Провальський степ
 | |
| 48°09′01″ пн. ш. 39°51′30″ сх. д. / 48.15034722° пн. ш. 39.85833333° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
|---|---|
| Розташування | Довжанський район (Свердловський район), Луганська область, Україна |
| Найближче місто | Луганськ |
| Площа | 587,5 га |
| Засновано | 1975 |
| Оператор | Національна академія наук України |
| Число відвідувачів | 100 895 на рік |
| Вебсторінка | lpznanu.wixsite.com/lpznanu/provalle |
  Провальський степ (Україна) | |
 | |
 Провальський степ у Вікісховищі | |
Прова́льський степ — відділення Луганського природного заповіднику, розташоване біля села Провалля Довжанського району. Складається з двох ділянок (урочищ): Калинівської (299,61 га) і Грушевської (287,89 га). Екосистеми Провальського степу практично зруйновані у ході російської збройної агресії проти України (2014—2016).
З 1846 року ця територія належала Провальському кінному заводу, з 1945-го — радгоспу «Провальський». У 1975 році тут було створено державний заповідник «Провальський степ», до складу якого увійшли такі угіддя: пасовища — 416 га, ліс — 162,4 га, сіножаті — 7,5 га і рілля — 1,6 га.
Провальський степ практично зруйнований у часи російської збройної агресії проти України (2014—2015)[1]. Проїзд важкої техніки, і перш за все танків, територією заповідника перетворив його на мереживо доріг.[2] (див. Екологічні наслідки війни на сході України).
Територія «Провальського степу» належить до Лозовсько-Каменського фізико-географічного району, який в тектонічному відношенні збігається з північним крилом Донецької складчастої країни. У геологічному складі вирішальну роль відіграють пісковики, вапняки і піщані сланці кам'яновугільного періоду. Рельєф території гривастий (грядово-улоговинний), поверхня сильно розчленована улоговинами і балками. Висота місцевості становить від 150 до 230 м над рівнем моря.
Грушевська ділянка включає частину вододілу між річками Велике Провалля і балкою Грушевською; Калинівська — між балками Велике Провалля і Калинівська.
Найбільш поширені наступні ґрунти: чорноземи щебенисті на елювії піщано-глинистих і глинистих сланців, чорноземи щебенисті на елювії пісковиків, дернові ґрунти на елювії некарбонатних порід, піщано- і пилувато-середньо-суглинистого механічного складу.
Клімат місцевості більш континентальний порівняно із кліматом західних районів області і вологіший, ніж в навколишніх рівнинно-степових районах Донбасу. Річна сума опадів сягає 600 мм, середньорічна температура повітря становить 6-7°С, середньомісячна температура січня — −6-8°С, липня — 20-22°С. Абсолютні температурні мінімуми досягають −30-35°С, максимуми — 35-40°С. Безморозний період триває 160—180 днів. Для цього району характерні весняно-літні суховії.
На території заповідника «Провальський степ» існують постійні водотоки — річка Верхнє Провалля із притокою Калинова (притока річки Велика Кам'янка). Вони неглибокі (15-57 см) й вузькі (3-5 м завширшки), на кам'янистих перекатах розбиваються на кілька дрібних струмків. В охоронній зоні Грушевського урочища в балці Грушевській є ставок Катарал, площею близько 42 га, у межах Калинівської ділянки — невеликий (0,3 га) ставок, що був побудований у 90-х роках минулого століття на р. Верхнє Провалля. Річки і балка належать до системи р. Велика Кам'янка — правої притоки Сіверського Дінця.
Степи — 88 %,
умовно-природні ліси — 12 %,
штучні ліси — 0 %,
водойми — 0 %,
орні землі — 0 %,
населені пункти — 0 %.[3]
Рослинність Провальського степу представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами та водною і прибережно-водною рослинністю. Лісову рослинність складають дубові ліси з ясеном звичайним, кленом польовим і татарським, грушею звичайною, яблунею лісовою, глодом несправжньокривостовпчиковим, а також берестові гаї з кленом татарським, тереном і невеликими верболозами. Більшість цих лісів зберігаються на території Калинівського урочища.
Сучасні (типові) різнотравно-типчаково-ковилові степи займають середню і нижню частини схилів північної і східної експозицій та міжгрядові пониження на чорноземах різної потужності. Типчаники перетворюються на полідомінантні угруповання з едифікаторами ковили волосистої, української, пухнастолистої і вузьколистої. Невеликі площі займають ковила найкрасивіша і шорстка, а уздовж гребенів гряд — ковила дніпровська.
Для цього степу характерна участь північностепових видів і більш північного різнотрав'я, тут зростають ковила пірчаста, кострець прибережний, пирій середній, анемона лісова, суниці зелені, оман шорсткий, конюшина альпійська і гірська, незабудька Попова.
Травостій формацій дво- триярусний, висотою 40-80 см. Видова насиченість становить 40-60 видів на 100 м². Серед різнотрав'я переважають в'язіль барвистий, залізняки бульбистий і колючий, підмаренник справжній, шавлія дібровна і поникла тощо.
Порівняно з іншими степовими заповідниками, Провальський степ відрізняється найбільшим флористичним багатством. Тут зареєстровано 792 види судинних рослин, 46 види мохоподібних[4], 51 вид зелених водоростей, 25 видів лишайників, На території цього відділення зростає також 182 види грибів.
У флорі цього відділення відмічено 11 видів реліктових і 135 видів ендемічних рослин, 29 видів, занесених до Червоної книги України, 7 — до Європейського червоного списку. Багато рослин, що зберігаються тут, мають велике господарське значення: відмічено близько 100 видів лікарських, більш як 90 — декоративних, 40 — медоносних видів рослин, є значна кількість кормових видів, багатих на вітаміни, дубильні і фарбувальні речовини, більшість яких є перспективними для введення в культуру.
До Червоної книги України занесено громовик гранітний, дрік донський, калофаку волзьку, 11 видів ковили, сон чорніючий, тюльпани дібровний, змієлистий і Шренка, шафран сітчастий тощо. На території відділення росте 6 степових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формація мигдалю низького, формації ковили української, волосистої, найкрасивішої, пухнастолистої, вузьколистої.
У тваринному світі Провальського степу є як степові і лісові, так і навіть напівпустельні види. Тут мешкають 250 видів павукоподібних, 1500 видів комах, 236 видів хордових, з яких 47 видів ссавців, 174 — птахів, 9 — плазунів, 6 — земноводних. У цьому відділені охороняються 22 види тварин, занесених до Європейського Червоного списку, 68 видів, занесених до Червоної книги України, 145 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.
Із рідкісних ссавців тут зустрічаються горностай, тушкан великий, мишівка степова, перегузня, тхір степовий, борсук. По ярах та в байрачному лісі трапляються куниця кам'яна, ласиця, лисиця звичайна, вовк і єнот уссурійський. Гризуни представлені, окрім уже згаданих, ще 10 видами: численні мишаки жовтогрудий та уральський, мишка лучна, миша хатня; в степу мешкають полівка лучна та сліпак звичайний; по байрачних лісах — вивірка звичайна, соня лісова, норик підземний, мідиця мала і велика та рясоніжка мала. Іноді на територію заповідника заходять сарна європейська, дика свиня, лось.
У гніздовий період у межах Провальського степу зустрічаються огар, пугач, вівсянка чорноголова, сова вухата і сіра, боривітер звичайний, яструб великий, лунь лучний, сиворакша, одуд, рибалочка голубий, куріпка сіра. На прольоті і під час міграцій зустрічаються журавель сірий, дрофа, шпак рожевий, хохітва, орел-могильник, орлан-білохвіст, змієїд; на ставку, який розташований в охоронній зоні, — лебеді, гуси, качки, кілька видів сивкоподібних.
Рідкісні плазуни представлені «червонокнижними» — гадюкою степовою східною, полозом жовточеревим і чотирисмугим.
У межах Провальського степу і його околиць мешкають багато рідкісних видів комах: дибка степова, жук-олень, махаон, поліксена, мнемозина, ксилокопа звичайна і фіолетова, бражник карликовий, бражник дубовий тощо.
- Кондратюк Євген Миколайович — фундатор заповідника та один з авторів першої монографії «Луганский государственный заповедник: растительный покров», 1988
- Стрільцівський степ (заповідник)
- Станично-Луганський заповідник
- Природно-заповідний фонд Луганської області
- Провальський степ (Ростовська область)
- ↑ Через бойові дії на Донбасі зруйновано 5 заповідників. espreso.tv.
- ↑ Війна нанесла збитки заповідним об'єктам на 14 мільярдів // Екологія. Право. Людина. 3 листопада 2014. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 15 вересня 2015.
- ↑ О. Василюк, І. Балашов, М. Кривохижа, Г. Коломицев. Ландшафтний склад природно-заповідного фонду Луганської області // Заповідна справа в Україні (журнал). Том 18. Вип. 1-2. 2012 (PDF). aetos.kiev.ua.
- ↑ Луганський природний заповідник. lpznanu.wixsite.com. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 15 грудня 2018.
- Про заповідник на сайті Україна Інкогніта
- Бачурина Г.Ф.,Бойко М.Ф.(1979). Мохоподібні Провальського степу // Укр. ботан. журн.-36,№6.:590-593.
- Природоохоронні території за алфавітом
- Природоохоронні об'єкти, засновані 1975
- Природоохоронні території загальнодержавного значення Луганської області
- Степи України
- Луганський природний заповідник
- Природно-заповідний фонд Довжанського району
- Природоохоронні об'єкти, що постраждали під час АТО
- 1975 у Луганській області
- Території природно-заповідного фонду, що входять у Смарагдову мережу