Перейти до вмісту

Отченашко Георгій Федорович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Отченашко Георгій Федорович
Народження21 грудня 1934(1934-12-21) (90 років)
Макіївка, Сталінська область, Українська СРР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
 Німеччина
Жанрпортрет, натюрморт і пейзаж
НавчанняРостовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1959) і Київський державний художній інститут (1965)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительПопов Микола Тарасович, Сльота Петро Дорофійович і Трохименко Карпо Дем'янович
ПрацівникДонбаська національна академія будівництва і архітектури
ЧленСпілка радянських художників України
Сайтart-go.de

CMNS: Отченашко Георгій Федорович у Вікісховищі

Георгій Федорович Отчена́шко (нар. 21 грудня 1934, Макіївка) — український і німецький живописець; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 грудня 1934 року в місті Макіївці (нині Донецька область, Україна) в робітничій сім'ї. Протягом 1952—1955 років навчався у Єлецькому художньому училищі; у 1957—1959 роках продовжив здобувати мистецьку освіту в Ростовському художньому училищі та у 1960—965 роках — у Київському художньому інституті, де його викладачами були Микола Попов, Петро Сльота, Карпо Трохименко[1].

Протягом 1968—1969 років викладав малювання у Макіївському інженерно-будівельному інституті; у 1970—1994 роках працював художником на Донецькому художньо-виробничому комбінаті. Одночасно протягом 1965—1979 років очолював організовану ним місцеву студію образотворчого мистецтва та після її реорганізації у художню школу в 1979—1982 роках був її директором[1]. У 1974 році нагороджений пам'ятною медаллю «Меморіал Рєпіна»[1]. Мешкав у Макіївці в будинку на вулиці Леніна, квартал 1—1А, 7, квартира № 57[2] та у будинку на кварталі 763, 17, квартира № 71[3].

З 1994 року — у Німеччині. Мешкає в Берліні[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузі станкового живопису, автор натюрмортів, пейзажів, портретів. Серед робіт:

  • «Доменщики. Після плавки» (1967);
  • «Натюрморт із соняхами» (1968);
  • «Важкі роки» (1970);
  • «Почесний металург А. Ар­тем'єв із дочкою» (1972);
  • «Трускавець» (1972);
  • «Рита» (1973);
  • «Сон солдата» (1974);
  • «Микола Іванович, майстер мартенівської печі № 1» (1975);
  • «Металург В. Решетилов» (1975);
  • «Поет М. Фролов» (1977);
  • «Зима» (1977);
  • «Палех» (1978);
  • «Шахтар» (1982);
  • «Три старі верби» (1983);
  • «Зимовий ранок» (1984);
  • «Теплий вечір» (1986);
  • «Туманний ранок» (1986);
  • «Узимку в Седневі» (1986);
  • «Соняшники» (1986);
  • «Натюрморт із гарбузом» (1988);
  • «Людина і світ» (1990);
  • «Льодохід на Волзі» (1990);
  • «Автопортрет із пташками» (1990);
  • «У зимовому парку» (1992);
  • «Коні і яблуні восени» (1994);
  • «Червоні та блакитні квіти» (1996);
  • «На річці Майн» (1996);
  • «Вольфґанґ Бьоль — філософ» (2001);
  • «Липень. Берлін» (2001);
  • «Тепла осінь» (2004);
  • «Між минулим i майбутнім» (2005);
  • «Хризантеми» (2006);
  • «Ольга Логовитська» (2007).
«Трускавець»
«Палех»
«Три старі верби»
«Зимовий ранок»
«Теплий вечір»
«Туманний ранок»
«Узимку в Седневі»
«Соняшники»

Брав участь у багатьох творчих виїздах, зокрема у 1987 році з групою Спілки художників СРСР подорожував містами Індії та Непалу[5]; відвідав Балтійські країни, Чехословаччину, Польщу, Францію, Італію, Німеччину[3].

Учасник багатьох республіканських виставок. Значна кількість його робіт знаходиться в музеях України або придбана приватними колекціонерами[5].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]