Потьомкін Олександр Михайлович

Потьомкін Олександр Михайлович
Потьомкін Олександр Михайлович
Народився	30 січня 1787; Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер	19 липня 1872 (85 років); Гостіліци, Російська імперія
Громадянство	Російська імперія
Відомий завдяки	Благодійна діяльність
Рід	Потьомкіниd
Батько	Mikhail Sergeevich Potemkind
Мати	Юсупова Тетяна Василівна
У шлюбі з	Потьомкіна Тетяна Борисівна
Нагороди
	Орден Білого Орла (Польща)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Потьомкін Олександр Михайлович (30 січня 1787 — 19 липня 1872 року, Гостіліци Петергофського повіту) — дійсний таємний радник, Санкт-Петербурзький губернський предводитель дворянства. Учасник Франко-російської війни 1812 року. Відомий своєю благодійною діяльністю.

Біографія

Народився 30 січня 1787 року. Батько — генерал-поручик Михайло Сергійович Потьомкін; мати — Тетяна Василівна, уроджена Енгельгардт — рідна племінниця князя Потьомкіна-Таврійського, що вийшла вдруге заміж за дійсного таємного радника князя Миколу Борисовича Юсупова.

Олександр Потьомкін отримав домашню освіту. 13 квітня 1801 був зарахований до лейб-гвардії Преображенського полку, але на дійсну службу вступив лише 11 жовтня 1807 року. Брав участь у Франко-російській війні 1812 року і закордонних походах російської армії. 1 січня 1816 року вийшов через хворобу у відставку з чином полковника. Проживав у Петербурзі на Мільйонній вулиці. 3 лютого 1827 року знову вступив на службу. 5 грудня 1843 року отримав чин дійсного статського радника. 19 квітня 1853 року був призведений в таємні радники, 22 липня 1866 року — у дійсні таємні радники. У 1829 году був попечителем Санкт-Петербурзького сирітського дому. У 1842 році Потьомкін був обраний Петербурзьким губернським предводителем дворянства. Обирався на цю посаду чотири триріччя — до 24 березня 1854 року. У той же час він був почесним опікуном, присутнім в Санкт-Петербурзькій Опікунській Раді, керуючим родопомічних закладів, Позичкової скарбницею, Училищем глухонімих, а також дійсним членом Ради Імператорського Людинолюбного Товариства. З 1849 року — Почесний член Санкт-Петербурзького філармонічного товариства^[1].

Помер у своєму маєтку Гостіліци Петергофського повіту 19 липня 1872 року, на 85-му році життя. Похований біля Петербурга, в Сергієвської пустелі.

З 1841 року Олександру Потьомкіну належав Святогірський маєток в Харківській губернії, подаровані імператрицею Катериною II ясновельможному князю Потьомкіну. У 1842 році був побудований чудовий будинок на схилі Святих Гір, який згорів у 1922 році^[2]. Завдяки старанням Потьомкіна та його дружини 15 січня 1844 знову відкрився Святогірський монастир. Потьомкини надавали суттєву допомогу у відновленні архітектурного ансамблю монастиря. У серпні 1861 року Олесандр II разом з родиною відвідав Святогірський маєток Потьомкіних і гостював у них в будинку 4 дні.

Дружина — з 1815 року княжна Тетяна Борисівна Голіцина.

Нагороди

Орден Святої Анни 4 ступеня — 1812 рік
Золота шпага з надписом «За хоробрість», прусський орден Залізної Корони — 1813 рік
Орден Білого Орла — 1856 рік.
Орден Святого Олександра Невського — 1860 рік, в 1864 році отримав діамантові знаки до цього ордену.
Орден Святого Володимира 1 ступеня — 1870 рік.

Примітки

↑ Почетные члены и Почетные директора Санкт-Петербургского Филармонического общества 1802 – 1917
↑ [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]} Заступник голови Донецької облдержадміністрації Ігор Коваль заявив, що в Святогорську планується відновити пам'ятник історії та культури - садибу Потьомкіних в Святих Горах.

Посилання

Потёмкин Александр Михайлович
Владимир Дедов. Святогорское имение и его владельцы с конца XVIII до начала XX века. — Донецк, 2010, с. 24—38 (рос.)

[1] Почетные члены и Почетные директора Санкт-Петербургского Филармонического общества 1802 – 1917

[2] [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]} Заступник голови Донецької облдержадміністрації Ігор Коваль заявив, що в Святогорську планується відновити пам'ятник історії та культури - садибу Потьомкіних в Святих Горах.

[1]

[2]