Отто Лансель
Отто Лансель | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Otto Lancelle | ||||||||||||||
Народження | 27 березня 1885 Ксантен, Рейнська провінція | |||||||||||||
Смерть | 3 липня 1941 (56 років) Краслава, Латвійська РСР | |||||||||||||
Поховання | Friedhof Garmischd | |||||||||||||
Країна | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх | |||||||||||||
Приналежність | Райхсгеер Вермахт | |||||||||||||
Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||||||||||||
Рід військ | артилерія, піхота | |||||||||||||
Роки служби | 1905–1941 | |||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||||||
Звання | Генерал-лейтенант | |||||||||||||
Командування | 121-ша піхотна дивізія | |||||||||||||
Війни / битви | ||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||
Отто Лансель у Вікісховищі |
Отто Лансель (нім. Otto Lancelle; нар. 27 березня 1885, Ксантен, Рейнська провінція — пом. 3 липня 1941, Краслава, Латвійська РСР) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (посмертно, 1941) Вермахту. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (посмертно, 1941). Учасник Першої та Другої світових війн.
Отто Лансель народився 27 березня 1885 в місті Ксантен у Рейнській провінції.
Військова кар'єра
- 1 квітня 1905 — зее-кадет
- 18 квітня 1905 — фанен-юнкер
- 27 січня 1907 — лейтенант
- 8 липня 1914 — обер-лейтенант
- 3 квітня 1915 — гауптман
- 31 березня 1920 — майор
- 1 жовтня 1935 — майор
- 20 квітня 1936 — оберст-лейтенант
- 1 січня 1939 — оберст
- 1 лютого 1941 — генерал-майор
- 21 липня 1941 — генерал-лейтенант посмертно
1 квітня 1905 вступив до Військово-морського училища, але в грудні перевівся до сухопутних військ. Зарахований фанен-юнкером 43-го полку польової артилерії у Везелі. 27 січня 1907 отримав перше офіцерське звання лейтенант, служив інструктором в артилерійській школі.
Напередодні Першої світової війни став командиром взводу 5-ї батареї 6-го гвардійського полку польової артилерії, на чолі якого узяв участь у бойових діях спочатку на Східному, а пізніше на Західному фронті. З жовтня 1914 командир батареї. Двічі поранений літом 1915 року в боях у Франції. З грудня 1915 по лютий 1917 командир артилерійського дивізіону на російсько-німецькому фронті. З лютого 1917 до капітуляції Німеччини у війні на різних командних, викладацьких та штабних посадах в артилерії. 9 жовтня 1918 року за бойові заслуги нагороджений вищим орденом Німецької імперії Pour le Mérite.
У післявоєнний час займав низку посад в артилерійських частинах та школах, але врешті-решт 31 березня 1920 року був звільнений через те, що відмовився присягнути на вірність Веймарській республіці. Взимку 1920 приєднався до Сталевого шолому в Айленбурзі, тривалий час перебував у різних парамілітарних організаціях ультраправого толку. У 1923 вступив до НСДАП та в листопаді 1923 взяв активну участь у Пивному путчі Гітлера.
З 1924 до 1935 на вищих посадах у СА та Імперській службі праці. 1 жовтня 1935 відновився в лавах Збройних сил Третього Рейха, у званні майор. Служив у штабі 7-го артилерійського полку 7-ї піхотної дивізії. З 1 квітня 1938 командир 43-го, а з 10 листопада 1938 — 115-го артилерійських полків 46-ї піхотної дивізії Вермахту. З 1 вересня 1939 воєнний комендант Франкфурта-на-Одері, але вже через два місяці повернувся командиром артилерійської частини.
6 травня 1941 призначений командиром 121-ї піхотної дивізії II-го армійського корпусу, з якою вступив у війну з Радянським Союзом. З 22 червня 1941 року на північному фланзі фронту, прикордонні бої в Литві та Латвії. 3 липня 1941 року під час переправи німецьких військ через Західну Двіну в Краславі (Латвійська РСР) загинув від пострілу радянського снайпера.
21 липня 1941 року посмертно присвоєне військове звання генерал-лейтенант та нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
- Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами (14 серпня 1917)
- Pour le Mérite (9 жовтня 1918)
- Німецький імперський спортивний знак
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Лицарський хрест Залізного хреста (27 липня 1941; посмертно)
- Георг-Вільгельм Постель
- Фрідріх-Вільгельм Нойманн
- Гельмут Пріесс
- Дітріх фон Мюллер
- Венд фон Вітерсхайм
- Ернст Гюнтер Бааде
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
- Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
- Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
- MacLean, French L. Quiet Flows the Rhine: German General Officer Casualties in World War II. J.J. Fedorowicz Publishing, Winnipeg, Canada, 1996
- Deutscher Arbeitsdienst. Heft 7 vom 18. Februar 1934.
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
- Prominente ohne Maske — Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
- Generalleutnant Otto Quirin Lancelle. на geocities.ws. (англ.)
- Lancelle, Otto — нагороди генерала-лейтенанта Ланселя (англ.)
- Lancelle, Otto Quirin