Останній з могікан (роман)
Автор | Джеймс Фенімор КуперЄврейська_національна_й_університетська_бібліотека |
---|---|
Назва мовою оригіналу | The Last of the Mohicans |
Мова | англійська |
Серія | Пенталогія про Шкіряну Панчоху |
Жанр | історичний роман пригодницький роман |
Місце | США |
Видано | лютий 1824 |
Перекладач(і) | Юліян Редько (1924) Микола Іванов (1938) Ростислав Доценко (1969) Ірина Муращик (2001) Анастасія Марченко (2010[1] |
Попередній твір | Піонери |
У «Гутенберзі» | 940 |
«Оста́нній з могіка́н» (англ. The Last of the Mohicans) — історичний роман американського письменника Джеймса Фенімора Купера, опублікований в 1826 році. Друга книга в пенталогії про Шкіряну Панчоху (як за датою публікації, так і за хронологією епопеї), в якій Купер оповідає про життя на американському фронтирі і одним з перших зображує своєрідність духовного світу і звичаїв північноамериканських індіанців.
Події, змальовані у романі, відбуваються в 1757 році, під час Франко-індіанської війни (Семирічної війни), коли Франція і Велика Британія боролися за контроль над північноамериканськими колоніями. Під час цієї війни французи закликали союзницькі індіанські племена до боротьби з численнішими британськими колоністами.
Головного героя роману — Ункаса — Купер назвав на честь реального Ункаса[en] (1588—1683), вождя-сахема племені мохеган[en] (не плутати з могіканами), який був союзником англійців у 17 столітті в Коннектикуті.
- Чингачгук — останній вождь індіанського племені могікан; провідник для подорожуючих сестер Мунро і батько Ункаса.[3]
- Ункас — син Чингачгука і останній з могікан (останній чистокровний могіканин).[4]
- Натті Бампо / Соколине Око — «американський герой» і провідник сестер Мунро, прийомний син Чингачгука. Також відомий серед індіанців і французів як «Довгий Карабін» через свою довгу гвинтівку і навички стрільби.
- Кора Мунро — темноволоса дочка полковника Мунро. Її мати, з якою Мунро одружився у Вест-Індії, була мулаткою[5].
- Еліс Мунро — молодша сестра Кори, дочка Еліс Грем, яка була коханням Мунро, коли він був молодий.
- Магуа — лідер гуронів і головний лиходій в романі, вигнаний зі свого племені за пияцтво. Також відомий як «Хитра Лисиця».
За романом було знято близько 20 повнометражних фільмів, серіалів та мультфільмів[6][7].
Рік | Країни | Назва українською | Оригінальна назва | Режисери |
---|---|---|---|---|
1909 | США | Шкіряна Панчоха | Leather Stocking | Девід Ворк Гріффіт |
1911 | США | Останній з могікан | The Last of the Mohicans | Едвін Танхаусер |
1920 | Веймарська республіка | Шкіряна Панчоха | Lederstrumpf | Артур Веллін |
1920 | США | Останній з могікан | The Last of the Mohicans | Кларенс Браун, Морес Турнер |
1932 | США | Останній з могікан (серіал) | The Last of the Mohicans | Форд Біб, Вільям Рівз Ізон |
1936 | США | Останній з могікан | The Last of the Mohicans | Джордж Б. Сейтц |
1947 | США | Останній з червоношкірих | The Last of the Redmen | Джордж Шерман |
1948 | США | Повернення могікан | The Return of the Mohicans | Серіал 1932 року, ущільнений у повнометражний фільм |
1950 | США | Стежка ірокезів | The Iroquois Trail | Філ Карлсон |
1957 | Канада | Соколине Око та останній з могікан (серіал) | Hawkeye and the Last of the Mohicans | Сем Ньюфілд, Сідні Салков |
1965 | Іспанія, Італія | Осінь могікан | L'ultimo dei Mohicani / Uncas, el fin de una raza | Матео Кано |
1965 | ФРН, Італія, Іспанія | Останній з могікан | Der Letzte Mohikaner / La Valle delle ombre rosse | Гаральд Райнль |
1969 | Румунія, НДР | Останній з могікан | Ultimul mohican | Жан Древіль, П'єр Гаспар-Юі, Серджіу Ніколаеску |
1969 | ФРН | Останній з могікан | Der letzte Mohikaner | Жан Древіль, П'єр Гаспар-Юі |
1971 | Велика Британія | Останній з могікан | The Last of the Mohicans | Девід Мелоні |
1977 | США | Останній з могікан | The Last of the Mohicans | Джеймс Л. Конвей |
1977 | Австралія | Останній з могікан (мультфільм) | The Last of the Mohicans | Кріс Каддінгтон |
1987 | Австралія | Останній з могікан (мультфільм) | The Last of the Mohicans | |
1992 | США | Останній з могікан | The Last of the Mohicans | Майкл Манн |
- Купер Джеймс. Соколине око. Оповіданнє з часів племінних боротьб в Америці. Переклав[8] «Крукове крило» [Юліян Редько][9]. – Станиславів: Друк. Данкевича, 1924. – 57 с. – (Бібліотека «Українського пласту», Ч. 1.)
- Джеймс Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Микола Іванов. Харків: Дитвидав. 1938. ? стор.
- (передрук) Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Микола Іванов, Світлана Торба. Київ: Знання. 2017. 367 с. ISBN 978-617-07-0425-2 (серія "Класна література")
- Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Ростислав Доценко. Київ: Веселка. 1969. 509 с.
- (передрук) Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Ростислав Доценко, Ілона Клочкова. Київ: Країна Мрій. 2015. 432 с. ISBN 978-617-538-391-9 (серія "Всеволод Нестайко радить прочитати")
- (передрук) Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Ростислав Доценко, Ілона Клочкова. Київ: KM Books. 2018. 416 с. ISBN 978-617-7535-11-8 (серія "КМ Класика")
- Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Ірина Муращик. Київ: Дніпро. 2001. ? с. ISBN ?
- (передрук) Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з англійської: Ірина Муращик. Львів: ВД "Панорама". 2002. 304 с. ISBN 966-8084-12-8 (Серія "Класика")
- (передрук) Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Пер. з англійської: Ірина Муращик. Тернопіль: НК-Богдан; Київ: Веселка. 2004. 304 с. ISBN 966-692-461-7 (НК-Богдан), ISBN 966-01-0337-9 (Веселка) (серія "Світовид")[10]
- Джеймс Фенімор Купер. Останній з Могікан. Переклад з російської: Анастасія Марченко. Харків: КСД. 2010. 238 с. ISBN 978-966-14-0884-4(серія "Бібліотека пригод")
- ↑ прим.: переклад з російськомовної адампації Андрія Клімова
- Єврейська_національна_й_університетська_бібліотека
_—_1892. [[d:Track:Q188915]]
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |