Патент на програмне забезпечення
 |
| Патентне право |
|---|
| Об'єкти патентування |
| Винахід • Корисна модель • Промисловий зразок • Селекційне досягнення • Патент на програмне забезпечення • Біологічний патент • Генетичний патент • Патент на бізнес-метод • Податковий патент • Фармацевтичний патент |
| Охоронні документи |
| Патент • Авторське свідоцтво |
| Патентні законодавства різних країн |
| Патентне право України • Патентне право Росії • Патентне право США • Патентне право Китаю • Патентне право Білорусі • Патентне право Казахстану • Патентне право Німеччини |
| Міжнародні договори і конвенції |
| Паризька конвенція 1883 року • Договір про патентну кооперацію • Євразійська патентна конвенція • Європейська патентна конвенція • Договір про патентне право |
| Патентні відомства і організації |
| Всесвітня організація інтелектуальної власності • Державна служба інтелектуальної власності України • Європейська патентна організація • Євразійська патентна організація |
| Інше |
| Історія патентного права • Патентний повірений • Критика патентів • Відкритий патент |
Патент на програмне забезпечення (або програмний патент) — правовий захист математичних і алгоритмічних методів, що містяться в програмному забезпеченні.
Аргументи захисників програмних патентів такі:
- Захист складного ПЗ від наслідувачів, яким не потрібно витрачати час і гроші на проектні роботи;
- Захист винахідників-одинаків від великих компаній;
- Завдяки важкодоступності запатентованих технологій з'являються досконаліші технології.
Програми і бази даних захищаються в основному авторським правом. Це дає конкретній реалізації програми правову охорону від несанкціонованого використання. У більшості країн термін такої охорони становить 70 років з дня смерті автора.
У деяких країнах дозволено охороняти ПЗ за допомогою механізмів патентного права. Програмні патенти, як і будь-які патенти, даються на більш короткий термін (зазвичай близько 20 років), але при цьому захищають ідеї, закладені в реалізації даної технології.
На думку супротивників програмних патентів, виграш конкретної особи від програмного патенту малий, порівняно зі збитками для суспільства в цілому. Механізм програмних патентів критикується за такими статтями:
Комп'ютерні технології — дуже молода галузь. За 20 років захисту технологія встигає застаріти і стає практично непотрібною. Зокрема, коли в 2003 році в більшості країн пройшов термін патенту на LZW, за ним залишилася тільки одна ніша — формат GIF, що застосовується для коротких анімацій (MNG через складність стандартом не став).
Патенти з самого початку були призначені для того, щоб стимулювати виведення винаходів з комерційної таємниці. У програмних патентах винахід описаний настільки загальними фразами, що за патентом неможливо відновити принцип дії програми. Тобто, технологія патентується, але залишається засекреченою..
Багато патентів на ПЗ покривають не внутрішню реалізацію («як вирішити завдання»), а постановку задачі, або метод ведення справ («як воно виглядає з боку користувача»). Іншими словами, кожен, хто намагається вирішити завдання (нехай навіть іншими методами), ризикує бути засуженним. Зокрема:
- Комп'ютер в автомобільному відсіку для магнітоли (Microsoft);
- Покупки одним клацанням в інтернет-магазині (Amazon);
- Плагіни браузера — зовнішні програмні модулі, які вміють виконувати різні види медіаконтенту (QuickTime, Adobe Flash). Втім, для даного патенту знайшли обхідний шлях — браузеру достатньо не приймати введення клавіатурою/мишею, поки користувач не виділить плагін, клацнувши по ньому.
Якщо патентована технологія стає стандартом, немає можливості вирішити цю задачу більш оптимальним способом — рішення буде несумісне зі стандартом. Залишається тільки реалізовувати — і платити патентовласникам. Приклади:
Навіть якщо непатентовані альтернативи одержують загальне застосування (як PNG), розробникам доводиться підтримувати відразу декілька форматів — патентований і вільний.
Малі витрати на основні фонди
[ред. | ред. код]Щоб реалізувати патент, пов'язаний з автомобілями, потрібна як мінімум лінія з виробництва автомобільних деталей. Щоб реалізувати програмний патент, потрібен лише комп'ютер. Бюджет багатьох комерційних програм не перевищує 100 тисяч доларів; opensource-спільнота найчастіше обходиться домашніми комп'ютерами і вільним часом — при такому обігу коштів немає можливості платити мита і штрафи, а також містити в штаті патентних фахівців.
Тому програмні патенти часто порівнюють з мінним полем, яке великі компанії створюють дрібним.
Комп'ютерні фахівці далекі від паперової роботи — і, навпаки, небагато юристів добре розбираються в комп'ютерній техніці. Тому в усьому світі патентні бюро та суди часто виносять некомпетентні рішення — аж до патентів на тривіальні речі.
У розпорядженні великих компаній величезні патентні портфелі, що містять тисячі програмних патентів. Якщо одинак наважиться засудити компанію, та, швидше за все, висуне зустрічний патентний позов — і справа закінчиться нічим, а то й програшем одинака.
Таким чином, програмні патенти явно вигідні великим компаніям: вони захищають їх від наслідувачів, але не дають винахідникам-одинакам захисту від «акул бізнесу». Втім, саме у програмних патентах найкраще почувають себе патентні тролі — компанії, котрі нічого не виробляють (і тому невразливі для зустрічних патентних позовів) та мають прибуток за рахунок патентних відрахувань.