Населення Ізраїлю
Населення Ізраїлю | |
---|---|
Чисельність | 8,049 млн осіб |
Густота | 372,6 особи/км² |
Коефіцієнт міграції | 2,24 ‰ |
Природний рух | |
Природний приріст | ▲1,56 % |
Народжуваність | 18,48 ‰ |
Фертильність | 2,68 дітей на 1 жінку |
Смертність | 5,15 ‰ |
Смертність немовлят | 3,55 ‰ |
Вікова структура | |
• до 14 років | 27,95 % |
• 15–64 років | 61,2 % |
• старіші за 65 років | 10,85 % |
Середня тривалість життя | 82,27 року |
• чоловіків | 80,43 року |
• жінок | 84,21 року |
Статева структура | |
загалом | 1,01 чол./жін. |
при народженні | 1,05 чол./жін. |
до 15 років | 1,05 чол./жін. |
15–64 років | 1,05 чол./жін. |
після 65 років | 0,81 чол./жін. |
Етнічні групи | |
Нація | ізраїльтяни |
Найбільший етнос | євреї |
Нацменшини | араби |
Мови | |
Офіційна | іврит |
Також у побуті | арабська, англійська |
Населення Ізраїлю. Чисельність населення країни 2015 року становила 8,05 млн осіб (99-те місце у світі), включно з поселенцями на Голанських висотах (2 тис.) і Східному Єрусалимі (210 тис.), що були окуповані Ізраїлем 1967 року[1]. Чисельність ізраїльтян стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 18,48 ‰ (96-те місце у світі), смертність — 5,15 ‰ (183-тє місце у світі), природний приріст — 1,56 % (78-ме місце у світі) .
Народжуваність у Ізраїлі, станом на 2015 рік, дорівнює 18,48 ‰ (96-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,68 дитини на одну жінку (72-ге місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,3 року (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Ізраїлі 2015 року становила 5,15 ‰ (183-тє місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,56 % (78-ме місце у світі)[1]. За 2011 рік населення Ізраїлю зросло на 1,8 %. Приріст населення вище середнього спостерігався в Єрусалимському (2,5 %) та Центральному округах (2,1 %), в той час як в Тель-Авівському окрузі приріст мінімальний — 0,8 %.
Середній вік населення Ізраїлю становить 29,7 року (115-те місце у світі): для чоловіків — 29,1, для жінок — 30,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,27 року (11-те місце у світі), для чоловіків — 80,43 року, для жінок — 84,21 року[1].
Вікова структура населення Ізраїлю, станом на 2015 рік, має такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 27,95 % (1 151 247 чоловіків, 1 098 631 жінки);
- молодь віком 15—24 роки — 15,5 % (637 758 чоловіків, 609 597 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 37,13 % (1 528 271 чоловік, 1 460 771 жінки);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 8,57 % (336 662 чоловіка, 353 351 жінки);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 10,85 % (389 401 чоловік, 483 621 жінки)[1].
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,5; коефіцієнт розлучуваності — 1,8; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 28 (дані за 2009 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 31,5 року, жінки — 28,4 року, загалом — 30 років (дані за 2010 рік)[4].
Густота населення країни 2015 року становила 372,6 особи/км² (35-те місце у світі)[1]. Найвища густота населення в Тель-Авівському окрузі — 7522 осіб/км², на другому місті Єрусалимський округ — 1484 осіб/км², на третьому — Центральний округ — 1464 особи/км², у Північному окрузі густота населення 292 осіб/км², у Південному — 79 осіб/км²; найменше — пустеля Неґев — 40 осіб/км² та окуповані Голанські висоти — 31 осіб/км². Єврейське населення домінує в містах центру країни та в південних районах, тоді як в Північній Галілеї вельми високий відсоток арабського населення.
Загалом в Ізраїлі 74 міста (за кількома винятками, такий статус отримують всі поселення з населенням понад 20 тис.), 14 з яких мають населення понад 100 тис. Решта території організована у 144 місцеві ради, що керують поселеннями з населенням понад 2 тис. осіб[5][6] і 53 районні ради, що керують меншими поселеннями, але більшими територіями[7][5]. Крім власне території Ізраїлю, 242 ізраїльських поселення розташовані на території Західного берега, 42 на Голанських висотах і 29 у Східному Єрусалимі[1].
Ізраїль надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 92,1 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,37 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. Частка міст з населенням понад 100 тис. збільшилася з 10 в 1983 році до 14 в 2006 році.
Головні міста держави: Тель-Авів — Яффо — 3,608 млн осіб, Хайфа — 1,097 млн осіб, Єрусалим — (проголошена столиця) 839,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1]. Для статистичних цілей у країні виділяють 3 міські агломерації: Гуш-Дан (Тель-Авів), Хайфа і Беер-Шева — 531 тис. осіб[8]. В якості агломерацій часто також виділяють Єрусалим[9] і Назарет[10].
№ | Назва | Округ | Населення | № | Назва | Округ | Населення | ||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Єрусалим Тель-Авів |
1 | Єрусалим | Єрусалимський | 901 302 | 11 | Рамат-Ган | Тель-Авівський | 156 277 | Хайфа Рішон-ле-Ціон |
2 | Тель-Авів | Тель-Авівський | 443 939 | 12 | Реховот | Центральний | 138 379 | ||
3 | Хайфа | Хайфський | 281 087 | 13 | Ашкелон | Південний | 137 945 | ||
4 | Рішон-ле-Ціон | Центральний | 249 860 | 14 | Бат-Ям | Тель-Авівський | 128 655 | ||
5 | Петах-Тіква | Центральний | 240 357 | 15 | Бейт-Шемеш | Єрусалимський | 114 371 | ||
6 | Ашдод | Південний | 222 883 | 16 | Кфар-Сава | Центральний | 100 039 | ||
7 | Нетанья | Центральний | 214 101 | 17 | Герцлія | Тель-Авівський | 93 989 | ||
8 | Беер-Шева | Південний | 207 551 | 18 | Хадера | Хайфський | 93 973 | ||
9 | Бней-Брак | Тель-Авівський | 193 774 | 19 | Модіїн-Маккабім-Реут | Центральний | 91 328 | ||
10 | Холон | Тель-Авівський | 192 624 | 20 | Назарет | Північний | 76 551 |
1948 року Тель-Авів було єдиним містом Ізраїлю з населенням понад 100 тис. осіб (248,5 тис. мешканців). За даними на 2011 рік, 91,4 % жителів Ізраїлю проживають у населених пунктах чисельністю понад 2 тис. осіб. 41 % (3,378 млн осіб) ізраїльтян живуть у містах з населенням понад 100 тис. осіб, 24,6 % — у 5 найбільших містах[11]. 6 міст у Ізраїлі мають населення понад 200 тис. осіб: Єрусалим, Тель-Авів, Хайфа, Рішон ле-Ціон, Ашдод та Петах-Тіква. Загальна чисельність населення цих шести міст — 2 134 600 осіб (станом на 2011 рік)[11].
-
Найбільші поселення Ізраїлю
-
Ізраїль вночі з космосу
-
Тель-Авів
-
Кібуц Йотвата
У сільській місцевості в Ізраїлі живуть 671 тис. осіб (станом на 2011 рік) — 8,6 % всього населення. Багато типів сільських поселень країни унікальні для цієї країни, зокрема це мошав і кібуц[12]. Станом на 2002 рік у країні нараховувалося 976 сільських поселень із загальним населенням 556 тис., з них 199 тис. населяли 409 мошавів, а 115 тис. — 268 кібуців. Цікаво, що 1948 року кібуцники становили 6 % населення новонародженого держави[11].Спочатку обидва типи поселень були колективними та кооперативними поселеннями відповідно[12], але з часом у міру росту добробуту ступень кооперації між мешканцями знизився, а в деяких з них кооперація зникла зовсім[12]. Останні поселення відомі як мошавот, їх мешканці є одноосібними власниками землі. Решта поселень населені арабами, переважно осілими бедуїнами, а близько 40 % бедуїнів все ще кочують зі стадами овець та кіз.
Близько 325,5 тис. громадян Ізраїлю проживають в поселеннях в Юдеї і Самарії, Маале-Адумім в Юдеї, Аріель у Самарії[13].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,24 ‰ (46-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Згідно зі статистикою 2010 року, робочі іммігранти прибували з таких країн: Таїланд — 24 % , Філіппіни — 18 % , колишній СРСР — 18 % , Індія — 10 % , Китай — 5 %, Непал — 5 %. На листопад 2011 року в Ізраїлі за приблизними оцінками проживали 250 тис. іммігрантів, які діляться на такі групи[14]:
- 88,86 тис. робітників-іммігрантів, які прибули на законних підставах;
- 95 тис. осіб прибули в Ізраїль по візі й не покинули країну після її закінчення;
- 45 тис. нелегальних мігрантів з Еритреї, Судану та інших країн;
- 30 тис. палестинців з робочими візами.
Кількість репатріантів, які прибули до Ізраїлю 2014 року, становила 23,0 тис. осіб[15]. З 2002 року, після падіння хвилі репатріантів з колишнього СРСР, рівень репатріації нагадує рівень 1980-х років — від 9 до 20 тис. в рік. З усіх репатріантів в 2011 році, 43 % прибули з колишнього СРСР — в основному з РФ (3678 людини) і України (2051 людини), 16 % прибули з Ефіопії і 14 % із США, найбільша кількість з яких оселилася в Єрусалимі. Медіанний вік репатріанта 2011 року — 29 років[16].
Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 31,7 тис. біженців з Еритреї, 6,33 тис. з Судану.
У країні мешкає 15 осіб без громадянства[1].
Ізраїль є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[17].
Головні етноси країни: євреї — 75 % населення (з яких уродженцями власне Ізраїлю є 74,4 % населення, вихідцями з Європи, Америк і тихоокеанського регіону — 17,4 %, вихідці з Африки — 5,1 %, вихідці з Азії — 3,1 %), не євреї (переважно араби і друзи) — 25 % населення (оціночні дані за 2013 рік)[1].
- Розподіл арабського і єврейського населення по округах[13]
Округ | євреї | араби |
---|---|---|
Центральний | 28,2 % | 9,7 % |
Тель-Авівський | 20,5 % | 1,1 % |
Хайфський | 10,9 % | 14,5 % |
Єрусалимський | 11 % | 18,8 % |
Північний | 9,7 % | 43,1 % |
Південний | 14,3 % | 12,8 % |
Юдея і Самарія | 5,4 % |
Єврейське населення країни не є єдиним в культурному відношенні внаслідок того, що більше чверті євреїв є репатріантами в першому поколінні. В Ізраїлі прийнято розділяти населення на уродженців країни (цабарим, сабри) і репатріантів (олім), а також виділяти серед уродженців країни вихідців з різних громад. Найбільш значними є громади вихідців з СРСР, Марокко, Румунії та Польщі. У 2009 році вперше за 2000 років чисельність єврейського населення Ізраїлю перевищила чисельність євреїв в діаспорі[18]. На 2011 рік, серед євреїв, які проживають в Ізраїлі, 4,254 млн (72,7 %) народилися в Ізраїлі (цабарим, сабри) і 1,6 млн (27,3 %) — репатріанти (олім)[19][20].
Ізраїльські араби, чисельність яких становить 1 636 тис. (20,6 %) осіб, так само розділені на кілька етноконфесійних груп. До них належать: мусульмани (1,354 млн осіб, близько 82 %), в більшості — суніти; бедуїни (270 тис.), з яких 200 тис. проживають в Негеві і 70 тис. на півночі[21]; араби-християни (125 тис.), які проживають на півночі країни, а також у містах Хайфа, Єрусалим і Яффа[22].
Чисельність друзів 2011 року становила близько 130 тис. осіб. Основні поселення лежать у Галілеї, на горі Кармель і на Голанських висотах (близько 20 тис.). У Старому місті Єрусалиму є вірменський історичний квартал. Вірмени також проживають у місті Яффі в сусідстві з арабами-християнами і арабами-мусульманами.
Офіційна мова[23]: іврит. Інші поширені мови: арабська — серед арабської етнічної меншини, англійська — найбільш вживана іноземна мова.
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: юдаїзм — 75 %, іслам — 17,5 %, християнство — 2 %, друзи — 1,6 %, інші — 3,9 % (станом на 2013 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 97,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 98,7 % — серед чоловіків, 96,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 5,9 % ВВП країни, станом на 2013 рік (57-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 3,34 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7,8 % ВВП країни (68-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,55 ‰ (204-те місце у світі); хлопчиків — 3,51 ‰, дівчаток — 3,58 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 5 випадків на 100 тис. народжень (168-ме місце у світі)[1].
Ізраїль входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,8 % (49-те місце у світі)[1].
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 1,95 км³ на рік, або 282,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 39 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 55 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 64,1 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 45,7 %; частка осіб похилого віку — 18,4 %, або 5,4 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності (7,30 долари США на особу на добу) 2014 року перебувало 22 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,7 %, верхній дециль — 31,3 % (станом на 2010 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,35 млн унікальних інтернет-користувачів (58-ме місце у світі), що становило 78,9 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,86 млн осіб (94-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,1 %; промисловість і будівництво — 17,3 %; сфера послуг — 81,6 % (станом на 2015 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,6 % працездатного населення, 2014 року — 5,9 % (62-ге місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 10,6 %, серед юнаків — 10,1 %, серед дівчат — 11,1 % (90-те місце у світі)[1].
У країні відбувається зростання споживання екстазі, кокаїну, героїну (Ліван, Йорданія); центр з відмивання грошей[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Ізраїлю докладає усіх можливих зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава перебуває у списку першого рівня[24][25].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
-
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,81 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
Населення Ізраїлю | ||
---|---|---|
Рік | Населення | Зміна |
1950 | 1 370 100 | — |
1960 | 2 150 400 | 57.0% |
1970 | 3 022 100 | 40.5% |
1980 | 3 921 700 | 29.8% |
1990 | 4 821 700 | 22.9% |
2000 | 6 369 300 | 32.1% |
2010 | 7 695 100 | 20.8% |
2016 | 8 571 200 | 11.4% |
Джерело: Дані Центрального статистичного управління Ізраїлю[26][27][28]. |
Демографічні показники у країні реєструються з моменту створення держави Ізраїль 1948 року Центральним статистичним управлінням Ізраїлю.
Згідно зі статистичними даними першого перепису населення, проведеного в Ізраїлі 1948 року, загальна чисельність населення країни на той час становила 872,7 тис. осіб, з яких 716,7 тис. євреїв (82,12 % населення), 156 тис. арабів (17,88 %).
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах Israel, People and Society. Factbook.
- ↑ ' Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 23 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ ' Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 23 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 23 November. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ а б Mahler G. S.
- ↑ Troen & Lucas.
- ↑ Herzog H.
- ↑ Localities, Population, and Density (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 2 липня 2007.
- ↑ Jerusalem: From Town to Metropolis. University of Southern Maine. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 8 квітня 2008.
- ↑ Initiated Development in the Nazareth Region. Архів оригіналу за 12 листопада 2007. Процитовано 8 квітня 2008.
- ↑ а б в (англ.) Localities and population, by type of locality and population group. [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Rural Settlement Geography of Israel (PDF). Indiana State University. Архів оригіналу (PDF) за 22 серпня 2011. Процитовано 7 квітня 2008.
- ↑ а б (англ.) Localities and population, by district, sub-district religion and population group. [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ (івр.) לא ישראלים בישראל [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ (рос.) Конец 2014 года: население Израиля достигло 8,3 миллиона человек. Архів оригіналу за 31 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2014 року.
- ↑ (івр.) הודעה לעיתונות [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ (рос.) В Израиль прибыли 238 репатриантов из Северной Америки, в том числе, 55 призывников. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — повідомлення NEWSru від 4 вересня 2009 року.
- ↑ (англ.) Jews, by continent of origin, sex and age — 2011. [Архівовано 3 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Jews, by country of origin and age — 2011. [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (івр.) החברה הבדואית בישראל בראי עולם התעסוקה [Архівовано 30 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ (івр.) 2011-מקורות גידול האוכלוסייה, לפי צורת יישוב, קבוצת אוכלוסייה ודת [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ (англ.) Latest Population Statistics for Israel. Press Release. [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] Israel Central Bureau of Statistics. 31 December 2015.
- ↑ (англ.) Population, by Population Group. Statistical Abstract of Israel. Israel Central Bureau of Statistics. 11 вересня 2012 року. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 5 квітня 2013 року.
- ↑ (англ.) Monthly Bulletin of Statistics for Population. Israel Central Bureau of Statistics. 7 серпня 2013 року. Архів оригіналу за 20 вересня 2013. Процитовано 24 серпня 2013 року.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (англ.) Herzog, Hanna (1999). Gendering Politics: Women in Israel. University of Michigan Press. с. 22.
- (англ.) Mahler, Gregory S. (2004). Politics and Government in Israel: The Maturation of a Modern State. Rowman & Littlefield. с. 229.
- (англ.) Troen, Selwyn Ilan; Noah Lucas. Israel: The First Decade of Independence. SUNY Press. с. 496.
- (рос.) Израиль // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Израиль // Страны и народы. Зарубежная Азия. Общий обзор. Юго-Западная Азия / Редкол. : Н. И. Прошин (отв. ред.), И. А. Дементьев и др. — М. : «Мысль», 1979. — 381 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
- Israel : [англ.] : [арх. 22 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 23 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
- At a glance: Israel. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей в Ізраїлі.
- Global Health Observatory : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Ізраїлю.
- Israel. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Ізраїлю від Світового банку.
- Israel. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Ізраїлю від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.