Поразництво
Пора́зництво[1] — це прийняття поразки без жодного опору. Занепадництво. В повсякденному вжитку поразництво має негативну конотацію і часто пов'язаний зі зрадою та песимізмом, або навіть із ситуацією, яка сприймається як безнадійна. Термін також часто використовується у військовому контексті: солдат може бути поразником, якщо він відмовляється воювати, бо вважає, що неодмінно програє або що битва заздалегідь програна.[2]
У західному світі вживається поняття дефетизму (фр. Défaitisme, від défaite — поразка), що вперше з'явилося під час Першої світової війни у Франції, як докір в систематичному живленні малодушності, свідомості безсилля і безнадійності військових дій у власних рядах. Подібні дії розглядалися урядами як ведення психологічної війни на боці супротивника, що прирівнювалося до зради й жорстоко переслідувалося за допомогою військових трибуналів.
- ↑ Пошук. Російсько-українські словники (укр.). 27 жовтня 2009. Процитовано 13 вересня 2023.
- ↑ ПОРАЗНИЦТВО — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники. goroh.pp.ua (ua) . Процитовано 13 вересня 2023.[відсутнє в джерелі]
- Поразництво // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1438-1439. — 1000 екз.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
