Пергамська бібліотека

План розкопок храму Афіни та бібліотеки в Пергамі

Пергамська бібліотека  — одна з найбільших і найвідоміших бібліотек античного світу. 

Місто Пергам

Античне місто Пергам (Πέργᾰμον) було розташоване в Анатолії, на західному узбережжі Малої Азії. Тепер на цьому місці знаходиться сучасне турецьке місто  Бергама. У III–II ст. до н. е. місто було столицею Пергамського царства під владою династії Атталідів. 

За Євмена II, який уклав союз з Римською імперією, Пергам був багатим і розвинутим містом з населенням понад 200 тис. осіб. У культурному відношенні він міг би зрівнятися лише з Александрією та Антіохією. Серед його пам'яток  — знаменитий Пергамський вівтар, Асклепіум, храми Афіни та Деметри тощо. 

Історія бібліотеки

Пергамська бібліотека була заснована Євменом II  і розташовувалася в північній частині Акрополя. Вона стала другою за значенням (після Александрійської) бібліотекою античності. За свідченням Плутарха, в ній зберігалося близько 200 тис. книг. Одним з керівників бібліотеки у II в. до н. е. був Кратет (Кратес) Малльський  — грецький граматик та філософ-стоїк. Він народився в Кілікії, здобув освіту в Тарсі, а потім переїхав до Пергама, і там жив під заступництвом Євмена II і Аттала II. Тут Кратет заснував Пергамську граматичну школу — науковий центр, що був головним конкурентом Александрії. Кратета цікавили твори Гомера, зокрема деякі фрагменти його коментарів «Іліади» та «Одісеї», що були збережені схоліастами та іншими давньогрецькими письменниками. 

За свідченням Плутарха, існуванню Пергамської бібліотеки поклав кінець Марк Антоній. Він передав Клеопатрі для Александрійської бібліотеки всі 200 тис. книг, що були його весільним подарунком. Певна річ, будь-яких індексів та каталогів, які підтверджували або спростовували це свідчення та повідомляли б про точний розмір та склад бібліотеки, не збереглося. 

У Пергамській бібліотеці була велика читальна зала, оточена численними полицями. Порожній простір між зовнішніми стінами та полицями служив для циркуляції повітря. Це було зроблено з метою захисту бібліотеки від зайвої вологості в теплому кліматі Анатолії та може розглядатися як одна з перших технологій збереження рукописів. У головній читальній залі стояла статуя Афіни, богині мудрості. 

Пергамент

Винахід та сама назва пергаменту пов'язана з Пергамською бібліотекою. Коли Птолемей V заборонив експорт папірусу з Єгипту, Євмен II наказав знайти альтернативний матеріал для письма. Так почалася розробка технології виробництва пергаменту, який робили з тонких шматків овечої або козячої шкіри. Незважаючи на свою дорожнечу, пергамент зменшив залежність інших країн від експорту єгипетських папірусів. Надалі цей винахід зіграв величезну роль у збереженні античної культури та розповсюдженні європейської науки й культури загалом. 

Література

• Lionell Casson, Libraries in the Ancient World, Yale University Press (2001), ISBN 978-0-300-09721-4.
• Harald Mielsch: Die Bibliothek und die Kunstsammlungen der Könige von Pergamon. In: Archäologischer Anzeiger 1995, S. 765-779
• Wolfram Hoepfner: Zu griechischen Bibliotheken und Bücherschränken. In: Archäologischer Anzeiger 1996, S. 25-36
• Severin Corsten, Stephan Füssel, Günther Pflug (Hrsg.): Lexikon des gesamten Buchwesens. Bd. 5. Hiersemann, Stuttgart 1999, ISBN 3-7772-9904-9
• Wolfram Hoepfner: Die Bibliothek Eumenes' II. in Pergamon. In: Wolfram Hoepfner (Hrsg.): Antike Bibliotheken. Zabern, Mainz 2002, ISBN 3-8053-2846-X, S. 31–38;
• Volker Michael Strocka|Volker M. Strocka: Noch einmal zur Bibliothek von Pergamon. In: Archäologischer Anzeiger 2000, S. 155–165.