Поль Бія
| Поль Бія | |
|---|---|
| фр. Paul Biya | |
 | |
| Президент Камеруну | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 6 листопада 1982 |
| Попередник | Амаду Ахіджо |
| Прем'єр-міністр Камеруну | |
| 30 червня 1975 — 6 листопада 1982 | |
| Попередник | Посаду відновлено |
| Наступник | Белло Буба Майгарі |
| Народився | 13 лютого 1933SNAC Mvomeka'ad, Французький Камерун |
| Відомий як | політик |
| Країна | Камерун |
| Освіта | Паризький інститут політичних наук |
| Alma mater | Національна школа адміністрації, Інститут політичних досліджень і Паризький університет |
| Політична партія | Камерунський народний демократичний рух |
| У шлюбі з | Шанталь Бія і Jeanne-Irène Biyad |
| Діти | син: Френк[2] |
| Професія | Юрист[1] |
| Релігія | Католицизм[3] |
| Нагороди |  |
| prc.cm | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Поль Бія (фр. Paul Biya; нар. 13 лютого 1933) — камерунський політичний та державний діяч; прем'єр-міністр Камеруну (1975–1982), потім президент Камеруну (з 1982).
Поль Бія народився 3 лютого 1933 року у селі Мвомекаа. За етнічною належністю фанґ (булу)[8]. 1956 року закінчив ліцей генерала Леклерка у Камеруні, отримав диплом за спеціальністю «філософія»[9]. З червня 1956 року проходив навчання у ліцеї Луї ле Гран у Парижі, також навчався у Сорбонні[9]. 1962 року він закінчив Інститут досліджень «заморських територій» у Парижі[1]. У тому ж році Бія вступив на держслужбу, працював чиновником з особливих доручень у канцелярії президента Амаду Ахіджо, потім 1964 року його було призначено директором кабінету в Міністерстві національної освіти, молоді та культури, а 1965 року став генеральним секретарем Міністерства[8].
30 червня 1975 року Поля Бія було призначено на пост прем'єр-міністра Камеруну[8].
4 листопада 1982 року президент Амаду Ахіджо несподівано оголосив про свою відставку. 6 листопада, згідно із конституцією, Поль Бія змінив його на посту президента[8]. У серпні 1983 року Бія звинуватив Ахіджо у підготовці червневого державного перевороту[10]. 14 вересня Поль Бія став головою партії Камерунський національний союз, перейменованої 1985 року у Демократичне об'єднання камерунського народу[8].
6 квітня 1983 року урядові війська придушили спробу військового перевороту. Після цього Бія розпустив Республіканську гвардію[10]. Він переміг на президентських виборів 14 січня наступного року і був переобраний на виборах 24 квітня 1988 року з результатом 98,75 % голосів[11].
11 жовтня 1992 року у країні пройшли президентські вибори, перемогу на яких здобув Поль Бія, набравши 39,98 %[11]. 1996 року Бія був обраний терміном на рік головою Організації Африканської Єдності[8]. На президентських виборах, що пройшли 12 жовтня 1997 року, він був переобраний з результатом 92,57 % голосів[11].
11 жовтня 2007 року в країні відбулися чергові президентські вибори, за результатами яких Бія знову здобув перемогу, набравши 70,92 % голосів[11].
9 жовтня 2011 року Поля Бія було переобрано, набравши на президентських виборах 77,99 % голосів[11].
Поль Бія звинувачується багатьма в диктатурі, особливо вихідцями з колишнього англійського Камеруну. У багатьох списках сучасних диктаторів світу Бія також фігурує поряд з Мсваті III, Теодоро Обіанг Нгема Мбасогою та Робертом Мугабе[12][13]. Так, у рейтингу журналу Парад за 2009 він займає 19-у позицію в списку найгірших диктаторів світу[14].
- Список 50 чинних голів країн, що керують найдовше
- Список довгожителів — нині живих очільників держав
- ↑ а б Кто есть кто в мировой политике. — М. : Политиздат. — С. 61. — ISBN 5-250-00513-6.
- ↑ Президенти з найбільшим стажем та їхні сім'ї. Топ-10. Газета «Коммерсантъ». 02.03.2005.
- ↑ Strengthening Spiritual Ties. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 11 червня 2013.
- SNAC
.svg)
