнована на початку 40-х років, ймовірно з початком німецького вторгнення. У 1940—41 роках велися роботи по будівництву повноформатної 750-міліметрової залізниці Павловичі[be-tarask]—Пружани—Біловежа, однак з початком війни будівництво зупинилося і не було відновлене[2].
- ↑ а б ВЛ80 [Архівовано 26 травня 2015 у Wayback Machine.], Зиновьев Д. [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.] 241. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Начатые строительством и заброшенные железные дороги [Архівовано 14 липня 2012 у Archive.is](рас.
- Ирина Гавако. Пружаны узкоколейные остались только в истории[недоступне посилання з липня 2019] (рас.) // Газета для вас. — 15 кастрычніка 2010.