M18 Hellcat
М18 Hellcat | |
---|---|
M18 Hellcat на польових випробуваннях | |
Тип | Винищувач танків Схема: Відділення керування попереду, моторне позаду |
Походження | США |
Історія використання | |
На озброєнні | 1944–1957 |
Війни | Друга світова війна |
Характеристики | |
Вага | 17,7 |
Довжина | 5283 |
Довжина ствола | 52 |
Ширина | 2870 |
Висота | 2565 |
Обслуга | 5 |
Калібр | 76-мм нарізна М1А1 |
Підвищення | —10… 20 |
Броня | сталева, гомогенна Лоб: 13/24-68° Борт: 13/23° Корма: 13/35° Дах: 8 Днище: 5 Башта: лоб: 25/23°, борт: 13/20°, корма: 13/9°, дах: Відкрита рубка |
Головне озброєння | гармата боєкомплект: 45 |
Другорядне озброєння | 1 × 12,7-мм M2HB |
Двигун | радіальний, 9-циліндровий, повітряного охолодження 400 |
Питома потужність | 20,5 |
Підвіска | індивідуальна, торсіонна тиск на ґрунт: 0,88 |
Дорожній просвіт | 363 |
Паливо | бензин |
Швидкість | шосе: 72 |
Прохідність | підйом: 35° стінка: 0,9 рів: 1,8 брід: 1,2 |
M18 Hellcat у Вікісховищі |
76-мм самохідна гармата M18 «Хеллкет» (англ. 76 mm Gun Motor Carriage M18, Hellcat) — американська легка протитанкова самохідна артилерійська установка США часів Другої світової війни. На відміну від більшості САУ того часу, створена на спеціальному шасі, а не на базі танка. За час серійного виробництва з липня 1943 по жовтень 1944 року було випущено 2507 екземплярів.
Розробка американської компанії Buick, M18 «Хеллкет» була найшвидшою броньованою машиною союзників, іноді швидкість досягала 100 км/год. Улюбленою тактикою застосування даної артилерійської протитанкової системи був принцип «вдарив й тікай». У Другій світовій війні M18 активно використовувалася військами США в 1944—1945 роках в боях в Італії і Північно-Західній Європі. Після закінчення війни ця САУ незабаром була знята з озброєння в США, проте продавалася згодом в інші країни, в деяких з яких вона, за станом на 2007 рік, все ще залишалася на озброєнні.
Розробка винищувача танків M18 Hellcat почалася в 1942 році, під позначенням Т70. Перші зразки були готові в 1943.
САУ M18 Hellcat стала найшвидшою броньованою машиною цього класу часів Другої світової війни. Вона була помітно компактнішою, ніж М10, важила значно менше, мала вищу швидкість і була озброєна потужнішою гарматою.
Основним озброєнням M18 Hellcat була 76,2-мм гармата М1А1 або М1А2 з дуловим гальмом. Озброєння встановлювалося у башті (башта могла обертатись, що було нехарактерним для радянських та німецьких бронемашин цього класу) з відкритим дахом. Бронювання доходило максимум до 12,7 мм. Верх башти прикривався тільки тентом від негоди. Як додаткове озброєння монтувався 12,7-мм кулемет.
До 1945 року майже всі M18 Hellcat застосовувалися як штурмові машини.
За період з липня 1943 по жовтень 1944 року всього було побудовано 2507 САУ М18 Хеллкет. Деяка кількість цих машин була роззброєна. Вони використовувалися як тягачі, і отримали позначення М39. Крім того, на базі М18 був створений вогнеметний танк Т65, у якого була змінена верхня частина корпусу.
- США — в цей час зняті з озброєння
- Південна Корея — 8 M18, за станом 2007 року
- Венесуела — 75 М18, за станом 2007 року
- 76mm Gun Motor Carriage M18 (with photos) — AFV Database [Архівовано 14 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
- Armored Utility Vehicle M39 — AFV Database [Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.]
- M18 Tank Destroyer, Hellcat — WWII Vehicles (photos and video)
- «WWII tank to join in parade» — Daily Herald (Utah), 3 July 2008 [Архівовано 6 липня 2008 у Wayback Machine.]
- M18Hellcat.com, a website dedicated to the history and preservation of the M18 Hellcat [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]