Перейти до вмісту

Прорізна, 8

Координати: 50°26′55″ пн. ш. 30°31′11″ сх. д. / 50.448683333333° пн. ш. 30.519588888889° сх. д. / 50.448683333333; 30.519588888889
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прорізна, 8

50°26′55″ пн. ш. 30°31′11″ сх. д. / 50.448683333333° пн. ш. 30.519588888889° сх. д. / 50.448683333333; 30.519588888889
Типбудівля
Країна Україна
РозташуванняКиїв
Архітектурний стильархітектура модерну і сталінська архітектура[d]
АрхітекторОсьмак Василь Олександрович і Масленков Ігор Леонідович
Будівництво1907 — 1909, 1953
Мапа

Будинок «Київметробуду» — адміністративна будівля управління будівництва київського метрополітену, розташована на Прорізній вулиці, 8. До комплексу споруд відносилась сусідня будівля № 6, в якій розміщувався клуб «Київметробуду».

Будівля після відновлення у 1953 році повністю змінила зовнішній вигляд й отримала риси радянського неокласицизму.

Історія ділянки

[ред. | ред. код]

1874 року від Прорізної вулиці проклали Музичний провулок. У 1907—1909 роках тут, на ділянці № 3, за тогочасною нумерацією, спорудили будинок Голієвської  у стилі італійського неоренесансу. У ньому розмістили міський ломбард. Операційні приміщення і комори спроєктував архітектор Василь Осьмак[1][2].

У вересні 1941 року будівля ломбарду разом із сусіднім музичним училищем архітектора Йосипа Каракіса (1935 року) згоріла від пожежі, спричиненої підривом середмістя Києва радянськими диверсійними групами[1].

Відновлення і використання будівлі

[ред. | ред. код]

У 1949 році в Києві було створено управління будівництва метрополітену «Київметробуд». Передбачалось розмістити управління на першому поверсі будинку працівників «Метробуду» на Московській (сучасна Князів Острозьких), 5/2[3]. Водночас для нової установи розпочали відновлення зруйнованого ломбарду за проєктом Ігоря Масленкова. Коробку вигорілої зсередини споруди оздобили новим фасадом у стилі сталінського неокласицизму і пробили наскрізний проїзд на новопрокладену вулицю (тепер — вулиця Бориса Грінченка). Проїзд зроблений у вигляді тріумфальної арки із жіночими і чоловічими фігурами метробудівців на колонах, яка стала акцентом будівлі. Відновлювані роботи тривали впродовж 1952—1953 років. «Київметробуду» передали також сусідню будівлю № 6[4].

У 1960-х роках у клубі «Київметробуду» проводив репетиції і виступи самодіяльний Молодіжний естрадний ансамбль під керівництвом актора театру імені Лесі Українки Володимира Чеплевського. 1962 року до Києва завітав американський джазовий кларнетист Бенні Гудмен, коріння якого були з Білої Церкви[5]. Партійне керівництво вирішило запросити його до клубу й показати майстерність гри молодіжного колективу. Джазмен на згадку про зустріч подарував музикантам кілька своїх оркестровок з автографом[6].

У 1979—1988 роках приміщення клубу орендував Молодіжний театр, який згодом переїхав на Прорізну, 17[4]. Перший театральний сезон відкрили 26 квітня 1980 року лірико-драматичною п'єсою «З весною я до тебе повернусь!» Олексія Казанцева[7].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Будинок п'ятиповерховий. Декор цоколю імітований під рваний камінь. Другий і третій поверхи рустовані. Фасади прикрашені пілястрами на рівні четвертого — п'ятого поверхів.

Урочисто і монументально вирішено трипрогінний арковий проїзд. Арки з протилежних сторін будівлі фланковані колонами із жіночими і чоловічими фігурами метробудівців. Аттик з боку Прорізної вулиці оздоблений символікою метрополітену і датою «1952»[8].

Фасад вцілілої частини колишнього ломбарду прикрашений кадуцеєм Гермеса (Меркурія)[4].

Ілюстрації

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Київ: Путівник по зруйнованому місту, 1998, с. 116.
  2. Архітектор Василь Олександрович Осьмак (1870—1942) [Архівовано 2021-08-19 у Wayback Machine.]. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека В. Г. Заболотного
  3. Будинок працівників «Метробуду», 2003, с. 744.
  4. а б в Будівля «Київметробуду» на Прорізній, 8, 2015.
  5. Олександр Дмитренко. Бенні Гудмен …з України // Музика. — 2011. — № 1-2. — С. 64.
  6. Олег Чорний (29 травня 2020). Що пов’язує «короля свінгу» Бенні Гудмена з Україною?. Matrix-info. Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 31 січня 2021.
  7. Вечірній Київ, 1980.
  8. Звід пам'яток історії та культури України, 2003.

Джерела

[ред. | ред. код]