Ономатопея

Напис у вітрині магазину Мілана, що використовує ономатопею, щоб вказати, що годинники безшумні.

Ономатопея (грец. ὀνοματοποιία від ὄνομα «ім'я» ποιέω «роблю, творю») — слово, що є результатом звуконаслідування, а також процес творення таких слів. Найчастіше ономатопеїстичною є лексика, яка прямо пов'язана з істотами або предметами — джерелами звуку: наприклад, дієслова типу «квакати», «нявкати», «кукурікати», «торохтіти» і похідні від них іменники.

Визначення

Ономатопея — процес імітації засобами мови різних позамовних звукових явищ, а також самі слова, що є результатом звуконаслідування: дзижчати, гавкати, кудкудакати, туркотіти тощо. Прямий вияв ономатопеї як зв'язку звучання і його змісту спостерігається в казках, загадках, скоромовках, наприклад: «Кум-кума, бузька нема, а ми тому раді-раді…».

У художньому тексті ономатопея як евфонічна фігура вживається рідко:

Хлип... хлип...
Дайте мені на хліб!
Кормителі!
Хай царствують ваші родителі
Вічно,
А я денно і нічно
За них
хлип... хлип...
Дайте мені на хліб...
Не минайте!

— Є. Плужник

Частіше цей прийом вживається для досягнення акустичного ефекту при зображенні певних явищ, які з цими звуками не мають прямого зв'язку і лише віддалено нагадують їх:

Я стою на кручі! —
За рікою дзвони:
Жду твоїх вітрил я —
Тінь там тоне, тінь там десь...

— П. Тичина

Глосопоесіс

Глосопое́сис (від грецьких слів glossa — говір, poiesis — творення) — специфічна ненаративна декламація, у якій домінує інтонаційна складова (спрощено: крик).

Антонен Арто вважав глосопоесіс (він називав його ономатопією — звуконаслідуванням) способом літературної творчості, що перебуває посередині між криком як простою відвертістю і дискурсом.

Використання у кіно і ТВ

• Гном (фільм)
• Каламбур («село дурнів»)
• Маски-шоу

Див. також

• Список звуків тварин
• Фоносемантика

Література

• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — ISBN 978-966-580-244-0
• Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.
• Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К. : Вища школа, 1985. — 360 с.

Посилання

• Звуконаслідування, або Ономатопея // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 390.
• Ономатопея // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 154.