Однорідні диференціальні рівняння
Диференціальне рівняння називається однорідним у одному з двох аспектів.
Звичайне диференціальне рівняння першого порядку називається однорідним, якщо його можна записати у вигляді
де та — однорідні функції від і однакового степеня.[1] У цьому випадку підстановка приводить до рівняння вигляду
що легко розв'язується інтегруванням лівої та правої частин.
Інакше, диференціальне рівняння називається однорідним, якщо воно є однорідною функцією від невідомої функції та її похідних. У випадку лінійних диференціальних рівнянь це означає відсутність вільного члена. Таким чином, рівняння
є однорідним, якщо . У випадку таке рівняння називають неоднорідним.
Розв'язки будь-якого лінійного звичайного диференціального рівняння будь-якого порядку можна вивести інтегруванням з розв'язку відповідного однорідного рівняння, отриманого вилученням вільного члена.
Поняття однорідності було вперше застосовано до диференціальних рівнянь Йоганном Бернуллі у дев'ятому розділі його статті 1726 року De integraionibus aequationum differentialium (Про інтегрування диференціальних рівнянь).[2]
Звичайне диференціальне рівняння першого порядку вигляду
є однорідним, якщо обидві функції є однорідними однакового степеня . Таким чином, помноживши кожну змінну на параметр , маємо
- і
Отже,
У співвідношенні
покладемо , щоб перейти до функції однієї змінної :
Тобто
Робимо підстановку ; диференціюємо застосовуючи правило добутку:
Таким чином, у рівнянні відокремлено змінні:
або
яке вже можна проінтегрувати.
Диференціальне рівняння першого порядку вигляду
де , , , , , — константи та , може бути зведено до однорідного за допомогою лінійної заміни змінних:
де та — константи.
Лінійне диференціальне рівняння є однорідним, якщо воно є однорідним лінійним рівнянням від невідомої функції та її похідних. З цього випливає, що якщо є розв'язком такого рівняння, то і також є його розв'язком для будь-якої відмінної від нуля константи . Щоб ця умова виконувалася, кожен ненульовий член лінійного диференціального рівняння повинен залежати від невідомої функції або від будь-якої її похідної. Лінійне диференціальне рівняння, для якого ця умова не виконується, називається неоднорідним.
Лінійне диференціальне рівняння може бути представлене як лінійний оператор, що діє на де зазвичай є незалежною змінною, а — залежною змінною. Таким чином, загальна форма лінійного однорідного диференціального рівняння має вигляд
де — диференціальний оператор, тобто сума похідних (у цьому випадку визначаємо «нульову похідну» як початкову функцію), помножених на функції , що залежать від :
де функції можуть бути константами, але не можуть усі одночасно дорівнювати нулю.
Наприклад, таке лінійне диференціальне рівняння є однорідним:
тоді як наступні два рівняння є неоднорідними:
Присутність вільного члена є достатньою умовою того, що рівняння є неоднорідним.
- ↑ Dennis G. Zill (15 березня 2012). A First Course in Differential Equations with Modeling Applications. Cengage Learning. ISBN 978-1-285-40110-2.
- ↑ De integraionibus aequationum differentialium. Commentarii Academiae Scientiarum Imperialis Petropolitanae. 1: 167—184. June 1726.
- Самойленко А. М.; Перестюк М. О.; Парасюк I.О. (2003). Диференціальні рівняння (PDF). Київ: Либідь. с. 600. ISBN 966-06-0249-9.(укр.)
- Boyce, William E.; DiPrima, Richard C. (2012), Elementary differential equations and boundary value problems (вид. 10th), Wiley, ISBN 978-0470458310.
- Ince, E. L. (1956), Ordinary differential equations, New York: Dover Publications, ISBN 0486603490.
- Andrei D. Polyanin; Valentin F. Zaitsev (15 листопада 2017). Handbook of Ordinary Differential Equations: Exact Solutions, Methods, and Problems. CRC Press. ISBN 978-1-4665-6940-9.
- Matthew R. Boelkins; Jack L. Goldberg; Merle C. Potter (5 листопада 2009). Differential Equations with Linear Algebra. Oxford University Press. с. 274–. ISBN 978-0-19-973666-9.