Потьомкін Григорій Олександрович
Григорій Олександрович Потьомкін | |
---|---|
Псевдо | Гриць Нечеса |
Народився | 13 (24) вересня 1739 Чижово |
Помер | 5 (16) жовтня 1791 (52 роки)
Тіло викрадене Росією за указом Путіна під час російсько-Української війни у жовтні 2022 р. під час окупації м. Херсон |
Поховання | Катерининський собор (Херсон) |
Громадянство | Російська імперія |
Місце проживання | Москва |
Діяльність | мовознавець, військовослужбовець, політик |
Alma mater | Імператорський Московський університетd |
Знання мов | російська |
Учасник | російсько-турецька війна, Облога Хотина (1769), Битва при Ларзі, Битва при Кагулі, Російсько-турецька війна і Облога Очакова |
Роки активності | з 1762 |
Суспільний стан | аристократія |
Титул | світліший князь Таврійський, Великий гетьман Катеринославських та Чорноморських козацьких військ |
Військове звання | генерал-фельдмаршал |
Конфесія | синодальне Православ'я |
Рід | Потьомкіниd |
Батько | Олександр Васильович Потьомкін(нар.1673-пом.1743) |
Мати | Дарія Василівна Кондирева(нар.1704-пом.1780) |
Родичі | сестри: Дарія, Пелагея, Марія(пом.1774), Олена(нар.1737-пом.1769) |
У шлюбі з | Катерина ІІ |
Діти | донька Єлизавета Григорівна Тьомкіна |
Нагороди | |
Григо́рій Олекса́ндрович Потьо́мкін (нар. 13 (24) вересня 1739, Чижово — пом. 5 (16) жовтня 1791) — російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), світліший князь (1776). Великий Гетьман Катеринославських та Чорноморських козацьких військ, прозваний козаками Гриць Нечеса (у деяких селянських переказах з'являється під іменем Катеринич). У 1775 за ініціативою Потьомкіна було ліквідовано Запорізьку Січ.
Народився у селі Чижово Духовщинського повіту (тепер Смоленська область, Росія). Мати — Дарія Василівна. З 1756 навчався в Московській університетській гімназії, звідки в 1760 виключений. Військову службу розпочав у кінній гвардії. За участь у палацовому перевороті 1762, внаслідок якого Катерина ІІ здобула російський престол, отримав чин гвардійського підпоручика. В цій події Потьомкін відіграв велику роль. Тоді він отримав в якості подарунка 10 тис. рублів і 4000 кріпаків, чин підпоручика гвардії.[2] Учасник Російсько-турецької війни 1768-74, з 1768 — генерал-майор, з 1771 — генерал-поручик.
Керував анексією Російською імперією і первісним устроєм Новоросії, де володів колосальними земельними наділами і заснував ряд міст, включно з теперішніми обласними центрами Дніпром (1776), Херсоном (1778) і Миколаєвом (1789). Піднісся як фаворит, а з 8 червня 1774 року (за непідтвердженими відомостями) морганатичний чоловік Катерини II[3]. У 1784 році нагороджений чином генерал-фельдмаршала. У Петербурзі вибудував для себе Таврійський палац. З 1770 став фаворитом Катерини II, набув вирішального впливу на внутрішньо- та зовнішньополітичні справи Російської імперії. Обіймав ряд високих державних і військових посад — член Державної Ради, генерал-ад'ютант (з 1774) та генерал-фельдмаршал (з 1784), Президент Військової колегії (з 1784).
У 1772 на одній з козацьких рад Потьомкін був записаний до Кущівського куреня Коша Запорізької Січі почесним козаком під прізвиськом Грицько Нечеса, через його перуку.[4] В 1775 за ініціативою Потьомкіна було ліквідовано Запорізьку Січ. Обіймав посади: у 1774—1783 рр. генерал-губернатора Новоросійської губернії, 1775—1783 рр. — азовського губернатора, у 1783—1791 — катеринославський генерал-губернатор, з 1784 — таврійського губернатора, у 1785—1791 — астраханського губернатора, 1785—1791 — саратовського губернатора, 1787—1791 — Харківського губернатора. У 1783 Потьомкин зреалізував проєкт загарбання Криму Російською імперією, за що дістав титул «князя Таврійського».
З 1783 Потьомкін управляв новоствореним Катеринославським намісництвом, до складу якого увійшла значна частина південноукраїнських земель. Потьомкін, будучи добрим адміністратором і володіючи фактично необмеженою владою, здійснював заходи з колонізації Півдня України й Криму. 1776-го Потьомкін наказав не повертати селян-утікачів з Лівобережної та Правобережної України, чим сприяв заселенню та господарському освоєнню краю (найпаче після юридичного запровадження кріпацтва 1783 року в Лівобережжі та Слобожанщині). У період правління Потьомкіна почалося будівництво Миколаєва, Херсона, Катеринослава, Севастополя, було розпочато вивчення покладів руд і кам'яного вугілля на півдні України.
Потьомкін, розуміючи постійну загрозу російсько-турецького воєнного конфлікту (особливо після захоплення Росією території Кримського ханства) та спостерігаючи перехід колишніх запорожців на підвладні Туреччині землі[5], вважав за потрібне відновити українське козацтво. З 1783 Потьомкін вів перемовини з представниками колишньої запорізької старшини (Сидором Білим, Захарієм Чепігою) про створення нового добровільного козацького формування. В 1788-му Потьомкін підтримав проєкт В. В. Капніста про необхідність відновлення козацьких полків і сприяв організації Катеринославського козацького війська та Війська Вірних козаків (згодом — Чорноморське козацьке військо). У 1790 Потьомкіну було присвоєно титул великого гетьмана Катеринославського і Чорноморського козацького війська. 13 травня 1790 року став ініціатором створення Корпусу малоросійських піших стрільців, сформованого з українських козаків, міщан і селян для участі у війнах Російської імперії з Туреччиною та Швецією[6].
Підтримував стосунки з відомими діячами української культури — як-от Володимиром Золотницьким, Василем Рубаном, Лукою Січкарівим та іншими. У 1786 домігся затвердження проєкту відкриття університету в Катеринославі (не встиг його реалізувати). Толерантно ставився до діяльності греко-католицької церкви, підтримував єдиного в Російській імперії греко-католицького єпископа полоцького І. Лісовського.
Був головнокомандувачем російської армії впродовж російсько-турецької війни 1787-92 рр. Під час мирних російсько-турецьких перемовин 1791 Потьомкін захворів і помер на шляху з Ясс до Миколаєва у селі Корнешть[7]. Був похований у Херсоні.
Тіло викрадене Росією за указом Путіна під час російсько-Української війни у жовтні 2022 р. під час окупації м. Херсон. Навіщо ж Кремлю рештки Григорія Олександровича — невідомо. Однак, британський історик, на прізвище Монтефіоре вважає, що кістки засновника Миколаєва, Херсона та Дніпра можуть зіграти свою роль у «страхітливо грубій і видовищній виставі ультранаціоналізму».[8]
Григорій Потьомкін підпадає під закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».[9]
Пам'ятник Григорію Потьомкіну встановлений російськими окупантами у тимчасово окупованому Сімферополі.
Також погруддя Потьомкіну встановлено російськими окупантами у тимчасово окупованому Севастополі.[10]
У місті Херсон російськими окупантами було демонтовано та вивезено пам'ятник Потьомкіну[11], також було розграбоване його поховання в церкві й вивезено рештки[12].
28 грудня 2022 року демонтовано статую Григорію Потьомкіну в композиції пам'ятника «Засновникам Одеси»[13].
8 травня 2023 року в місті Миколаїв демонтовано погруддя Потьомкіну[14].
26 липня 2023 року в місті Херсон перейменовано Херсонський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня — ІІ ступеня — колегіум» № 51 ім. Г. О. Потьомкіна на «Херсонський ліцей № 51 Херсонської міської ради»[15].
У місті Херсон вулицю Потьомкінську перейменували на вулицю Михайла Грушевського.
У місті Охтирка перейменували провулок Потьомкіна на честь загиблого молодшого сержанта Василя Бичкова.
У місті Дружківка вулицю Потьомкіна перейменували на вулицю Миколи Руденка.[16]
У місті Миколаїв вулицю Потьомкінську перейменували на вулицю Марка Кропивницького.[17] Також сквер Потьомкінський перейменували на сквер Героїв Оборони Миколаєва.
У місті Снігурівка вулицю Потьомкіна перейменували на вулицю Гетьманську, як заявляє ініціатор цієї назви: "Вулицю названо на честь Богдана Хмельницького та Павла Скоропадського".
19 вересня 2024 року постановою №12043 Верховної Ради України село Потьомкине Херсонської області перейменували на село Незламне. Також село Князе-Григорівку перейменували на село Козацьку Слободу.[18]
-
Портрет князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, Йоганн Баптист Лампі старший (1751–1830)
-
Донька, Єлизавета
-
Пам'ятник Потьомкіну у місті Миколаїв (демонтовано)
-
Меморіальна дошка Потьомкіну у місті Миколаїв (демонтована 2023 року)
-
Пам'ятник Потьомкіну у місті Херсон (демонтований та вивезений до РФ)
-
Колишня могила в Херсоні у Катерининському соборі. Прах був вивезений 2022 року російськими окупантами до РФ
- 6954 Потьомкін — астероїд, названий на честь діяча[19].
[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_BNF:_платформа_відкритих_даних _—_2011. [[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]
- Панашенко В. В. Потьомкін Григорій Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 459. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Н. Ф. Сербіна. Потьомкін Григорій Олександрович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол. : Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
- Потьомкін // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Нечоса Грицько // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1135. — 1000 екз.
- Потьомкін Григорій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1456. — 1000 екз.
- Народились 24 вересня
- Народились 1739
- Померли 16 жовтня
- Померли 1791
- Поховані в Катериненському соборі
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Святого Георгія 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Святого Володимира (Російська Імперія)
- Кавалери ордена святої Анни
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Кавалери ордена Святого Станіслава
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Григорій Потьомкін
- Уродженці Смоленської області
- Поховані в Херсоні
- Генерал-фельдмаршали (Російська імперія)
- Кавалери ордена Білого Орла
- Катеринославські губернатори
- Люди, на честь яких названо астероїд
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Люди, на честь яких встановлено пам'ятні дошки
- Новоросійські губернатори
- Харківські губернатори
- Персоналії:Миколаїв
- Персоналії:Новомиргород
- Учасники російсько-турецької війни 1787—1792
- Таврійські губернатори