Оленьоцька затока
| якут. Өлөөн хомото | |
|---|---|
 | |
|
| |
| Карта | |
| 73°20′00″ пн. ш. 121°00′00″ сх. д. / 73.3333° пн. ш. 121° сх. д. | |
| Частина від | Море Лаптєвих |
| Прибережні країни |  Росія |
| Довжина берегової лінії | 65 кілометр |
| Максимальна глибина | 15 м |
| Вливаються | |
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2018563 |
  Оленьоцька затока Оленьоцька затока (Росія) | |
 | |
Оленьоцька затока (рос. Оленёкский залив) — затока моря Лаптєвих довжиною 65 км, шириною 130 км і глибинами до 15 м, розташована біля берегів Росії на захід від дельти річки Лена. Більшу частину року вкрита льодом, лише у серпні-вересні затока повністю звільняється з-під криги. Води затоки слабкосолені, що дозволяє проживати прісноводним видам риб у ній, таким як палія арктична.
У затоку впадають річка Оленьок та Оленьоцька протока Лени. У затоці розташована низка островів, найбільшим з яких є Джангилах.
Острови:
- Борис-Арита;
- Борис-Бьолькьойо
- Еппет-Бьолькьой
- Оччугуй-Ари
- Оччугуй-Еппет-Арита
- Алахан-Еппет-Арита
- Харитка-Бьолькьойо
- Хахис-Бьолькьойо
Затоку було відкрито у 1633–1634 роках загоном єнисейських козаків під керівництвом Івана Реброва. Вперше була описана і нанесена на карту експедицією Прончищева у 1735–1736 роках. Експедиція провела зимівлю на берегах затоки, на зворотному шляху у вересні 1736 року керівник експедиції Василь Прончищев і його дружина померли і були поховані на берегах затоки біля гирла річки Оленьок.
У 2002 році французький письменник і мандрівник Жиль Ельке пройшов на морехідному каяку близько 60 км затокою.
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
