Нікея
|
Координати 40°25′ пн. ш. 29°43′ сх. д. / 40.417° пн. ш. 29.717° сх. д.
|
Нікея (дав.-гр. Νίκαια, тур. 'İznik') — стародавнє і середньовічне місто в Малій Азії на місці сучасного турецького міста Ізник[1][2][3]. Засноване у IV ст. до н. е. під назвою Анкор, або ж Гелікор. Вигідно розташоване на березі озера та з суходолу обмежене високими пагорбами, місто мало ідеальні умови для його заселення.
У 316 році до н. е. місто було відбудоване македонським царем Антигоном I Однооким після його зруйнування мізійцями — і перейменоване на Антигонію (дав.-гр. Αντιγόνεια)[4]. Після поразки Антигона у 301 році до н. е. владу над містом здобув Лісімах, який дав місту нову назву — Нікея (дав.-гр. Νίκαια) на честь своєї дружини Нікеї, дочки Антипатра[5].
З 288 року до н. е. Нікея перебуває під владою царів Віфінії, які використовували її як столицю (поруч із Нікомедією)[6][7]. У 74 р. до н. е. місто стає римським.
Особливого значення Нікея набуває за володарювання Костянтина Великого. У 325 в місті відбувся перший Вселенський собор, який затвердив християнський символ віри[8][9].
Внаслідок зруйнування міста землетрусами у 358, 362 і 368 роках імператору Валенту довелося відбудовувати Нікею.
787-го року у місті проходив Сьомий Вселенський Собор[10][11][12].
Після поразки візантійців під Манцикертом у 1071, Нікея кілька разів переходила до рук турків-сельджуків і знову поверталася під владу Константинополя. Врешті-решт турки здобули місто 1078 і перетворили його на столицю свого Румського султанату, називаючи Нікею на свій лад — Ізнік (тур. 'İznik')[13][14].
У 1097 Нікея була взята у спільну облогу хрестоносцями і візантійцями[15], турки віддали перевагу капітуляції на користь імператора Олексія Комніна. Після здобуття у 1204 році хрестоносцями Константинополя, Нікея перетворилася на столицю нової, Нікейської імперії, першим володарем якої став Феодор I Ласкаріс. Його спадкоємці наполегливо розширювали межі держави і врешті-решт у 1261 р. під орудою Михаїла Палеолога повернули Константинополь, відновивши Візантійську імперію. Нікея знову втратила столичний статус.
З початку XIV сторіччя Нікея жила під постійною загрозою нової турецької навали. У 1328 містом прокотилася хвиля панічних самогубств, що змусило патріарха звернутися до мешканців із спеціальним посланням. Але допомога з боку Константинополя не надійшла і в 1331 Нікея була остаточно захоплена османами[16]. Вони перетворили її на свою столицю, і як свідчать джерела, вже через 7 років більшість місцевих мешканців сповідувала іслам і розмовляла турецькою.
Остаточно столичний статус Нікея втратила у 1365 році, коли резиденція султана була перенесена до щойно здобутого Адріанополя.
Із сер. IV і до сер. XIV ст. Нікея була також центром митрополії Константинопольського патріархату[17].
В Нікеї народились астроном Гіппарх, математик та астроном Спорас, поет Парфеній та історик Діон Кассій.
- ↑ Haverfield, Francis J. (2020). Ancient Town-Planing. BoD – Books on Demand. с. 27. ISBN 9783752307689.
- ↑ D'Agostini, Monica; Anson, Edward M.; Pownall, Frances, ред. (2020). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. Oxbow Books. ISBN 9781789254990.
- ↑ Roisman, Joseph (2012). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. University of Texas Press. с. 237. ISBN 9780292735965.
- ↑
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 19. Cambridge University Press. с. 640. (англ.)
- ↑ Stefanidou, 2003, 2. Foundation, other names.
- ↑ Stefanidou, 2003, 3. History.
- ↑ DGRG, Nicaea
- ↑ Orlin, Eric, ред. (2015). Routledge Encyclopedia of Ancient Mediterranean Religions. Routledge. с. 285. ISBN 9781134625529.
- ↑ Nelson, Daniel N. (2016). Blind Faith: How Christianity Abandoned God: Part One: the Trinity Doctrine. BookCountry. ISBN 9781463007645.
- ↑ Evans, G. R. (2012). The Roots of the Reformation: Tradition, Emergence and Rupture. InterVarsity Press. с. 99. ISBN 9780830839476.
- ↑ Adrian, Donny Gahral; Arivia, Gadis, ред. (2009). Relations Between Religions and Cultures in Southeast Asia. CRVP. с. 115—6. ISBN 9781565182509.
- ↑ House, H. Wayne, ред. (2019). The Evangelical Dictionary of World Religions. Baker Books. ISBN 9781493415908.
- ↑ Sicker, Martin, The Islamic world in ascendancy: from the Arab conquests to the siege of Vienna, (Greenwood Publishing Group, 2000), 63-64.
- ↑ A.C.S. Peacock and Sara Nur Yildiz, The Seljuks of Anatolia: Court and Society in the Medieval Middle East, (I.B. Tauris, 2015), 72.
- ↑ Foss, 1991, с. 1464.
- ↑ Donald M. Nicol, The Last Centuries of Byzantium, 1261-1453, second edition (Cambridge: University Press, 1993), pp. 169f
- ↑ Foss, 1991, с. 1463—1464.
- Нікея // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1143. — 1000 екз.
- William Hazlit (1851). Hazlitt, Classical Gazetteer, «Nicæa». The Classical Gazetteer by William Hazlit (Ancient Library). Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 8 лютого 2022.
- T. Bekker-Nielsen (2008). Urban life and local politics in Roman Bithynia. The small world of Dion Chrysostomos. Aarhus. Aarhus University Press. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 8 лютого 2022.
- Çetinkaya, Halûk. Four Newly Discovered Churches in Bithynia [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Actual Problems of Theory and History of Art: Collection of articles. Vol. 9. Ed: A. V. Zakharova, S. V. Maltseva, E. Iu. Staniukovich-Denisova. Lomonosov Moscow State University/St. Petersburg, NP-Print, 2019, pp. 244–252. ISSN 2312—2129.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |