Перейти до вмісту

Нікітченко Іван Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нікітченко Іван Семенович
рос. Иван Семёнович Никитченко
Народився25 грудня 1901 (7 січня 1902)
Київ, Російська імперія_—_[[:Мосфільм|Мосфільм]].[[d:Track:Q141336]]-1">[1]
Помер25 листопада 1958(1958-11-25) (56 років)
Москва, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьхудожник, винахідник, кінорежисер, сценарист
Знання мовросійська
ЗакладСовкіноd, Міжрабпомфільмd, Мосфільм, Узбекфільм, Кіностудія ім. О. Довженка, Азербайджанфільм і Союздитфільм[d]
Напрямоксоціалістичний реалізм
Брати, сестриНікітченко Володимир Семенович
Нагороди
Сталінська премія
IMDbID 0631694

Іва́н Семе́нович Нікі́тченко (1902—1958) — радянський художник кіно, фахівець комбінованих зйомок, винахідник. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1949).

Біографія

[ред. | ред. код]

І. С. Нікітченко народився 25 грудня 1901 (7 січня 1902) року в Києві. Із 1927 року працював на кіностудіях «Совкино», «Межрабпомфильм», «Госкинопромгрузия», «Мосфільм», «Техфильм», Ташкентській, Київській та Бакинській студіях. З 1951 року — на кіностудії «Союздетфильм». Брат В. С. Нікітченко. Спільно з ним розробив портативний верстат для домальовування кадру[2], а також оригінальні методи комбінованих зйомок: 1947 — метод «оптичних перекладок» (застосований у фільмах «Молода гвардія», «Третій удар» та ін.), що отримав великий розвиток у радянській кінематографії; 1956 року — метод «автоматичних перекладок» (фільм «Мамелюк» та ін.). Ці методи розширили та збагатили образотворчі можливості мистецтва кіно. Художник мультфільмів із серії «Пригоди Братишкіна» (1928—1930) режисера О. Л. Птушка.

І. С. Нікітченко помер у Москві 25 листопада 1958 року.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ https://cinema.mosfilm.ru/persons/30437/Мосфільм.
  • Подогов И. Портативный станок для дорисовки кадра системы И. С. и В. С. Никитченко // Опыт применения комбинированных съёмок на студиях художественных фильмов / М. Тихонов, Г. Болтянский. — М. : Госкиноиздат, 1941. — С. 32—36. — 700 прим.
  • Посилання

    [ред. | ред. код]