Перейти до вмісту

Палажченко Олексій Овсійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Палажченко Олексій Овсійович
Народився23 березня 1924(1924-03-23)
Вікторове
Помер28 березня 1979(1979-03-28) (55 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
Діяльністьписьменник
Alma materГлухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка і Київський інститут політології та соціального управління
Роки активностіз 1939
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За відвагу» медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Відня» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» медаль «За визволення Праги»

Олексій Овсійович Палажченко (нар. 23 березня 1924, Вікторове — пом. 28 березня 1979, Київ) — український радянський поет, письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 23 березня 1924 року в селі Вікторовому Глухівської округи УСРР (тепер Шосткинський район Сумської області, Україна) в бідній селянській сім'ї.

Під час німецько-радянської війни був підпільником, партизаном у з'єднанні Сидора Ковпака. 1943 року був важко поранений і евакуйонований у Москву. Після одужання і до кінця війни в Червоній армії. Член ВКП(б) з 1944 року.

В 1949 році закінчив Глухівський учительський інститут, в 1958 році — відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК Компартії України. Працював відповідальним секретарем журналу «Радянська Україна», викладачем української мови та літератури, редактором Ямпільської районної газети «Шлях соціалізму», у редакції журналу «Радуга», у Міністерстві освіти УРСР.

Могила Олексія Палажченка.

Помер у Києві 28 березня 1979 року. Похований на Байковому старому кладовищі (стара частина). Автори надгробного пам'ятника — скульптор Орлов М. Д. і син — Палажченко В. О.

Творчість

[ред. | ред. код]
  • збірки віршів:
    • «Путивляночка» (1956);
    • «Зелений гомін» (1958);
    • «На полі честі» (1971);
  • повість «Подвиг комісара» (1970);
  • нариси:
    • «Марія Савченко» (1960);
    • «Там, де жили Кайдаші» (1961);
    • «З вогнем Прометея у серці» (1966);
    • «Серце мужнє і пісенне» (1973).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений

Перший лауреат Сумської обласної премії імені Пилипа Рудя (1969).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Пам'ять народу.(рос.)

Література

[ред. | ред. код]