ПВК «Редут»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПВК «Редут»
рос. ЧВК «Редут»
На службі2018—дотепер
КраїнаРосія Росія
Належність ГРУ РФ
ВидСухопутні війська
ТипПВК
Чисельністьдо 200—300 (2019)

2000 (2022)

7000—25000 (2023)
Гарнізон/ШтабКубинка, Тригуляй
Війни/битвиІнтервенція Росії в Сирію
Російсько-українська війна Повстання джихадистів у Буркіна-Фасо

Приватна військова компанія «Редут», також відома як ПВК «Щит»[1][2] (рос. Частная военная компания «Редут», ЧВК «Щит») — російське незаконне збройне формування, що комплектується найманцями. Використовувалося для контролю об'єктів нафтогазової галузі в Сирії та для підготовки російського вторгнення в Україну. З лютого 2022 року бере безпосередню участь у війні проти України.

Історія

[ред. | ред. код]

ПВК створено 2018 року на базі 45-ї бригади спеціального призначення, вихідці з якої обіймають керівні посади в компанії. Про тісний зв'язок між ПВК та 45 ОБрСпП свідчить також той факт, що база «Редуту» в Кубинці знаходиться безпосередньо поруч із територією даної військової частини.[3]

Інша база ПВК знаходиться поблизу Тамбова, на території 16-ої бригади спецпризначення. Там же, на полігоні «Тригуляй», проводиться тренування новобранців. Військовослужбовці цієї частини виступають у ролі кураторів для деяких формувань Редуту та спільно з ними брали участь у військових операціях і воєнних злочинах.

Одним із засновників ПВК є колишній військовослужбовець РФ Ігор Саліков[4].
Станом на 2019 рік чисельність ПВК «Щит» становила не більше 200—300 найманців.[2][5]

Напередодні повномасштабного вторгнення в Україну, чисельність ПВК значно зросла завдяки створенню низки нових підрозділів та продовжила збільшуватися протягом війни. Британська розвідка, станом на кінець 2023 оцінювала кількість бійців ПВК у понад 7 тисяч, тоді як за даними українських журналістів, загальна чисельність усіх загонів «Редуту», може сягати 25 тисяч найманців.[6][7]

Редут не є приватною військовою компанією у звичному розумінні. Це скоріше система рекрутингу добровольців: новобранці підписують договір із неіснуючою компанією, приписуються до військових частин і в підсумку отримують гроші від міністерства оборони. Нерідко такі частини є «віртуальними» та існують лише на папері. Основна відмінність Редуту від інших добровольчих формувань РФ полягає у відсутності офіційних контрактів з Міноборони чи росгвардією, що дає можливість найманцям достроково розірвати контракт, уникнувши при цьому відповідальності за дезертирство або невиконання наказів.[7]

Вербування в'язнів

[ред. | ред. код]

Починаючи з літа 2023 року, командири Редуту вербують до лав ПВК ув'язнених російських колоній, які підписали контракти із міноборони РФ та були направлені у тренувальні табори чи на передову. Як правило, в'язні потрапляють до окремої роти в одному із 5 загонів Редуту: «Ветерани», «Рись», «Тигри», «Вовки» або «Північ».
Журналістам «Системи» на основі відкритих джерел та розмов із родичами вдалося встановити імена 32 таких в'язнів. Загальна кількість завербованних ПВК зеків станом на осінь 2023 оцінювалась у понад тисячу осіб.[8]

Склад

[ред. | ред. код]

Структура

[ред. | ред. код]

До складу ПВК входять десятки підрозділів, які поділяються на декілька основних категорій:[7]

Підрозділи 16-ої бригади спецпризначення

[ред. | ред. код]
  • Розвідувально-диверсійний загін (з 2023 — бригада) «Вовки»
  • Розвідувально-диверсійний загін «Тигри»
  • Загін «Вітер 117»
  • Загін «Невський»

Підрозділи союзу добровольців Донбасу

[ред. | ред. код]
  • Розвідувально-штурмова бригада імені святого Георгія
    • Загін «Зубр»
    • Загін «Херсон»
    • Загін «Артдивізіон»
    • Загін «Вихор»
  • Загін «Північ»
  • Загін «Центр»

«Козацькі» підрозділи

[ред. | ред. код]
  • Бригада «Дон»
    • Батальйон «Лістань»
  • Бригада «Скіф»

Інші формування

[ред. | ред. код]

До кінця 2022 року за допомогою системи «Редут» також комплектувалися і неонацистські угрупування ДШРГ «Русич» та «Імперський легіон».

Участь у бойових діях

[ред. | ред. код]

Російська інтервенція в Сирію

[ред. | ред. код]

У Сирії загони найманців «Редуту» чисельністю 25—30 осіб охороняли декілька об'єктів компанії «Стройтрансгаз», що контролюється структурами російського бізнесмена Геннадія Тимченка.[3]
15 червня 2019 терористами було підірвано автомобіль в районі Пальміри. Група бійців ПВК, що вирушила на місце вибуху задля встановлення обставин потрапила під мінометний обстріл, у ході якого троє найманців загинули та один зазнав поранень.[9] Серед загиблих виявились 2 колишніх бойовиків «ЛНР», що брали участь у війні на сході України.[10]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

Перші розвідувальні загони найманців «Редуту» почали прибувати в ОРДЛО ще на рубежі 2021—2022 років. Крім того, у середині лютого кількасот бойовиків розвідувально-диверсійного загону «Вовки» були направлені до білоруської частини Чорнобильської зони відчуження.
У ніч на 23 лютого 2022 року група редутівців перейшла Сіверський Донець поблизу Станиці Луганської та провела розвідку в тилу українських військ.
Відразу після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, керівництво ПВК спішно розпочало масштабне вербування найманців для участі у війні, в рамках якого навіть роздрукували так звані «чорні списки» (списки осіб, що не пройшли співбесіду до ПВК та колишніх найманців, що були з неї звільнені). Численні новостворені загони ПВК взяли участь у бойових діях одразу на багатьох напрямках: Київському, Харківському, Донецькому та Луганському.
На початку березня 2022 року, у Київській області внаслідок поганої координації російських військ, дві колони ПВК, сприйнявши одна одну за противника, влаштували між собою перестрілку, в ході якої був поранений командир одного із загонів «Редуту» Іван Міхеєв, позивний «Сєвєр». 20 березня «Сєвєр» від отриманих поранень помер у госпіталі.[7][11]

Наприкінці березня російські війська розпочали відступ із півночі України. Підрозділи «Редуту», що прикривали відхід сил 36-ї загальновійськової армії ЗС РФ були виведені з Київської області в Білорусь та згодом перекинуті на Харківський напрямок.

22 червня ударом РСЗВ був знищений штаб РДЗ «Вовки» у селі Олександрівка Ізюмського району. Згодом полонені розповіли, що внаслідок обстрілу загинули 16 бойовиків.[12]
10 вересня у Харківській області українські військові із розвідгрупи «Барс» 25-ї повітрянодесантної бригади влаштували засідку на російську колону та взяли у полон двох найманців-громадян Узбекистану. За словами полонених, обидва були завербовані в ПВК у Москві.[13][14]
19 вересня 2022 року поблизу Лимана було взято у полон громадянина Білорусі, що в липні 2022 підписав контракт із ПВК «Редут». 6 жовтня СБУ повідомила йому про оголошення підозри у найманстві.[15]На початку 2023 року низка підрозділів Редуту, зокрема 60-та ОДШБр «Ветерани» та ПВК «Потік» були направлені до околиць Авдіївки та Бахмута.

6 червня 2023, одразу 8 бойовиків бригади «Ветерани» були взяті в полон бійцями 127-ої бригади ТрО поблизу Бахмута.[16]

18 січня 2024 найманці загону «Тигри» за підтримки «Ветеранів» провели операцію із захоплення району комплексу «Царська Охота» в Авдіївці, під час якої 150 бойовиків, після проведення підготовчих інженерних робіт, пройшли понад 2 кілометри підземною водопровідною трубою у тил ЗСУ та, заставши зненацька український гарнізон, змогли взяти позиції під свій контроль.[17][18] Наприкінці січня стало відомо про ліквідацію Павла «Піонера» Фролова – командира батальйону Редуту, який займався плануванням цієї операції. За даними російських ЗМІ, Фролов загинув, підірвавшись на міні, так і не доживши до прориву української оборони.[19]

Буркіна-Фасо

[ред. | ред. код]

У травні 2024 року група бійців 81-ї добровольчої бригади «Ведмеді» чисельністю у 100 осіб була направлена до Буркіна-Фасо на підтримку військової хунти капітана Ібрагіма Траоре. Наприкінці серпня найманці покинули країну та були перекинуті до Курської області для відбиття наступу ЗСУ.[20]

Воєнні злочини

[ред. | ред. код]

Відомо про участь найманців «Редуту» у катуваннях та вбивствах мирних жителів, зокрема, ветеранів війни на сході України. Так, 11 жовтня 2022 року СБУ повідомила про взяття у полон на Харківщині російської ДРГ, у складі якої були 2 військових 16-ї бригади спецпризначення ЗС РФ та двоє бійців ПВК «Редут». Полонені зізналися про причетність до катування цивільних у смт Борова. На місці злочину, на території бази відпочинку «Світло Шахтаря», поліцейські виявили катувальну яму із тілами двох чоловіків зі слідами тортур. За інформацією Національної поліції, у тій же ямі було закатовано ветерана АТО Сергія Авдєєва.[21]

Командування

[ред. | ред. код]

За даними ЗМІ, імовірним керівником ПВК є майор Костянтин Мірзаянц, колишній заступник командира 45-го полку ПДВ.[5][11]

Втрати

[ред. | ред. код]

Із відкритих джерел відомо про деякі втрати ПВК у Сирії та Україні:

Російська інтервенція в Сирію

[ред. | ред. код]
п/п Прізвище, ім'я, по-батькові підрозділ/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Хонда Давид Петрович («Шаман»)[5] 10.10.1977[22] 15.06.2019 Пальміра
2. Лиховських Олексій Олексійович («Танкіст»)[5] 30.09.1986[23] 15.06.2019 Пальміра
3. «Кайрат»[5] 15.06.2019 Пальміра

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
п/п Прізвище, ім'я, по-батькові підрозділ/посада Дата народження Дата смерті Місце смерті
1. Міхеєв Іван Павлович («Сєвєр»)[11][24] командир загону,
підполковник		 05.03.1984 20.03.2022 Смертельно поранений поблизу Києва
2. Матлаєв Артем[25][26] РДЗ «Вовки», оператор БПЛА,
капітан-лейтенант запасу		 07.09.2022 Балаклія
3. Нестеренко Роман Володимирович[27] старший лейтенант запасу 27.05.1982 08.09.2022 Балаклія
4. Саїтов Дамір («Кабан»)[28] РДЗ «Вовки» 09.2022 Балаклія

Згідно трофейним документам, втрати РДО «Вовки» зі складу Редуту в боях за Київ у лютому-березні 2022 склали: 3 убитих, 1 зниклий безвісти та не менше 8 поранених. Станом на перше липня, кількість убитих зросла до 21, а поранених – до 84. Таким чином, менш ніж за 5 місяців участі у війні, загін втратив 37% особового складу.[7][12]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Хитрість «Редут»: як ГРУ створило фантомну «ЧВК» для вербування тисяч росіян на війну проти України. radiosvoboda.org (укр.).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ (рос.) Как слесари и охранники зарабатывают в Сирии полмиллиона в месяц. ura.news. Процитовано 3 грудня 2022.
  2. ↑ а б Спецслужби Лукашенко засилають агентуру до російських ПВК. Сповідь полоненого найманця (ВІДЕО) |. Inshe.tv. 25 листопада 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  3. ↑ а б (рос.) В Сирии убиты трое наемников из российской ЧВК «Щит». Она занимается охраной объектов, принадлежащих Геннадию Тимченко. Meduza. 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  4. ↑ Єгошина, Валерія (19 грудня 2023). Російський військовий звернувся до МКС, він пов’язаний із «ПВК Редут» – «Схеми». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 грудня 2023.
  5. ↑ а б в г д (рос.) Без «Щита». Новая газета. 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  6. ↑ У розвідці Британії озвучили чисельність російської ПВК Редут. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 5 вересня 2024.
  7. ↑ а б в г д В. Єгошина, К. Толстякова, Є. Сурначова, Д. Бєловодьєв. Хитрість «Редут». Розслідування «Схем» і «Системи». Радіо Свобода (рос.).
  8. ↑ "ЧВК "Редут" массово вербует российских заключенных после ухода "Вагнера". На фронт "компания" отправила уже более тысячи осужденных. Настоящее Время (рос.). 11 жовтня 2023. Процитовано 5 вересня 2024.
  9. ↑ (рос.) «Новая газета» узнала о гибели в Сирии трех бойцов новой российской ЧВК «Щит». 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  10. ↑ У Сирії загинули військові з російської ПВК «Щит», які раніше воювали на Донбасі. Укрінформ. 29 липня 2019. Процитовано 3 грудня 2022.
  11. ↑ а б в (рос.) Расследование «Медузы» о наемниках на войне в Украине. Meduza. 13 липня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  12. ↑ а б Радіо Свобода (10 жовтня 2023), Таємниці російських найманців: відео з телефонів, бої та злочини, зізнання полонених | ПВК «Редут», процитовано 5 вересня 2024
  13. ↑ Узбекистан питає, чи правда у полон під Балаклією потрапили два узбеки. Українська правда (укр.). 15 вересня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  14. ↑ Вбивча засідка розвідгрупи «Барса» 25-ої бригади на російську колону під Балаклією, допит полонених., Ютуб, процитовано 6 грудня 2022
  15. ↑ ЗСУ захопили у полон білоруса, що воював в складі російської ПВК. SVOBODA.FM. 6 жовтня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
  16. ↑ ©2007- 2024; група "Об'єктив", ТОВ "Медіа; Свободи, Майдан (6 червня 2023). Харківські тероборонівці взяли в полон росіян із ПВК “Ветеран” (відео). www.objectiv.tv (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  17. ↑ Newformat.info (25 січня 2024). Окупанти захопили позиції на півдні Авдіївки. НОВИЙ ФОРМАТ (укр.). Процитовано 6 вересня 2024.
  18. ↑ «Царская охота» под Авдеевкой. aktualno21.
  19. ↑ Gazeta.ua (3 лютого 2024). На Херсонщині підірвався на міні командир російської ПВК "Редут". Gazeta.ua (укр.). Процитовано 5 вересня 2024.
  20. ↑ Із Буркіна-Фасо виходять бійці російського ПВК "Ведмідь". Їх перекидають на Курськ — Le Monde. suspilne.media.
  21. ↑ Не лише «Вагнер». Трьох бійців російської ПВК «Редут» засудили за найманство та воєнні злочини. Ґрати. Процитовано 22 лютого 2023.
  22. ↑ NSA. Хонда Давид Петрович. Миротворець (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  23. ↑ XUNTA. Лиховских Алексей Алексеевич. Миротворець (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  24. ↑ SBU. Михеев Иван Павлович. Миротворець (рос.). Процитовано 8 березня 2023.
  25. ↑ (рос.) В Мостовском районе похоронили военного, который в августе ушел в ЧВК и почти сразу погиб. 93.ru - новости Краснодара. 21 лютого 2023. Процитовано 8 березня 2023.
  26. ↑ (рос.) Данные о погибших в Украине: еще 28 военных с Юга России и Северного Кавказа. RFE/RL. Процитовано 8 березня 2023.
  27. ↑ Нестеренко Роман Владимирович // Poteru.net
  28. ↑ (рос.) Семья погибшего бойца частной военной компании осталась без выплат в Челябинской области. Информационное агентство «Европейско-Азиатские Новости». Процитовано 8 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ПВК_«Редут»&oldid=43532346