Натуралізм (живопис)

Еммануель Фремьє. «Скульптор Ф. Рюд» — приклад скульптури в стилі натуралізм.

Натуралізм (живопис) — (від лат. natura — «природа») — пізній етап розвитку французького реалістичного живопису, що припав на 1870-і роки. Натуралістами називали колишніх художників-академістів, які прагнули якомога більш точно, фотографічно закарбувати сучасну дійсність, зокрема, повсякденне життя селянства і робітничого класу.

У порівнянні з творами Курбе соціально-критична й сатирична складові в творах натуралістів відійшли на другий план. До появи терміна «імпресіонізм» його представників зараховували до натуралістів (так, наприклад, надходить Золя в нарисі 1868 «Натуралісти»). У міру того, як імпресіоністи отримували дедалі більше визнання, інтерес до натуралізму сходив нанівець.

В широкому обсязі натуралізм був притманний станковій та монументальній скульптурі в період її образного занепаду в XIX столітті. Як і мало обдаровані художники, армія малоталановитих скульпторів компенсувала відсутність таланту надзвичайно точним відтворенням меблів і аксесуарів, модних чи псевдоісторичних деталей костюмів, зачісок, зморшок на одязі тощо. Композиція, гідна для побутового живопису, механічно переносилась в скульптуру, що привносило в неї банальність, засушеність і помертвілість. Натуралістично виконану скульптуру та монументи не рятували ні штучний пафос, ні вигідні сюжети, ні звертання до уславлених постатей минулого чи сьогодення.

• 
  ск. Джованні Дюпре, «Джотто», Уффіці, 1845 р.
• 
  «Арнольфо ді Камбіо», Соборна площа, ск. Луїджі Памплоні, 1830 р.
• 
  Поет Петрарка, ніша палацу Уффіці.

Завдання безпристрасного, але точного фіксування реальності, які ставили перед собою митці цього напрямку в живопису і в скульптурі, з успіхом виконувала фотографія.

Див. також

• Реалізм
• Імпресіонізм
• Скульптура Франції XIX століття