Народна психологія
Народна психологія — людська здатність пояснити і передбачити поведінку і психічний стан інших людей,[1] часто загальними лінгвістичними термінами, на відміну від технічної або наукової мови. Вона складається з безлічі загальних припущень і уявлень, які часто знаходяться в фоновому режимі наших операцій. Традиційно, народна психологія зосереджена на тому, як звичайні люди без формального навчання в різних академічних областях науки, тлумачать різні психічні стани. Вона містить всі припущення, що стосуються відносин в умовах людської поведінки, психічних станів і навколишнього середовища. Народна психологія часто має значну роль в наших відносинах з іншими людьми, поясненнями і передбаченнями поведінки інших людей. Народну психологію можна порівняти з народною медициною.
Сприймаючи, пояснюючи або критикуючи поведінку людини, люди розрізняють навмисні та ненавмисні дії.[2] Оцінка дії як результату цілеспрямованої дії або випадкових обставин є однією з ключових детермінант соціальної взаємодії. Інші — це умови навколишнього середовища або передкогнітивні питання. Наприклад, критичне зауваження, яке вважається навмисним з боку одержувача повідомлення, можна розглядати як образу. І навпаки, якщо це зауваження вважатиметься ненавмисним, те саме зауваження можна відхилити та пробачити.
Народне поняття навмисності застосовується в правовій системі для розрізнення вбивства та ненавмисного вбивства. Він також використовується для розрізнення навмисної та ненавмисної поведінки в кількох видах спорту, де навмисні фоли караються більш суворо, ніж ті, які вважаються ненавмисними.
Важливість цієї концепції виходить за межі майже всіх аспектів повсякденного життя: емпіричні дослідження в соціальній психології та психології розвитку досліджують роль усвідомленої навмисності як посередника агресії, конфлікту стосунків, судження про відповідальність, звинувачення або покарання.[3][4]
Нова емпірична література з народної психології показала, що теорії людей щодо навмисних дій включають чотири різні чинники: переконання, бажання, причинно-наслідкові історії та сприятливі фактори.[2] Тут вірування та бажання є центральними змінними, відповідальними за народні теорії наміру.
- ↑ Folk Psychology as a Theory (Stanford Encyclopedia of Philosophy). Plato.stanford.edu. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 лютого 2013.
- ↑ а б Malle, Bertram F.; Knobe, Joshua (1997-03). The Folk Concept of Intentionality. Journal of Experimental Social Psychology (англ.). Т. 33, № 2. с. 101—121. doi:10.1006/jesp.1996.1314. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ Karniol, Rachel (1978). Children's use of intention cues in evaluating behavior. Psychological Bulletin (англ.). Т. 85, № 1. с. 76—85. doi:10.1037/0033-2909.85.1.76. ISSN 1939-1455. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ Piaget, Jean (4 липня 2013). THE CHILD'S CONCEPTION OF Physical CAUSALITY. doi:10.4324/9781315009636. Процитовано 13 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |