Перейти до вмісту

Мікофенолова кислота

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мікофенолова кислота
Систематизована назва за IUPAC
(4E)-6-(4-Hydroxy-6-methoxy-7-methyl-3-oxo-1,3-dihydro-2-benzofuran-5-yl)-4-methylhex-4-enoic acid
Класифікація
ATC-код L04AA06
PubChem 446541
CAS 24280-93-1
DrugBank
Хімічна структура
Формула C17H20O6 
Мол. маса 320,34 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 72—94% (пероральн.)
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 12 год.
Екскреція Нирки (93 %), фекалії (6 %)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата МІФОРТИК,
«Новартіс Фарма Штейн АГ»,Швейцарія
UA/8947/01/02
09.08.2013-09/08/2018
СЕЛЛСЕПТ,
«Рош С.п.А.»/«Ф.Хоффманн-Ля Рош Лтд»/«ГП Гренцах Продукцьйонс ГмбХ»,Італія/Швейцарія/Німеччина
UA/6612/01/01
09.07.2012-09.07.2017
[1]

Мікофенолова кислота (англ. Mycophenolic acid, лат. Acidum mycophenolicum) — природний лікарський препарат, який є продуктом життєдіяльності грибків Penicillium stoloniferum та Penicillium echinulatum[2][3][4] (уперше отриманий із Penicillium brevicompactum[5]), та застосовується перорально[3][6][7] та внутрішньовенно.[8] Мікофенолова кислота застососовується як у вигляді натрієвої солі, так і у вигляді етеру мофетилу мікофенолату.[9][10]

Історія

[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота уперше виділена в 1893 році італійським ученим Бартоломео Госіо із продуктів життєдіяльності грибка Penicillium glaucum (пізніше отримав нову назву Penicillium brevicompactum). У дослідженнях у нової хімічної сполуки виявлено антибактеріальні властивості.[5] Ця хімічна сполука стала першим антибіотиком, виділеним у чистій кристалічній формі. Проте про дане дослідження на деякий час забули[11], і дана сполука була повторно відкрита в 1912 році американськими науковцями Олсбергом і Блеком у 1912 році. які й присвоїли їй назву мікофенолова кислота. У їх дослідженнях мікофенолова кислота продемонструвала виражений антибактеріальний, протигрибковий, противірусний, протипухлинний та антипсоріатичний ефект.[12] Проте у зв'язку із численними побічними ефектами мікофенолова кислота не отримала розповсюдження як антибактеріальний препарат. Із розвитком трансплантології сполукою знову зацікавились у зв'язку із її імуносупресивними властивостями. Сполуки мікофенолової кислоти досліджувались піденноафриканським ученим Ентоні Аллісоном разом із його дружиною Елсі Югуї[13], якими підтверджено імуносупресивні властивості мікофенолової кислоти та її сполук.[14][15] Ефективність мікофенолової кислоти у профілактиці реакції відторгнення трансплантату показано в дослідженнях на лабораторних пацюках.[16][17] Мікофенолова кислота упе почала випускатись двома швейцарськими компаніями — у вигляді мікофенолату натрію компанією «Novartis» під торговою маркою «Міфортік», та у вигляді мофетилу мікофенолату компанією «Roche» під торговою маркою «Селлсепт».[18]

Фармакологічні властивості

[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота — природний лікарський засіб, який отримується з продуктів життєдіяльності Penicillium stoloniferum або Penicillium echinulatum. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту інозинмонофосфатдегідрогенази.[3][6][7] Це призводить до зупинки синтезу пуринових нуклеотидів, наслідком чого є пригнічення проліферації переважно T та B-лімфоцитів, оскільки вони є найбільш залежними клітинами від синтезу новоутворених пуринових нуклеотидів.[19][7] Мікофенолова кислота також пригнічує перехід фукози та манози до глікопротеїнів, які є основою селектинів, які відповідають за прикріплення лімфоцитів до ендотелію та їх транміграції в екстравазальний простір. У результаті цього пригнічення гальмується вихід лімфоцитів до вогнища запалення, а також гальмування реакції відторгнення трансплантату.[19] Мікофенолова кислота застосовується переважно як імунодепресант у складі комбінованої імуносупресивної терапії при трансплантації органів для запобігання або лікування реакції відторгнення трансплантату[3][6][7], в тому числі ефективна для лікування та запобігання гострих кризів відторгнення.[20][19] Мікофенолова кислота як цитостатик може застосовуватися для лікування ревматологічних захворювань, зокрема, системних васкулітів.[21] Препарат також застосовується для лікування стероїд-резистентного нефротичного синдрому, у тому числі у дітей.[10] Описаний позитивний досвід застосування препаратів мікофенолової кислоти при апластичній анемії.[9] Мікофенолова кислота застосовується як у вигляді натрієвої солі, так і у вигляді етеру мофетилу мікофенолату[3][7], проте, згідно клінічних та фармако-економічних досліджень, ефективнішим є застосування препарату у вигляді мофетилу мікофенолату.[4]

Фармакокінетика

[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота швидко всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату при пероральному застосуванні при застосуванні у вигляді натрієвої солі становить 72 %, при застосуванні у вигляді мофетилу мікофенолату 94 %. Максимальна концентрація препарату досягається протягом 1—1,5 годин після перорального застосування, та може знижуватися при прийомі жирної їжі. Мікофенолова кислота майже повністю (на 97 %) зв'язується з білками плазми крові. Метаболізується препарат у печінці із утворенням неактивних метаболітів. Виводиться мікофенолова кислота із організму переважно із сечею (на 93 %), лише 6 % препарату виводиться із фекаліями. Період напіввиведення мікофенолової кислоти становить у середньому 12 годин, даних за збільшення цього часу у хворих із порушенням функції печінки або нирок немає.[6]

Показання до застосування

[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота застосовується у комбінації з циклоспорином та глюкокортикоїдними гормонами для профілактики реакції відторгнення трансплантату.[3][6][7]

Побічна дія

[ред. | ред. код]

При застосуванні мікофенолової кислоти побічні ефекти спостерігаються досить часто.[20] Серед побічних ефектів мікофенолової кислоти найчастішими є[3][6][7]:

Протипокази

[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота протипоказана при підвищеній чутливості до препарату та його сполук, вагітності та годуванні грудьми. З обережністю препарат застосовують при загостренні хронічних захворювань травної системи.[3][6][7]

Форми випуску

[ред. | ред. код]

Мікофенолова кислота випускається у вигляді натрію мікофенолату в таблетках по 0,18 та 0,36 г[22]; та у вигляді мофетилу мікофенолату в таблетках та желатинових капсулах по 0,25 та 0,5 г.[23]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 6 грудня 2016.
  2. ↑ Anderson, HA; Bracewell, JM; Fraser, AR; Jones, D; Robertson, GW; Russell, JD (December 1988). 5-Hydroxymaltol and mycophenolic acid, secondary metabolites from Penicillium echinulatum. Transactions of the British Mycological Society. 91 (4): 649—651. doi:10.1016/S0007-1536(88)80040-8. Архів оригіналу (PDF) за 8 січня 2020. Процитовано 6 грудня 2016. (англ.)
  3. ↑ а б в г д е ж и http://www.vidal.ru/drugs/molecule/713 [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б Фармакоекономічний аналіз застосування препаратів мікофенолової кислоти у пацієнтів із трансплантацією нирки в умовах вітчизняного фармацевтичного ринку. Архів оригіналу за 21 вересня 2017. Процитовано 6 грудня 2016.
  5. ↑ а б Silverman Kitchin, Jennifer E.; Pomeranz, Miriam Keltz; Pak, Grace; Washenik, Ken; Shupack, Jerome L. (1997). Rediscovering mycophenolic acid: A review of its mechanism, side effects, and potential uses. Journal of the American Academy of Dermatology. 37 (3): 445—449. doi:10.1016/S0190-9622(97)70147-6. (англ.)
  6. ↑ а б в г д е ж http://compendium.com.ua/akt/65/979/acidum-mycophenolicum [Архівовано 22 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ а б в г д е ж и http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1361 [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Jasek, W, ред. (2007). Austria-Codex (нім.) (вид. 62nd). Vienna: Österreichischer Apothekerverlag. с. 1484—95. ISBN 978-3-85200-181-4.
  9. ↑ а б ПРЕПАРАТЫ МИКОФЕНОЛОВОЙ КИСЛОТЫ В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ АПЛАСТИЧЕСКОЙ АНЕМИЕЙ [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ а б Лечение стероид-резистентного нефротического синдрома у детей [Архівовано 3 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Zhang, Lixin; Demain, Arnold L. (2005). Natural Products: Drug Discovery and Therapeutic Medicine. Totowa, N.J.: Humana Press. с. 14. ISBN 9781592599769. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 7 грудня 2016. (англ.)
  12. ↑ Regueira, T. B.; Kildegaard, K. R.; Hansen, B. G.; Mortensen, U. H.; Hertweck, C.; Nielsen, J. (2011). Molecular Basis for Mycophenolic Acid Biosynthesis in Penicillium brevicompactum. Applied and Environmental Microbiology. 77 (9): 3035—3043. doi:10.1128/AEM.03015-10. PMC 3126426. PMID 21398490. (англ.)
  13. ↑ Watts, Geoff (2014). Anthony Clifford Allison. The Lancet. 383 (9925): 1290. doi:10.1016/S0140-6736(14)60635-8. (англ.)
  14. ↑ Allison, Anthony C (2000). Immunosuppressive drugs: the first 50 years and a glance forward. Immunopharmacology. 47 (2-3): 63—83. doi:10.1016/S0162-3109(00)00186-7. PMID 10878284. (англ.)
  15. ↑ Allison, AC; Kowalski, WJ; Muller, CD; Eugui, EM (1993). Mechanisms of action of mycophenolic acid. Annals of the New York Academy of Sciences. 696 (1): 63—87. doi:10.1111/j.1749-6632.1993.tb17143.x. PMID 7906496. (англ.)
  16. ↑ Bechstein, WO; Suzuki, Y; Kawamura, T; Jaffee, B; Allison, A; Hullett, DA; Sollinger, HW (1992). Low-dose combination therapy of DUP-785 and RS-61443 prolongs cardiac allograft survival in rats. Transplant International. 5 (Suppl 1): S482-3. PMID 14621853. (англ.)
  17. ↑ Kawamura, T; Hullett, DA; Suzuki, Y; Bechstein, WO; Allison, AM; Sollinger, HW (1993). Enhancement of allograft survival by combination RS-61443 and DUP-785 therapy. Transplantation. 55 (4): 691—4, обговор. 694-5. doi:10.1097/00007890-199304000-00001. PMID 8475537. (англ.)
  18. ↑ Bentley, Ronald (2000). Mycophenolic Acid: A One Hundred Year Odyssey from Antibiotic to Immunosuppressant. Chemical Reviews. 100 (10): 3801—3826. doi:10.1021/cr990097b. PMID 11749328. (англ.)
  19. ↑ а б в Імунологія, 2006, с. 659.
  20. ↑ а б Азатиоприн и микофеноловая кислота после трансплантации почки ребенку [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Мофетила микофенолат при системном васкулите [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/1361 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/713 [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Драннік Г. М. та ін. Клінічна імунологія та алергологія. — Київ : Здоров'я, 2006. — С. 659. — ISBN 5-311-01314-1.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мікофенолова_кислота&oldid=39292989